У х в а л а

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 30 листопада 2006 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 на судові рішення щодо  них.

            Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2005 року засуджено:

                                       ОСОБА_2, раніше судимого 7 травня 2004 року за ч. 1 ст. 263 КК  України на два роки позбавлення волі,  а на підставі ст. 75 КК України звільненого  від відбування покарання з випробуванням  з іспитовим строком тривалістю два роки,

- за ч. 3 ст. 307 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- за ч. 2 ст. 317 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією  майна;

- за ч. 1 ст. 263 КК України на два роки позбавлення волі.

             На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 визначено покарання - вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.

              На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 7 травня 2004 року та остаточно призначено ОСОБА_2 покарання - вісім років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

                                       ОСОБА_3, раніше неодноразово судиму, востаннє 27 квітня 1995  року за ч.ч. 2,3 ст. 140 КК України  на сім років позбавлення волі з конфіскацією майна,  за ч. 3 ст. 307 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

                                         ОСОБА_4,  не судимого,

за ч. 2 ст. 307 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

            Ухвалою апеляційного суду Черкаської області 17 січня 2006 року  зазначений вирок залишено без зміни.

            Цим же вироком засуджено ОСОБА_5. та ОСОБА_6,  вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржений і касаційного подання щодо них не внесено.

         Засуджені визнані винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

         На початку травня 2004 року у м. Черкаси  ОСОБА_5. створив організовану групу, діяльність якої була спрямована на незаконне придбання, виготовлення, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів у м. Черкаси. До складу цієї групи ввійшли ОСОБА_6 та ОСОБА_2., а з кінця червня 2004 року - ОСОБА_3.

         ОСОБА_5., як організатор, керівник та активний учасник, підбирав членів групи, розробляв плани злочинів, розподіляв між учасниками групи ролі, підшукував місця для незаконного придбання сировини для виготовлення наркотичних засобів і займався їх придбанням, зберігав з метою збуту, виготовляв та збував наркотичні засоби.

          ОСОБА_6, відповідно з відведеною їй роллю, з початку травня 2004 року брала участь у незаконному придбанні сировини для виготовлення наркотичних засобів, зберігала наркотичні засоби за місцем свого проживання з метою збуту, безпосередньо займалася збутом наркотичних засобів, надавала приміщення своєї квартири для вживання наркотичних засобів.

          ОСОБА_2. з початку травня 2004 року безпосередньо брав участь у виготовленні ацетильованого опію з метою його збуту, зберігав наркотичні засоби з метою збуту за місцем свого проживання, надавав своє помешкання для незаконного виготовлення наркотичних засобів з метою збуту.

         ОСОБА_3., відповідно з відведеною їй роллю, з кінця червня 2004 року брала участь у незаконному придбанні та перевезенні макової соломи для її збуту та подальшого виготовлення наркотичних засобів, безпосередньо займалася збутом наркотичних засобів.

         Як зазначено у вироку, створена організована група діяла з початку травня 2004 року по 23 липня 2004 року, систематично збуваючи наркотичні засоби.

ОСОБА_2. та ОСОБА_5. у квартирі, яка належала ОСОБА_2, за попередньою змовою між собою, виготовляли особливо небезпечний наркотичний засіб - ацетильований опій, який ОСОБА_5. переносив до свого спільного з ОСОБА_6 проживання, де незаконно зберігали з метою збуту та збували його по ціні 15 гривень за 1 мл., а також надавали приміщення своєї квартири для вживання наркотичних засобів шляхом внутрівенної ін'єкції ОСОБА_7., ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

           ОСОБА_2. з початку травня по 23 липня 2004 року, надавав ОСОБА_5 приміщення своєї квартири за адресою АДРЕСА_1, для виготовлення наркотичних засобів з метою збуту.

           ОСОБА_3 з кінця червня 2004 року брала участь у незаконному придбанні та перевезенні макової соломи для її збуту та подальшого виготовлення наркотичних засобів і безпосередньо займалася збутом наркотичних засобів.

          ОСОБА_3 купляла макову солому в АДРЕСА_2 у ОСОБА_4, після чого перевозила її  до помешкання ОСОБА_5, де разом з ним займалася збутом макової соломи.

           ОСОБА_4 у невстановленої особи, в невстановлений час та місці незаконно з метою збуту придбав 2 мішки коробочок рослин маку, після чого переніс їх до себе додому  в АДРЕСА_2, де шляхом подрібнення  з одного мішка виготовив  особливо небезпечний наркотичний засіб - макову солому, яку незаконно зберігав з метою збуту. 22 липня 2004 року ОСОБА_4 збув 5 стаканів цього наркотичного засобу вагою 195 г за 75 гривень  ОСОБА_3., а 18 вересня 2004 року працівниками міліції було виявлено та вилучено у ОСОБА_4 4565 г цього наркотичного засобу.

             Крім того, ОСОБА_2. в липні 2004 року знайшов біля свого будинку обріз мисливської рушниці, який зберігав без передбаченого законом дозволу з метою збуту в своєму помешканні. 25 вересня 2004 року ввечері ОСОБА_2. ніс вказаний обріз та був затриманий працівниками міліції.

