У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 грудня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Краснолуцького міського суду Луганської області від 21 вересня 2004 року, яким

ОСОБА_1,уродженця та мешканця м. Вахрушево

Луганської області,

раніше судимого 5.06.2001р. цим же судом

за ст. 141 ч. 2 КК України 1960 року

на 2 роки позбавлення волі з іспитовим

строком на 3 роки,

         засуджено :

за ст. 185 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ст. 186 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ст. 187 ч. 3 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

         На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1, призначено покарання на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

         Відповідно до ст. 71 КК України ОСОБА_1. призначене остаточне покарання 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 17 грудня 2004 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він 4 серпня 2003 року, близько  9 години 30 хвилин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_2., перебуваючи поблизу церкви, що по АДРЕСА_1, із застосування фізичного насильства, відкрито заволоділи грошима ОСОБА_3 в сумі 75 гривень.

Він же 1 листопада 2003 року, близько 17 години, будучи у стані алкогольного сп'яніння, шляхом вільного доступу, проник до квартири, що по АДРЕСА_2, де вчинив розбійний напад на ОСОБА_4, під час якого заволодів належними потерпілому грошима в сумі 130 гривень та завдав йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

30 листопада 2003 року, близько 15 години, ОСОБА_1., будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3, таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 196 гривень.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1., не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації його дій за ст.ст. 185 ч. 2, 186 ч. 2 КК України, зазначає, що розбійного нападу на ОСОБА_4 не вчиняв. Стверджує, що завдавав удари потерпілому, оскільки той його почав ображати. Просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії зі ст. 187 ч. 3 КК України на ст. 125 КК України та відповідно пом'якшити призначене покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1, у вчиненні інкримінованих йому злочинів, за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів.

Так, під час досудового слідства потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що  разом з ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1. вживали спиртні напої, ходили до кафе. Після чого вони повернулися в квартиру ОСОБА_6, де він залишився відпочивати, а всі інші знову пішли до кафе. Через деякий час він прокинувся від того, що його бив ОСОБА_1. та вимагав гроші. Засуджений зламав йому носа і заволодів його грошима.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 показали, що коли вони знаходилися  в кафе, то засуджений кудись пішов. Через деякий час вони повернулися до квартири, де побачили потерпілого, який був у крові, а над ним стояв засуджений. Згодом, коли ОСОБА_1. пішов, то ОСОБА_4 розповів, що останній його побив та заволодів грошима.

Згідно з даними судово-медичної експертизи ОСОБА_4 завдано легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він не вчиняв розбійного нападу, були предметом дослідження як суду першої так і апеляційної інстанцій і визнані безпідставними.

Даний висновок суду сумнівів не викликає.

Суд повно дослідив обставини справи, дав зібраним доказам належну оцінку і правильно застосував матеріальний закон.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Призначене судом покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним щодо особи засудженого.

За таких обставин, підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів Верховного Суду України,

                                     у х в а л и л а :

Відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1.

                                          Судді :