У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Верещак  В.М.,
суддів	Мороз  М.А.,   Кривенди  О.В.,
за участю прокурора	Кривов'яза Я.І.,
засудженого	ОСОБА_1,
захисника	ОСОБА_2,

 

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 23 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 в інтересах     ОСОБА_1 та ОСОБА_3., адвоката ОСОБА_6. в інтересах    ОСОБА_4 на вирок Апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

 

Цим вироком засуджено:

 

ОСОБА_1,

уродженця м. Запоріжжя, громадянина України,

з середньою освітою, розлученого,

проживаючого в АДРЕСА_1,

раніше судимого, -

 

- ч. 4 ст. 187 КК України на 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 3 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 4 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 183 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 357 КК України на 1 рік обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на 3 роки обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на 5 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 289 КК України на 14 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 146 КК України на 7 років позбавлення волі;

- за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі;

–   за ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 115 КК України до довічного позбавлення волі.

 

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

 

ОСОБА_4,

 

- за ч. 3 ст. 146 КК України на 6 років позбавлення волі;

- за ч. 3 ст. 289 КК України на 12 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 115 КК України на 15 років позбавлення волі.

 

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

ОСОБА_3,

 

- за ч. 3 ст. 289 КК України на 10 років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

         - за ч. 3 ст. 146 КК України на 5 років позбавлення волі.

 

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

 

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь:

- ОСОБА_8 - 25570 гривень;                    - ОСОБА_13 - 4000 гривень;

- ОСОБА_9 - 37278 гривень;          - ОСОБА_7 - 2000 гривень;

- ОСОБА_10 - 800 гривень.

 

ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

Так, на початку вересня 2000 року ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, вирок щодо яких вступив у законну силу, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою, проникли до АДРЕСА_2, де, погрожуючи потерпілим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 застосуванням зброї, яку останні сприймали як справжню, заволоділи індивідуальним майном ОСОБА_14 на загальну суму 5297 гривень та індивідуальним майном ОСОБА_15 на загальну суму 4760 гривень.

 

26 лютого 2001 року ОСОБА_1, відносно якого 15 листопада  2000 року була обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, знаходячись на лікуванні в інфекційному відділенні спеціалізованої медико-санітарної частини НОМЕР_3 міста Енергодару, будучи під охороною озброєного конвою, скориставшись відсутністю конвою в палаті, втік з-під варти.

В кінці травня 2002 року ОСОБА_1, знаходячись в кафе ІНФОРМАЦІЯ_1, розташованому по АДРЕСА_3, з метою підробки у невстановленої слідством особи, незаконно придбав паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_16, в який вклеїв свою фотографію та підробив на ній частину відтиску круглої печатки. В подальшому ОСОБА_1 використовував цей завідомо підроблений документ, зокрема, пред'являв його при влаштуванні на роботу в травні 2002 року; при поселенні 13 серпня 2004 року у готель ІНФОРМАЦІЯ_2 міста Запоріжжя.

 

У 1999 році ОСОБА_1, знаходячись на автомобільному ринку, розташованому на Оріхівському шосе в м. Запоріжжя, у невстановлених слідством осіб незаконно придбав перероблений під стрільбу бойовими патронами калібру 9 мм газовий пістолет “ІЖ-79” без номеру, споряджений саморобним глушником, два магазини та п'ять пачок патронів калібру 9 мм, в кількості вісімдесят штук. В подальшому ОСОБА_1 без передбаченого законом дозволу носив та зберігав цю зброю до 6 грудня 2004 року.

