Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
Справа № 116/4198/13-а
04.11.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Воробйової С.О.,
суддів Курапової З.І. ,
Кобаля М.І.
секретар судового засідання Жабенко І.М.
за участю сторін:
представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № 520 від 07.08.2013 року;
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тімофеєва Г.О.) від 26.09.2013 року у справі №116/4198/13-а
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95013)
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Рішення про відмову про призначення пенсії від 05.06.2013 року скасовано.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим поновити виплату пенсії ОСОБА_2 за вислугу років з 05.06.2013 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим зарахувати до стажу, який дає право на нарахування пенсії за вислугу років роботу: з 07.09.1981 року по 15.11.1985 року на посаді викладача за класом баяна у Лисичанській дитячій музичній школі та з 11.01.1988 року по 03.11.1993 року на посаді викладача за класом баяна у Гвардійській дитячій музичній школі. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вищевказаною постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2013 року по справі №116/4198/13-а та винести нову постанову, якою в позовних вимогах ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У судовому засіданні 04.11.2013 року представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги за необґрунтованістю, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Представник відповідача у судове засідання 04.11.2013 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, надав до суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії за вислугу років від 05.06.2013 року; зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії за вислугу років з 01.05.2013 року; зобов'язання відповідача зарахувати до стажу, який дає право на нарахування пенсії за вислугу років роботу: з 07.09.1981 року по 15.11.1985 року на посаді викладача за класом баяна у Лисичанській дитячій музичній школі та з 11.01.1988 року по 31.08.1994 року на посаді викладача за класом баяна у Гвардійській дитячій музичній школі, мотивуючи позовні вимоги тим, що з 14.09.2010 року їй рішенням Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, викладеним у протоколі №169074 від 17.10.2010 року була призначена пенсія за вислугу років. У травні 2013 року ОСОБА_2 не була сплачена пенсія, у зв'язку з чим вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим із заявою про надання пояснень. Листом №2107/065 від 06.06.2013 року позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №90 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» до переліку посад, які мають право на пенсію за вислугу років, не входить викладач за класом баяну дитячої музичної школи, у зв'язку з чим із загального стажу позивача, який дає право на пенсію за вислугу років, був виключений стаж з 07.09.1981 року по 15.11.1985 року на посаді викладача за класом баяну у Лисичанській дитячій музичній школі та з 11.01.1988 року по 31.08.1994 року робота на посаді викладача за класом баяну у Гвардійській дитячій музичній школі. Аналогічні висновки викладені у листі Головного управління Пенсійного фонду України в АР Крим №1210/Т-11 від 17.06.2013 року. Проте із зазначеними висновками ОСОБА_2 не згодна, вважає їх такими, що не відповідають діючому законодавству України.
Відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно виключено зі стажу, який дає право на нарахування пенсії за вислугу років період роботи позивача з 07.09.1981 року по 15.11.1985 року на посаді викладача за класом баяна у Лисичанській дитячій музичній школі та з 11.01.1988 року по 03.11.1993 року на посаді викладача за класом баяна у Гвардійській дитячій музичній школі.
Судова колегія погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Положеннями частини четвертої статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» №1841-III від 22.06.2000 року, встановлено, що педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Згідно з пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Матеріали справи містять відомості про те, що ОСОБА_2 у період з 07.09.1981 року по 15.11.1985 року працювала викладачем за класом баяна у Лисичанській дитячій музичній школі та у період з 11.01.1988 року по 31.08.1994 року - викладачем за класом баяна у Гвардійській дитячій музичній школі, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.7-8).
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим, викладеним у протоколі №169074 від 17.10.2010 року, позивачу була призначена пенсія за вислугу років з 14.09.2010 року (а.с.9).
30.05.2013 року позивач звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим із заявою про роз'яснення підстав припинення виплати пенсії за вислугу років з травня 2013 року (а.с.10).
Протоколом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим від 05.06.2013 року, прийнятим на зміну протоколу від 17.11.2010 року про призначення пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» ОСОБА_2, відмовлено у призначенні позивачу пенсії за вислугу років, оскільки за наданими документами можливо зарахувати до загального трудового стажу 31 рік 11 місяців 23 дні, з яких спеціальний стаж, що надає право на пенсію за вислугу років - 16 років 3 місяці 17 днів, що не надає ОСОБА_2 право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту 2 розділу 15 Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.12).
Листом Головного Управління Пенсійного фонду України в АР Крим №1210/Т-11 від 17.06.2013 року позивача повідомлено про те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 року періоди її роботи на посаді викладача та педагога Дитячої музичної школи з 07.09.1981 року по 16.11.1985 року, з 11.01.1988 року по 31.08.1994 року зарахувати, як період роботи в музичній школі, який відноситься до загальноосвітніх учбових закладів не має підстав, оскільки дані школи відносяться до позашкільних учбових закладів. Також, зазначено, що відповідачем при призначенні пенсії за вислугу років необґрунтовано зараховано зазначені періоди роботи у стаж, який надає право на пенсію за вислугу років. На теперішній час пенсійна справа ОСОБА_2 приведена у відповідність до діючого законодавства України, виплата пенсії припинена з 01.05.2013 року, у зв'язку з відсутністю у неї стажу, який надає право на пенсію за вислугу років (а.с.13-14).
Переліком закладів, організації і посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, який є додатком до Постанови Ради Міністрів СРСР «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства» №1397 від 17.12.1959 року, передбачена посада викладача в музичній школі, яка відноситься до навчальних закладів та дитячих установ.
04.11.1993 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №909, якою затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Вищевказаним Переліком не передбачені викладачі, які працюють в позашкільних навчальних закладах.
З аналізу наведених правових норм убачається, що до 04.11.1993 року період роботи викладачів у музичній школі враховувався до стажу роботи, який надає право на пенсію за вислугу років, у зв'язку з чим, судова колегія вважає та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачу безпідставно відмовлено у зарахуванні до стажу, який дає право на нарахування пенсії за вислугу років періоду роботу позивача з 07.09.1981 року по 15.11.1985 року на посаді викладача за класом баяна у Лисичанській дитячій музичній школі та з 11.01.1988 року по 03.11.1993 року на посаді викладача за класом баяна у Гвардійській дитячій музичній школі.
Отже, колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за вислугу років від 05.06.2013 року, відповідач діяв з порушенням вимог діючого законодавства України, а тому зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Приймаючи до уваги все вищезазначене у сукупності, з урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх порушення є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2013 року у справі №116/4198/13-а - залишити без задоволення.
Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2013 року у справі №116/4198/13-а - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова
Судді підпис З.І.Курапова
підпис М.І. Кобаль
З оригіналом згідно
Суддя С.О. Воробйова