ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 листопада 2013 р. о 12:21 Справа №801/7538/13-а
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Лоза М.С., за участю представників сторін: від позивача - Саледінов М.М., Мамбетова С.Д.; від відповідача - Одабаші А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБА"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "АРАБА" (далі - позивач) 29.07.2013 року звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом про визнання протиправними дії та висновки ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (далі - відповідач) по винесенню акту №73/22-10/37594884 від 08.07.2013 року; про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим від 19.07.2013 року №0006602208, №0006612208.
Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача про завищення позивачем від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік та заниження податку на прибуток за 2-4 кв. 2012 року у зв'язку з помилковістю розрахунків курсових різниць, а також у зв'язку з тим, що при перевірці відповідачем брались до уваги висновки попереднього акту планової виїзної документальної перевірки, на підставі якого були винесені податкові рішення - визнані у судовому порядку протиправними та скасовані.
Ухвалами суду від 02.10.2013 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 04.11.2013 року на підставі п. 5 ч. 1 ст. 155 КАС України позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог про визнання протиправними дії та висновки ДПІ у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим по винесенню акту №73/22-10/37594884 від 08.07.2013 року.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у письмових запереченнях (т. 1 а.с. 199-202).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач зареєстрований як юридична особа, ідентифікаційний код 37594884, зареєстрований у якості платника ПДВ, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі (т. 1 а.с. 96-97, 117-118).
Видами діяльності позивача за КВЕД є: вантажний автомобільний транспорт; інший пасажирський наземний транспорт, н.в.і.у.; торгівля іншими автомобільними засобами; технічне обслуговування та ремонт автомобільних засобів; надання послуг перевезення речей (переїзду); пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (т. 1 а.с. 117).
Посадовими особами податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки складено акт від 11.06.2012 року №2349/22-8/37594884 (далі - Акт) (т. 1 а.с.8-50).
За висновками акту встановлено порушення позивачем, зокрема:
- п.138.10.4 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139, п.п.153.1.1 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік у сумі 2730994 грн. та донараховано податку на прибуток за 2-4 кв. 2012 року у сумі 375694 грн.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0006602208 від 19.07.2013 року про збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2730994 грн.; №0006612208 від 19.07.2013 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 563541 грн. (у тому числі 375694 грн. за основним платежем та 187847 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (т. 1 а.с. 89, 90).
Перевіряючи правомірність вказаних доводів податкового органу та обґрунтованість його висновків суд встановив наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Розділом III цього Кодексу визначений порядок оподаткування податком на прибуток підприємств.
В п. 1 Розділу XIX Прикінцеві положення ПК України зроблено зауваження про те, що Розділ III цього Кодексу набирає чинності 01.04.2011 року.
Згідно з п.п.14.1.191. п.14.1. ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:
прямих матеріальних витрат;
прямих витрат на оплату праці;
амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;
вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;
інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу п.138.2 ст.138 ПК України.
Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України слідує, що підставою для включення витрат з придбання товарів (отримання робіт, послуг) до складу валових з метою обчислення об'єкта оподаткування є належним чином оформлені розрахункові, платіжні та інші первинні документи.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" №996-XIV від 16.07.1999 року (далі - Закон №996).
Згідно з ч.2 ст.3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.ч.1-2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність").
Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року за №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Окрім цього, "Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" (далі - Положення (стандарт) 21), затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 10.08.2000 року за №193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 року за №515/4736 визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України.
Норми зазначеного Положення застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).
Судом встановлено, що у декларації з податку на прибуток за 2-4 кв. 2012 року у рядку 06.4.12 «Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України» відображену суму 2110341,00 грн. (4306352,00 грн. - 2196011,00 грн.), де: 4306352,00 грн. - задекларована сума в декларації за 2012 рік (т.1 а.с. 158);
2196011,00 грн. - задекларована сума в декларації за 1 кв. 2012 року (т. 1 а.с. 187).
