У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого |
Кравченка К.Т. |
суддів |
Шевченко Т.В., Кривенди О.В. |
за участю прокурора |
Кривов`яза Я.І. |
засудженого |
ОСОБА_1 |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах адвоката ОСОБА_2.
Вироком Апеляційного суду Запорізької області від 8 серпня 2006 року ОСОБА_1,
громадянина України, раніше судимого:
- 22.08.1983 року Орджонікідзевським райсудом м.Запоріжжя за ст.ст.108-1, ч.1 ст.108, ч.2 ст.141 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі, звільненого 27.06.1988 року по відбуттю покарання;
- 23.02.1989 року Херсонським обласним судом за п.”а” ст.93, ч.3 ст.142, ч.3 ст.140, ст.208, ст.196-1, ст.17, ч.2 ст.215-3 КК України 1960 року на 14 років позбавлення волі, звільненого 19.10.2002 року по відбуттю покарання
засуджено за п.13 ч.2 ст.115 КК України на довічне позбавлення волі.
ОСОБА_1. засуджений за те, що, будучи раніше засудженим за умисне вбивство, знову вчинив умисне вбивство. 24 квітня 2006 року, близько 20 години ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у будинку АДРЕСА_1, під час сварки із ОСОБА_3, яка перейшла в бійку, на ґрунті особистих неприязних відносин наніс йому удар кулаком, а потім ножем в голову та два удари ножем в грудну клітку, заподіявши смерть.
В касаційних скаргах:
засуджений ОСОБА_1. просить вирок скасувати, справу направити на нове розслідування. Посилається на недоведеність його вини у вчиненні умисного вбивства, оскільки суд не надав оцінки всім доказам в справі, які свідчили про знаходження його у стані необхідної оборони; вважає, що відсутність умислу на вбивство підтверджує той факт, що ОСОБА_3 був доставлений до лікарні живим; показання свідка ОСОБА_4 є неправдивими;
адвокат ОСОБА_2 просить вирок змінити, перекваліфікувати дії засудженого на ст.118 КК України, в той же час вказує на відсутність умислу на вбивство ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_1 вжив заходів для збереження життя потерпілого; крім того, посилається на допущені при досудовому слідстві порушення права на захист ОСОБА_1.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав касаційні скарги, прокурора, який вважав, що вирок підлягає зміні з пом`якшенням покарання до 15 років позбавлення волі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а вирок суду зміні з таких підстав.
Висновок суду про винність ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_3 ґрунтується на доказах, що буди досліджені в судовому засіданні.
Засуджений ОСОБА_1 як на досудовому слідстві так і в суді не заперечував, що між ним і ОСОБА_3 виникла сварка, ініціатором якої був ОСОБА_3, вона перейшла в бійку, під час якої він наніс удари потерпілому ножем.
Ці обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, висновком судово-медичної експертизи про те, що смерть ОСОБА_3 настала від колото-різаного поранення грудної клітки з ушкодженням серця (т.1 а.с.108-110), даними протоколу пред`явлення предметів для впізнання, із якого убачається, що ОСОБА_1 впізнав ніж, яким наносив удари ОСОБА_3(т.1 а.с.72-74); висновком судово-імунологічної експертизи, згідно з яким в слідах на ножі, який був вилучений з місця події, виявлено кров, походження якої від ОСОБА_3 не виключається (т.1 а.с.128-130).
Таким чином, суд повно і всебічно дослідив всі докази по справі і, надавши їм об`єктивної оцінки, вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п.13 ч.2 ст.115 КК України.
Доводи касаційних скарг про необхідність перекваліфікації дій засудженого на ст.118 КК України не є переконливими, оскільки, як встановлено судом, тілесні ушкодження ОСОБА_3 ОСОБА_1 заподіяв під час обопільної сварки та бійки, тобто в обстановці, що не свідчить про знаходження його в стані необхідної оборони.
Не встановлено по справі і порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку.
В той же час, вирішуючи питання про покарання, суд мав би врахувати те, що ініціатором сварки і бійки був потерпілий, а також позитивну посткримінальну поведінку ОСОБА_1 - вживання заходів для надання медичної допомоги потерпілому, що свідчить про наявність щирого каяття. Тому висновок суду про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі не можна визнати достатньо обґрунтованим.
Однак, та обставина, що ОСОБА_1 вживав заходів для надання медичної допомоги ОСОБА_3, не свідчить про відсутність у нього умислу на вбивство, оскільки наявність такого умислу підтверджується його діями, а саме завданні ударів небезпечним предметом - ножем, в тому числі і у життєво важливий орган - грудну клітку в ділянці серця. Тому його наступна поведінка не впливає на кваліфікацію його дій, а в даному випадку може бути врахована, як обставина, що пом`якшує покарання.
У зв`язку з цим, треба зазначити, що призначене судом покарання не відповідає в повній мірі ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого і внаслідок суворості є явно несправедливим. Тому у відповідності із ст.372, ч.1 ст.398 КПК України вирок в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Запорізької області від 8 серпня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Пом`якшити призначене за п.13 ч.2 ст.115 КК України покарання до 15 років позбавлення волі.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді:
Кравченко К.Т. Шевченко Т.Т. Кривенда О.В.