 

30 липня 2004 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, знаходячись по АДРЕСА_5, ОСОБА_1, повторно, та ОСОБА_4, за попередньою змовою групою осіб, озброївшись пістолетом “ІЖ-79” та макетом пневматичного пістолета-кулемета, діючи згідно розробленого плану, з метою заволодіння чужим майном у особливо великих розмірах вчинили напад на ОСОБА_8 та ОСОБА_17, в ході якого ОСОБА_4 погрожував потерпілим макетом пневматичного пістолета-кулемета, який потерпілі сприймали як справжню зброю, а ОСОБА_1застосував до потерпілих зброю - вистрелив з пістолету “ІЖ-79”, в результаті чого як ОСОБА_8, так і ОСОБА_17, були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заволоділи майном ОСОБА_8 на загальну суму 20569 гривень. Коли ОСОБА_9 намагався допомогти потерпілим, то ОСОБА_1 і ОСОБА_4, погрожуючи ОСОБА_9 застосуванням зброї, заволоділи і його майном на загальну суму        37278 гривень.

13 серпня 2004 року, приблизно о 23 годині 15 хвилин, ОСОБА_1, знаходячись у готелі ІНФОРМАЦІЯ_2, розташованому по АДРЕСА_9, під час розлиття спиртних напоїв з ОСОБА_18 та ОСОБА_19, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, дістав перероблений під бойовий газовий пістолет “ІЖ-79”, здійснив постріл біля її   голови, заподіявши їй легке тілесне ушкодження. Після чого, ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, проходячи повз адміністратора готелю ОСОБА_20, направив пістолет у її бік, вимагаючи, щоб вона сіла в крісло. Після цього, сівши в автомобіль під керуванням ОСОБА_21, ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, став погрожувати і йому, приставивши пістолет до тулуба потерпілого, а потім декілька разів руків'ям пістолету вдарив ОСОБА_21 в область голови, обличчя та тулуба.

 

13 жовтня 2004 року, приблизно о 9 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою групою осіб, з невстановленою слідством особою на ім'я ОСОБА_22, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою проникли у квартиру АДРЕСА_6, де ОСОБА_1, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого, з вогнепальної зброї вистрілив у ОСОБА_23, заподіявши останньому тяжке тілесне ушкодження, а потім наніс ще декілька ударів кулаком в обличчя потерпілого. Після цього ОСОБА_1та невстановлена слідством особа заволоділи майном потерпілого ОСОБА_23 на загальну суму 4366 гривень, а також незаконно заволоділи іншими важливими особистими документамиОСОБА_23 та членів його сім'ї.

 

3 листопада 2004 року, приблизно о 21 годині 30 хвилин, знаходячись у гаражному кооперативі “Запоріжсталь”, розташованому по АДРЕСА_7, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_4, повторно, з метою заволодіння чужим майном, напали на ОСОБА_7 та застосували до нього насильство, небезпечне для життя і здоров'я потерпілого. При цьому вони нанесли ОСОБА_7 три удари ногами в область голови, після чого ОСОБА_1 з пістолета “ІЖ-79” двічі вистрілив у потерпілого, заподіявши йому тілесні ушкодження середньої тяжкості та легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад, здоров'я. Оскільки ОСОБА_7 учинив активний опір, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з місця скоєння злочину втекли.

18 листопада 2004 року ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_3. з метою реалізації раніше розробленого плану, діючи у складі організованої злочинної групи, знаходячись в районі лікувальних корпусів міської лікарні НОМЕР_1 по АДРЕСА_8, з метою заволодіння транспортним засобом напали на водія таксі ОСОБА_10.

 

В процесі нападу ОСОБА_1, погрожуючи потерпілому застосуванням    вогнепальної зброї - пістолетом “ІЖ-79” одягнув йому на голову та закрив обличчя спортивною шапкою, після чого змусив його виконувати всі вимоги злочинців.

 

ОСОБА_4 із застосуванням фізичної сили пересадив потерпілого на заднє сидіння автомобіля, а ОСОБА_3. сів за кермо транспортного засобу. При цьому, діючи у складі організованої злочинної групи, з метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 продовжував погрожувати пістолетом ОСОБА_10, якого поклали обличчям вниз, а ОСОБА_4,    застосувавши фізичну силу, обшукав кишені одягу потерпілого, внаслідок чого заволоділи мобільним телефоном “Siemens С-25”, вартістю 200 гривень.      