             У своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_2. вказує на неповноту та однобічність досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Крім того, вказує на застосування до нього недозволених методів досудового слідства. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу - направити на нове розслідування.

           У касаційній скарзі засудженого ОСОБА_4 йдеться про його непричетність до вчинення злочину, однобічність та неповноту досудового і судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, ОСОБА_4 стверджує, що ОСОБА_3. та ОСОБА_10, на показаннях яких ґрунтується вирок суду щодо нього, його оговорили, крім того, ці показання містять істотні протиріччя, які суд не усунув. Просить скасувати судові рішення щодо нього а справу - закрити.

         Аналогічні доводи та прохання містяться у касаційній скарзі захисника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_1

          Засуджена ОСОБА_3. у своїй касаційній скарзі ставить питання про скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування у зв'язку з однобічністю та неповнотою досудового і судового слідства та  неправильним застосуванням кримінального закону. Зокрема, ОСОБА_3. вказує на те, що не вчиняла злочинів у складі організованої групи, а лише один раз збула ОСОБА_5 макову солому. 

           Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення захисника ОСОБА_1, яка просила скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4, а справу щодо нього - закрити, думку прокурора про необхідність залишення скарг без задоволення, а вироку - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

            Відповідно до ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази.

         Виходячи зі змісту вказаної норми закону, у вироку, крім іншого, має бути наведене мотивування суду щодо кваліфікації злочину, яке полягає у співставленні ознак установленого судом злочинного діяння та ознак злочину, передбаченого кримінальним законом, і в формулюванні висновків про їх відповідність.  

         Проте судом першої інстанції ці вимоги закону дотримані не були, оскільки вирок  взагалі не містить мотивування висновків щодо кваліфікації злочинів, у вчиненні яких визнано винними ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та  ОСОБА_4 

                   Відповідно до ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його вчиненні брали участь три і більше осіб, які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших  злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

         Визнавши ОСОБА_5., ОСОБА_6, ОСОБА_2 та  ОСОБА_3.  винними у вчиненні злочинів у складі організованої групи, суд, на порушення вимог статей 323, 334 КПК України, не навів у вироку доказів того, що створена ОСОБА_5 група була здатна забезпечити стабільність і безпеку свого функціонування, тобто ефективно протидіяти внутрішнім чи зовнішнім факторам, що можуть її дезорганізувати.

         У вироку суд зазначив, що створена ОСОБА_5 організована  група діяла з початку травня 2004 року по 23 липня 2004 року, систематично  збуваючи наркотичні засоби. У той же час, як убачається з вироку, суд визнав доведеними лише два епізоди збуту наркотичних засобів, які мали місце 17 травня 2004 року та 23 липня 2004 року.

         Суд також вказав у вироку про те, що ОСОБА_5. та ОСОБА_6, діючи у складі організованої групи, у травні-липні 2004 року надавали ОСОБА_7., ОСОБА_8 та ОСОБА_9. приміщення для вживання наркотичних засобів. При цьому судом  не дано оцінки постановам про відмову в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_7., ОСОБА_9. та ОСОБА_8 за відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ст. 309 КК України. Як убачається зі змісту цих постанов, на час їх винесення були відсутні належні докази придбання  зазначеними особами наркотичних засобів та їх вживання у вказаному у вироку приміщенні (т. 3, а.с. 4,6,8).

         За таких обставин колегія суддів вважає, що суд дійшов передчасного висновку про вчинення  ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3. злочинів у складі організованої групи, оскільки не навів у вироку переконливих доказів щодо стійкості створеної групи, наявності у її учасників єдиного плану та розподілу функцій між ними, спрямованих на досягнення цього плану, відомого усім учасникам групи.        

         Визнавши ОСОБА_4 винним у незаконному придбанні, виготовленні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, суд не навів у вироку оцінки доводів цього підсудного, на які він послався на свій захист. Зокрема, як убачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_4 стверджував, що перебуває з ОСОБА_3. у неприязних стосунках, у зв'язку з чим вона його оговорює, зазначав про те, що домоволодіння, в якому були виявлені наркотичні засоби, йому не належить,  вказував, що, на його думку, наркотичні засоби в будинок, де він мешкав, могла принести лише ОСОБА_3. Проте цим доводам підсудного у вироку оцінки не дано.           

Апеляційний суд на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінально-процесуального закону, які колегія суддів вважає істотними,  уваги не звернув та залишив вирок місцевого суду без зміни.          

         За таких обставин колегія суддів вважає, що постановлені в справі судові рішення щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3.,  ОСОБА_4 та в порядку ст. 395 КПК України - щодо ОСОБА_5. та ОСОБА_6 підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно ретельно дослідити  зібрані у справі докази, дати їм належну оцінку та постановити рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального закону.

         Під час нового судового розгляду справи мають бути перевірені й інші доводи, що містяться у касаційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3.,  ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1          

           Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,-

       у х в а л и л а :

              касаційні скарги засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.

            Вирок Придніпровського районного суду районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2006 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_5 і ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

судді:    

      Верещак В.М.                       Кривенда О.В.                      Школяров В.Ф.