Зазначена сума 2110341,00 грн. виникла за рахунок включення наступних курсових різниць:
1) Втрати від курсової різниці на тіло непогашеного кредиту в іноземній валюті у сумі 2 223 000,00 грн.;
2) Втрати, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості у сумі 65 319,94 грн.;
3) Доходи від курсової різниці при купівлі-продажу валюти у сумі 183 141,00 грн.;
4) Втрати, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на суму дебіторської заборгованості у сумі 5 161,89 грн.
Судом встановлено, що до складу витрат по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" за 2-4 кв. 2012 року позивачем включено втрати від курсової різниці на тіло непогашеного кредиту в іноземній валюті у сумі 2 223 000,00 грн.
01.08.2011 року між позивачем (позичальник) та ТОВ "КВИНГРУП" (позичкодавець) було укладено договір займу № ДЗ-08/11 згідно з яким позикодавець зобов'язується надати у власність позичальника грошові кошти (позика) у сумі 100000000,00 (сто мільйонів) російських рублів для поповнення оборотних коштів, які позичальник зобов'язується повернути у строк до 31 липня 2012 року "Дата погашення займу" та виплатити проценти у розмірі 9 (Дев'ять) процентів річних за користування грошовими коштами (сплачуються щомісячно в останній робочий день кожного місяця) відповідно до умов, обумовлених у Договорі (т. 1 а.с. 77-82).
Згідно зі ст. 5 Закону №996-XIV підприємства ведуть бухгалтерський облік і складають фінансову звітність у грошовій одиниці України, тобто бухгалтерський облік ведеться виключно у національній валюті України (гривні), а згідно з вищезазначеним Договором позика була надана у руб. РФ.
Відповідно до п. 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України N193 від 10.08.2000 року, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 17 серпня 2000 року за N515/4736 (із змінами та доповненнями) визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.
Отже, сума заборгованості в іноземній валюті підлягає перерахуванню у "гривневу" заборгованість за поточним обмінним курсом НБУ, а різниця, що виникла в результаті перерахування балансової вартості валюти включається до складу валових доходів (витрат) підприємства.
Судом встановлено, що позивач щомісячно здійснював перерахунок заборгованості по кредиту в іноземній валюті за зазначеним договором, відображав у бухгалтерському обліку суми курсових різниць на тіло непогашеного кредиту в іноземній валюті, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти, внаслідок чого до складу витрат від операційної курсової різниці було віднесено 2223000,00 грн. (2573000,00 грн.-350000,00 грн.), що підтверджується документами аналітичного бухгалтерського обліку ТОВ "АРАБА" за 2-4 кв. 2012 року - журналом ордером за рахунком 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 945 "Витрати від операційної курсової різниці" (т. 1 а.с. 241-244).
Зокрема, позивачем відображено у липні 2012 року - 739000,00 грн., у вересні 2012 року - 872000,00 грн., у листопаді 2012 року 383000,00 грн., у грудні 2012 року - 579000,00 грн. втрат від операційної курсової різниці на тіло непогашеної позики, які віднесені до складу валових витрат; у серпні 2012 року та у жовтні 2012 року позивачем відображено доходи від операційної курсової різниці на тіло непогашеної позики, які віднесені до складу валових доходів в сумі 81000,00 грн. та 269000,00 грн. відповідно.
Враховуючи викладене, позивач правомірно задекларував за 1 квартал 2012 року по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" втрати від курсової різниці на тіло непогашеного кредиту в іноземній валюті у сумі 2223000,00 грн., висновки податкових органів щодо не відображення у аналітичному бухгалтерському обліку позивачем перерахунку заборгованості за позикою повністю спростовуються матеріалами справи.
Суд також встановив, що до складу витрат по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" за 2-4 кв. 2012 року позивачем включено втрати, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості у сумі 65319,94 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку суми курсових різниць, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості, в наслідок чого до складу витрат від операційної курсової різниці було віднесено 65319,94 грн. (83538,61 грн. - 18218,67 грн.), що підтверджується документами аналітичного бухгалтерського обліку позивача за 2-4 кв. 2012 року - журналом ордером за рахунком 714 "Дохід від операційної курсової різниці", 945 "Витрати від операційної курсової різниці" (т. 1 а.с. 241-244).