Після цього на автомобілі потерпілого під керуванням ОСОБА_3. вивезли ОСОБА_10 на цвинтар в районі вулиці Чкалова, де ОСОБА_1 і ОСОБА_4 прив'язали його за шию та руки до металевої огорожі однієї з могил, зв'язавши при цьому руки та ноги, чим незаконно позбавили ОСОБА_10 волі.

 

Після цього ОСОБА_1, повернувшись до ОСОБА_10, діючи умисно, з метою залякування потерпілого наніс останньому два удари ребром долоні в область шиї, спричинивши потерпілому травму гортані, яка відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

 

Вартість автомобіля “ВАЗ-21061”, яким заволоділи засуджені, становить 7460 гривень.

Після вчинення розбійного нападу на ОСОБА_10 засуджені на автомобілі, яким вони заволоділи, під керуванням ОСОБА_3., прибули до Центрального ринку міста Мелітополя, де, згідно із розробленим планом, останній залишився в автомобілі, а ОСОБА_1та ОСОБА_4 пройшли на територію ринку.

 

Приблизно в 9 годин 45 хвилин, 18 листопада 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном напали на ОСОБА_24 та його сестру ОСОБА_24, які займалися обміном валюти. В ході розбійного нападу із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, з метою умисного вбивства ОСОБА_1 із пістолета “ІЖ-79” вистрілив           п'ять разів у ОСОБА_24, а ОСОБА_4 в цей же час наніс потерпілому чотири удари ножем в різні частини тіла, внаслідок, чого від великої крововтрати ОСОБА_24 помер по дорозі до лікарні.

В процесі розбійного нападу засуджені заволоділи коштами потерпілих в сумі 10000 російських рублів, що згідно із курсом НБУ складає    1830 гривень.

 

Після вчинення умисного вбивства та розбою всі засуджені на автомобілі “ВАЗ-21061” під керуванням ОСОБА_3. з місця скоєння злочину втекли.

 

Адвокат ОСОБА_5 у касаційній скарзі в інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а також невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особі засудженого внаслідок суворості. При цьому вказує на те, що:

 

- по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_7 суд безпідставно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України, оскільки д його діях немає жодної кваліфікуючої ознаки, передбаченої цією частиною, а тому просить перекваліфікувати дії на ч. 2 ст. 187 КК України;

- по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_10 суд безпідставно визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів в складі організованої групи, а тому його дії за цим епізодом слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 289 КК України;

- по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_24 суд також безпідставно визнав ОСОБА_1 у вчиненні злочинів у складі організованої групи, а тому  ця кваліфікуюча ознака підлягає виключенню з обвинувачення;

- по епізоду умисного вбивства ОСОБА_24 підлягає виключенню з обвинувачення кваліфікуюча ознака - вчинене за попередньою змовою групою осіб, а також посилання на використання зброї, оскільки це не підтверджується наявними у справі доказами.

На думку адвоката вирок в частині вирішення цивільних позовів підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не підтверджені належними доказами.

У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 містяться аналогічні доводи, він оспорює наявність у нього умислу на умисне вбивство ОСОБА_24, вказує на односторонність та неповноту досудового та судового слідства порушення судом його права на захист, оскільки не було задоволено жодне з його клопотань.

 

У касаційній скарзі адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_3. ставиться питання про скасування вироку та закриття провадження по справі. При цьому адвокат посилається на відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували те, що, виконуючи роль водія при вчиненні ОСОБА_1. та ОСОБА_4  нападів на ОСОБА_10 та ОСОБА_24, ОСОБА_3 знав про їх наміри та давав свою згоду на участь у злочинах. На досудовому слідстві в цій частині ОСОБА_3. обмовив себе під впливом незаконних методів ведення слідства.

Крім того, як зазначає адвокат, у випадку, якщо касаційна інстанція не погодиться з наведеною позицією, то вирок суду щодо ОСОБА_3. підлягає зміні з таких підстав:

- по епізоду нападу на ОСОБА_10 підлягає виключенню така кваліфікуюча ознака як вчинення злочину організованою групою, в зв'язку з чим дії ОСОБА_3. підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 146 КК України. За цим же епізодом, на думку адвоката, має бути знижено покарання за ч. 3 ст. 289 КК України до 7 років позбавлення волі;

- по епізоду нападу на ОСОБА_24 підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_3. за недоведеністю така кваліфікуюча ознака як вчинення злочину організованою групою.

