ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
01 листопада 2013 р. Справа № 802/3694/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,
за участю:
секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: Кирилюка Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про скасування постанови про накладення штрафу.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами позапланової перевірки перший заступник начальника інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області Гужва Л.П. виніс постанову № 32 від 21.08.2013 р. про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, якою накладено на позивача штраф в розмірі 41292, 00 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.
Позивач вважає Постанову №32 від 21.08.2013 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності протиправною, а тому просить її скасувати.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, при цьому зазначив що при винесенні оскаржуваної постанови інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області діяла у відповідності до вимог чинного законодавства.
Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до ст. 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Указом Президента України від 08.04.2011р. № 439 було затверджено Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України (далі -Указ Президента). Згідно п.1 Указу Президента, державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю, контролю у сфері житлово-комунального господарства.
Відповідно до п.п. 4, 8, 10 Указу Президента на Держархбудінспекцію в межах своїх завдань покладені повноваження здійснювати державний контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та проводить перевірки відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються у будівництві, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; згідно п.2 Указу Президента, Держархбудінспекція України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, цим Положенням, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.
Постановою Кабінету Міністрів України №553 від 23.05.2011 р. був затверджений Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю (далі - Постанова КМУ №553). Відповідно до п. 5 Постанови КМУ №553 державний архітектурний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок. Крім того відповідно до вимог п.п.15-22 Постанови КМУ, результати перевірки оформлюються відповідним актом, протоколом, приписом та виноситься постанова.
В судовому засіданні встановлено, що 14.08.2013 р. (на підставі звернення прокуратури Мурованокуриловецького району лист 10.07.2013 р. №168-1955) начальником відділу по Південному регіону управління контролю за будівництвом об'єктів та державного ринкового нагляду №1 Августіновим А.Б. та головним державним інспектором відділу контролю по Південному регіону управління контролю за будівництвом об'єктів та Державного ринкового нагляду №1 інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області Козачишеним В.П. проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. За наслідками перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зазначено про порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 ст. 36, пунктів 1, 8 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (виконання будівельних робіт без подання та реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, експлуатація будівлі). На підставі матеріалів та висновків позапланової перевірки контролюючим органом складено протокол від 14.08.2013 р. про вчинення суб'єктом господарювання правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
За результатами позапланової перевірки першим заступником начальника інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області Гужвою Л.П. винесено Постанову №32 від 21.08.2013 року про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності, якою накладено на позивача штраф в розмірі 41292, 00 грн. за порушення вимог п. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", а саме виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.
На думку відповідача, матеріали позапланової перевірки від 14.08.2013 р. вказують на те, що позивачем виконано будівельні роботи з реконструкції швейного цеху літ. А (влаштовано дверні прорізи розміром 2,5х2,5м. в кількості 2 шт.). Також виконані будівельні роботи з реконструкції будівлі гаражу літ. Г, а саме:
виконані будівельні роботи по збільшенню висоти приміщення 1, згідно поверхового плану технічного паспорту будівлі літ. Г, висота приміщення складала 2, 10 м., а фактична 3, 90 м;
виконані будівельні роботи з будівництва двох прибудов розмірами в плані 7, 45х4,85м. та 8,50х3,40 та ангару розміром 17,90х5,0 в даних приміщеннях розміщено деревообробне обладнання, пиломатеріали та ознаки експлуатації, що зобов'язувало позивача подати декларацію про готовність об'єкта до експлуатації для її реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.
Так, згідно витягу КП "Могилів-Подільське міжрайонне бюро технічної інвентаризації" № 22385749 від 06.04.2009 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 на підставі рішення Третейського суду при Вінницькій торгово-промисловій палаті від 14.07.2008 р. Рішення про реєстрацію права власності прийнято 06.04.2009 року.
Що стосується посилань в оскаржуваній постанові на збільшення висоти приміщення 1 , будівлі літ. "Г", з 2,10 м до 3,90 м., то суд зауважує наступне.
Так, позивачем було надано технічний звіт ТОВ "Аспо-ЛТД" від 13 березня 2008 року (ліцензія Державного комітету України з будівництва та архітектури серії АБ № 209610, строк дії з 29.03.2005 р. по 29.03.2010 р.), з якого вбачається стосується будівля «Г» має прямокутну форму, в плані з розмірами більших сторін 9,40 х 23,4м. - одноповерхова; загальна висота (відстань від землі до верха покрівлі) складає 3, 96м., що підтверджується
Отже вказаним звітом спростовуються твердження відповідача про збільшення висоти приміщення. Крім того суд звертає увагу на те, що право власності на нежитлові будівлі позивач набув 06.04.2009 р.
Що стосується посилань на те, що виконання будівельних робіт з реконструкції швейного цеху літ. А (влаштовано дверні прорізи розміром 2,5х2,5м. в кількості 2 шт.), виконання будівельних робіт з будівництва двох прибудов розмірами в плані 7, 45х4,85м. та 8,50х3,40 та ангару розміром 17,90х5,0, то жодних належних та допустимих доказів на спростування зазначеного позивачем та його представником суду надано не було.
Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Як вбачається з оскаржуваної постанови позивача притягнуто до відповідальності на підставі абз. 3 п. 4 ч. 2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності", а саме виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт, а також наведення недостовірних даних у зазначеній декларації: на об'єктах II категорії складності - у розмірі тридцяти шести мінімальних заробітних плат.
Згідно акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.08.2013 р. встановлено, що вказані будівельні роботи були проведені протягом 2008-2010 років.
До 12.03.2011 р. дані правовідносини регулювались Законом України "Про планування і забудову територій".
Згідно ч. 1, 2 ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" дозвіл на виконання будівельних робіт - документ, що засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.
Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.
12.03.2011 р. набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 № 3038-VI, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності.
Форма декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації, форма повідомлення про зміну даних у зареєстрованій декларації визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 36 Закону № 3038-VI ).
22.12.2011 р. Законом України № 4220-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності та вдосконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності" Закон України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР) викладено у новій редакції, яка набрала чинності 19.01.2012 р.
Так, пунктом 4 частини 2 статті 2 Закону № 208/94-ВР встановлено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення, зокрема виконання будівельних робіт без реєстрації декларації про початок виконання таких робіт.
Отже, обов'язок подання декларації про початок виконання будівельних робіт, порядок її подання та реєстрації законодавчо закріплено у квітні 2011 року, а відповідальність за початок виконання будівельних робіт без реєстрації декларації - у січні 2012 року.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи будівельні роботи (реконструкція) здійснювалась позивачем у 2008-2010 роках.
Таким чином, правопорушення у сфері містобудування вчинено позивачем до законодавчо встановленої за це відповідальності.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року №1/99-рп частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі потрібно розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, при розгляді справи судом встановлено безпідставність накладення на позивача штрафу згідно постанови від 21.08.2013 р. № 32.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряючи, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано , тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 11 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 86 цього Кодексу).
Також, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, а відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області № 32 від 21.08.2013 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 412,92 грн. (чотириста дванадцять грн. 92 коп.), шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунків інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Вергелес Андрій Валерійович