Зокрема, позивачем відображено у 3 кв. 2012 року у сумі 41602,32 грн. (27210,63 грн. + 14391,69 грн.), у 4 кв. 2012 року у сумі 41936,29 грн. (35698,44 грн. + 6237,85 грн.) втрати, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості; у 3 кв. 2012 року у сумі 4707,50 грн. (2132,12 грн. + 2575,38 грн.), у 4 кв. 2012 року у сумі 13511,17 грн. (5979,52 грн. + 7531,65 грн.).
Враховуючи викладене, позивач правомірно задекларував за 2-4 кв. 2012 року по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" втрати, що виникли в результаті перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті і на суми кредиторської заборгованості у сумі 65319,94 грн.
Окрім цього, судом встановлено, що до складу витрат по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" за 2-4 кв. 2012 року позивачем включено доходи від курсової різниці при купівлі-продажу валюти у сумі 183141,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку суми курсових різниць при купівлі-продажу валюти, в наслідок чого до складу витрат від операційної курсової різниці було віднесено 183141,00 грн. (13671696,90 грн. - 13854837,91 грн.)., що підтверджується банківськими виписками з поточного рахунку в іноземній валюті, та документами аналітичного бухгалтерського обліку позивача за 2-4 кв. 2012 року - журналами ордерами за рахунками 711 "Дохід від реалізації іноземної валюти" та 942 "Витрати від операційної курсової різниці", а також рахунками 3331 та 714 (т. 1 а.с. 237-244).
Зокрема, позивачем віднесено до складу втрат від реалізації іноземної валюти у липні 2012 року - 724934,01 грн., у серпні 2012 року 455181,60 грн., у вересні 2012 року - 1156909,99 грн., у жовтні 2012 року - 2426243,57 грн., у листопаді 2012 року - 3923179,88 грн., у грудні 2012 року - 4954534,45 грн.; віднесено до складу доходів від реалізації іноземної валюти у липні 2012 року - 733075,15 грн., у серпні 2012 року 461408,30 грн., у вересні 2012 року - 1175026,76 грн., у жовтні 2012 року - 2465417,12 грн., у листопаді 2012 року - 4009506,70 грн., у грудні 2012 року - 5 007 183,94 грн.
Окрім цього, 13,40 грн. - у липні 2012 року та 30700,00 грн. - у жовтні 2012 року - різниця між балансовою вартістю і валютним курсом НБУ при покупці валюти, що віднесена позивачем до складу витрат; 3220,00 грн. - у жовтні 2012 року - позитивне значення при перерахунку балансової вартості валюти на поточному рахунку в іноземній валюті, що віднесено позивачем до складу валових доходів.
Враховуючи викладене, позивач правомірно задекларував за 1 квартал 2012 року по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" втрати від курсової різниці при купівлі-продажу валюти у сумі 6379,04 грн.
Також судом встановлено, що позивач до складу витрат по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" за 2-4 кв. 2012 року включив доходи, що виникли в результаті перерахунку дебіторської заборгованості по розрахункам з іноземними покупцями в іноземній валюті у сумі 5161,89 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач відобразив у бухгалтерському обліку суми курсових різниць, що виникли в результаті перерахунку дебіторської заборгованості по розрахункам з іноземними покупцями в іноземній валюті, в наслідок чого до складу доходів від операційної курсової різниці було віднесено 5161,89 грн. (26847,98 грн. - 21686,09 грн.), що підтверджується документами аналітичного бухгалтерського обліку позивача за 2-4 кв. 2012 року - журналами проводок за рахунком 945 "Витрати від операційної курсової різниці" (т. 1 а.с. 241, 242).