Крім цього, адвокат просить вирок в частині вирішення цивільних позовів скасувати з тих же підстав, на які він посилався у касаційній скарзі в інтересах ОСОБА_1

З урахуванням наявності у засудженого неповнолітньої дитини, позитивних характеристик, стану його здоров'я, щирого каяття ставиться питання про пом'якшення покарання ОСОБА_3.

 

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_3., посилаючись на неповноту та однобічність досудового та судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, просить вирок суду скасувати, а справу направити на додаткове розслідування. При цьому вказує на те, що його доводи про непричетність до скоєння злочинів суд до уваги не прийняв; версії захисту не перевірив; не перевірив та не дав оцінки його посиланням про застосування до нього органами досудового слідства недозволених методів ведення слідства. Вважає, що органами досудового слідства та судом неправильно встановлена вартість мобільного телефону та автомобіля ОСОБА_10.

 

У касаційній скарзі адвоката ОСОБА_6. в інтересах засудженого ОСОБА_4, з посиланням на неправильне застосування кримінального закону та суворість призначеного покарання, ставиться питання про зміну  вироку. На думку адвоката:

- по епізоду нападу на ОСОБА_8, ОСОБА_13 та ОСОБА_9 підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_4 така кваліфікуюча ознака як вчинення розбою, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, оскільки дії ОСОБА_1 по застосуванню насильства є ексцесом виконавця та не охоплювалися умислом ОСОБА_4.

- по епізоду нападу на ОСОБА_7 дії ОСОБА_4 підлягають перекваліфікації з ч. 4 на ч. 2 ст. 187 КК України, оскільки в його діях немає жодної кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч. 4 ст. 187 КК України;

- по епізоду нападу на ОСОБА_10 не знайшло свого підтвердження вчинення злочинів у складі організованої групи, в зв'язку з чим дії ОСОБА_4 підлягають перекваліфікації з ч. 4 на ч. 2 ст. 187, з ч. 3 на ч. 2           ст. 146 КК України, а з обвинувачення за ч. 3 ст. 289 КК України ця кваліфікуюча ознака підлягає виключенню;

- по епізоду нападу на ОСОБА_24 з обвинувачення підлягає виключенню за недоведеністю така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину організованою групою, в зв'язку з чим дії ОСОБА_4 підлягають перекваліфікації з ч. 4 на ч. 2 ст. 187 КК України;

- по епізоду умисного вбивства ОСОБА_24, на думку захисника, дії ОСОБА_4 підлягають перекваліфікації з п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки у нього не було попередньої домовленості з ОСОБА_1. про вбивство та використання для цього будь-якої зброї. Дії ОСОБА_1 по використанню вогнепальної зброї є ексцесом виконавця та не охоплювалися умислом ОСОБА_4. Що стосується ножових поранень, які наніс потерпілому ОСОБА_4, то вони були поверхневими і це не свідчить про наявність у засудженого умислу на умисне вбивство. 

Адвокат ставить питання про скасування вироку суду в частині вирішення цивільних позовів, оскільки висновки суду не підтверджені відповідними доказами.

З посиланням на те, що ОСОБА_4 має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується, щиро розкаявся у скоєних злочинах, не був ініціатором їх вчинення, просить пом'якшити засудженому покарання.

 

Засудженим ОСОБА_4  вирок не оскаржений.

 

         Потерпілі ОСОБА_24 подали заперечення на касаційні скарги адвокатів та засуджених, в яких просять вирок суду залишити без зміни.

 

         Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, виступи захисника ОСОБА_2 і прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 і в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_5., захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6. задоволенню не підлягають.

         Касаційні скарги засудженого ОСОБА_3. і в його інтересах адвоката ОСОБА_5. підлягають частковому задоволенню.