Зокрема, позивачем відображено втрати від операційної курсової різниці при перерахунку дебіторської заборгованості в іноземній валюті віднесені до складу валових витрат у липні 2012 року - 130,50 грн., у серпні 2012 року - 10678,82 грн., у вересні 2012 року - 172,76 грн., у жовтні 2012 року - 10768,58 грн., у листопаді 2012 року - 5097,32 грн.; доходи від операційної курсової різниці при перерахунку дебіторської заборгованості в іноземній валюті віднесені до складу валових доходів у липні 2012 року склали 7854,43 грн., у серпні 2012 року - 1224,50 грн., у жовтні 2012 року - 8360,56 грн., у листопаді 2012 року - 4246,60 грн.
Враховуючи викладене, позивач правомірно задекларував за 2-4 кв. 2012 року по рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ Податкового Кодексу України" доходи, що виникли в результаті перерахунку дебіторської заборгованості по розрахункам з іноземними покупцями в іноземній валюті у сумі 5161,89 грн.
Враховуючи вищевикладене, сума втрат від операційної курсової різниці при перерахунку балансової вартості валюти, згідно документів первинного бухгалтерського обліку позивача за 2-4 кв. 2012 року, яка відображена в рядку 06.4.12 Декларації "Від'ємне значення курсових різниць, згідно зі ст. 153 розділу ІІІ ПК України" у сумі 2110341 грн., склала 2110340,83 грн. (2223000,00 грн. + 65319,94 грн. - 183141,00 грн. + 5161,89 грн.).
Позивач діяв у відповідності з приписами Положення (стандарту) 21. Усі первинні документи оформлені відповідно до вимог Закону №996.
Окрім цього, суд зазначає, що завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік у сумі 2730994 грн. та заниження податку на прибуток за 2-4 кв. 2012 року на загальну суму 375694 грн., на думку відповідача, виникло також у зв'язку з тим, що позивачем в наданій декларації з податку на прибуток за 2012 рік не враховані суми зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, які наведені в висновках акту перевірки від 11.06.2012 року №2349/22-8/37594884.
Судом встановлено, що позивачем було оскаржено податкові повідомлення-рішення №00020002204, №0002012204 від 20.06.2012 року, винесені на підставі зазначеного акту перевірки від 11.06.2012 року №2349/22-8/37594884.
Акт перевірки є документом, в якому встановлені певні факти, який не можна визнати рішенням суб'єкта владних повноважень, його складення не має правових наслідків.
Натомість, правовим наслідком, що породжує певні права та обов'язки для позивача є саме податкове повідомлення-рішення, прийняте за результатами акта перевірки.
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.05.2013 року по справі №2а-10291/12/0170/4, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2013 року, податкові повідомлення-рішення №00020002204, №0002012204 від 20.06.2012 року визнані протиправними та скасовані.
Платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).
Відтак, відповідачем неправомірно було враховано висновки акту попередньої перевірки позивача від 11.06.2012 року №2349/22-8/37594884.
Отже, матеріалами справи спростовуються висновки податкового органу про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2012 рік у сумі 2730994 грн. та заниження податку на прибуток за 2-4 кв. 2012 року на загальну суму 375694 грн.
Оскільки судом встановлено помилковість висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, тож позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 19.07.2013 року №0006602208, №0006612208 визнаються протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову майнового характеру, суд вважає можливим стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні), відповідно до заявлених позовних вимог.
У судовому засіданні 13.11.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови, постанову у повному обсязі складено 18.11.2013 року.
Керуючись статтями 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0006612208 від 19.07.2013 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АРАБА" (ідентифікаційний код 37594884) суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 563541,00 грн. (у тому числі 375694,00 грн. за основним платежем та 187847,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим №0006602208 від 19.07.2013 року про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "АРАБА" (ідентифікаційний код 37594884) суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2730994,00 грн.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРАБА" (ідентифікаційний код 37594884) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2294,00 грн. (Дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні) з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Циганова Г.Ю.