 

         Висновок суду про винність ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, грунтуються на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.

 

         Доводи скарг засуджених і в їх інтересах захисників про те, що засуджені не перебували у складі організованої злочинної групи, а тому в їх діях відсутня дана кваліфікуюча ознака, - безпідставні.

 

         Фактичні обставини справи, як вони встановлені судом і у скаргах це не оспорюється, дали підстави суду першої інстанції зробити обгрунтований висновок, що, ОСОБА_1., ОСОБА_3. і ОСОБА_4  інкриміновані їм злочини вчинили організованою групою.

 

         Кількісний склад їх, стабільність відносин в процесі підготовки злочинів і їх вчиненні, розподіл технічних функцій у процесі вчинення злочинів і усвідомлення кожним з них кінцевої мети їх діяльності відповідають змісту закону, і зокрема, положенням статті 28 КК України, якою визначено вчинення злочину організованою групою. Тому за даною ознакою обгрунтовано кваліфіковані дії ОСОБА_1., ОСОБА_3 і  ОСОБА_4  по епізодах вчинення розбійних нападів на ОСОБА_10 і ОСОБА_24.

         Доводи скарг в інтересах ОСОБА_3, що останній не був  поінформований про злочинні наміри свого брата та ОСОБА_4, - безпідставні.

         За показаннями потерпілого ОСОБА_10 після того, коли ОСОБА_1. наказав одягнути на обличчя в'язану шапочку, - з'явилося ще двоє,  які вели себе злагоджено, пересадили на заднє сидіння, один з них сів за кермо, інші обшукали кишені і, як він зрозумів, його привезли на закинутий цвинтар, де прив'язали до огорожі могили, заставили випити спиртне з пілюлями.

 

         Об'єктивність показань потерпілого підтверджується показаннями засуджених на досудовому слідстві, з яких випливає, що злочини ретельно планувалися з розподілом ролей.

         За даними протоколу явки з повинною ОСОБА_3, його брат запропонував з'їздити у Мелітополь і пограбувати валютників, а щоб не “світити” свою машину, вони вирішили заволодіти “таксі” шляхом розбою і розробили план. Він, ОСОБА_3., бачив у свого брата ОСОБА_26 пістолет з глушником.

         Ці показання ОСОБА_3. підтвердив на допиті з участю захисника ОСОБА_25. З цих же показань видно, що два чи три дні вони їздили по місту, де брат ОСОБА_26 і ОСОБА_4 проглядали найбільш зручний варіант, а потім зупинилися на дівчині, яка обмінювала валюту на Центральному базарі.

 

         Суд обгрунтовано визнав ці показання достовірними, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_24  і свідків ОСОБА_27, ОСОБА_24, ОСОБА_28, даними протоколу очної ставки між потерпілою ОСОБА_24 і ОСОБА_1.

 

         Голослівними є доводи скарг в інтересах ОСОБА_1. і ОСОБА_4  про відсутність у них умислу на вбивство ОСОБА_24, оскільки обидва вони були озброєні відповідно вогнепальною та холодною зброєю, за лічені хвилини нанесли потерпілому п'ять вогнепальних та чотири ножових поранення у життєво важливі органи.

         За показаннями ОСОБА_1. безпосередньо перед вчиненням нападу він “привів пістолет у бойову готовність, дослав патрон у патронник, поставив зброю на запобіжник і накрутив глушник”.

         За показаннями ОСОБА_4 “... я зняв перчатку, щоб ніж не сковзав по руці”. Наведені обставини у сукупності з іншими спростовують доводи скарг, що вбивство ОСОБА_24 було вчинене без попередньої змови.

         Безпідставними є доводи скарг захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6. про виключення з епізоду розбійного нападу на ОСОБА_13, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 такої кваліфікуючої ознаки як застосування насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілих, оскільки в даному випадку мав місце ексцес виконавця з боку ОСОБА_1. по застосуванню такого виду насильства, який не охоплювався умислом ОСОБА_4.

 

         За показаннями ОСОБА_1. і ОСОБА_4 обидва вони домовилися про вчинення розбійного нападу на “валютників” і заздалегідь озброїлися макетом пістолета - кулемета та пістолетом “ІЖ-79”.

 

         За показаннями самого ОСОБА_4 він першим, погрожуючи макетом зброї, зі словами: “Лягай, а то стріляти буду”, напав, таким чином, на потерпілих, наказавши кидати барсетку з грішми, і тут же почув постріл, який вчинив ОСОБА_1. в іншого потерпілого, бо той тікав.

 

         Аналогічні показання, із застереженням, що не збирався стріляти, але до цього спонукало те, що ОСОБА_17 різко повернувся в його бік, дав засуджений ОСОБА_1.

 

         Наведені обставини - озброєність вогнепальною зброєю, напад на кількох осіб денної пори, у людному місці дали підстави суду зробити обґрунтований висновок, що як ОСОБА_1., так і ОСОБА_4 були готові до будь-якого розвитку подій, в тому числі - і  застосування вогнепальної зброї, що заздалегідь охоплювалося умислом обох.

 

         Колегія суддів не знаходить правових підстав до задоволення всіх касаційних скарг в частині необгрунтованої кваліфікації дій ОСОБА_1. і ОСОБА_4  за ч. 4 ст. 187 КК України по епізоду розбійного нападу на ОСОБА_7 виходячи з наступного.

 

         У мотивувальній частині вироку суд дійшов висновку по даному епізоду, що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 вчинили розбій за попередньою змовою групою осіб, повторно, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, тобто, мотивував дії, передбачені ч. 2 ст. 187 КК України, і в  той же час помилково зазначив, що їх дії правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України.

         У резолютивній частині вироку даний епізод не одержав самостійної кваліфікації, а отже, і покарання за ним не призначене.

 

         Призначене ОСОБА_1 і ОСОБА_4 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки враховує як ступінь тяжкості вчинених злочинів, так і особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

 

         Колегія суддів не знаходить підстав до пом'якшення покарання  ОСОБА_1., як про це ставиться питання у касаційних скаргах, виходячи з наступного.

 

         Останній був судимий за вчинення тяжкого злочину і, звільнившись за відбуттям шести років покарання висновків належних не зробив, а впродовж року став на шлях вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, яких впродовж 2000 - 2004 років він вчинив значну кількість.

 

         Характер цих злочинів, вчинених з використанням вогнепальної зброї, свідчить про зухвальство і жорстокість ОСОБА_1. і про його виняткову небезпеку для суспільства.

         За наведених обставин суд обгрунтовано не визнав за можливе призначення ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

 

         Підлягає частковому задоволенню касаційна скарга засудженого ОСОБА_3 і в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_5. щодо пом'якшення покарання ОСОБА_3.

         Призначаючи покарання ОСОБА_3, суд визнав за можливе обмежитися мінімальними термінами покарання, передбаченими санкціями зазначених статей. Разом з тим за ч. 3 ст. 289 КК України суд призначив десять років позбавлення волі, тоді як на час постановлення вироку діяла нова редакція даного закону і санкція ч. 3 ст. 289 КК України передбачає мінімальний термін покарання - сім років позбавлення волі.

 

         На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

 

         Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1. і в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_5. та захисника засудженого ОСОБА_4  - адвоката ОСОБА_6. залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької області від 22 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 та   ОСОБА_4 залишити без змін.

         Касаційні скарги засудженого ОСОБА_3. і в його інтересах адвоката ОСОБА_5. задовольнити частково: цей же вирок щодо ОСОБА_3. змінити:

         за ст. 289 ч. 3 КК України пом'якшити ОСОБА_3. покарання до семи років позбавлення волі.

         На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 289 ч. 3, 187 ч. 4, 146 ч. 3 КК України остаточно призначити покарання  виді восьми років позбавлення  волі.

 

         В решті зазначений вирок залишити без змін.

 

С у д д і:

 

Верещак  В.М.                     Мороз  М.А.                          Кривенда  О.В.