Справа № 463/100/13 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.
Провадження № 22-ц/783/4914/13 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.
Категорія: 46
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2013 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Тропак О.В.,
суддів: Мацея М.М., Монастирецького Д.І.,
за участю секретаря: Дідуся О.Р.,
з участю: позивача ОСОБА_2,
представника позивача ОСОБА_3,
третьої особи ОСОБА_4,
відповідача ОСОБА_5,
представника відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 30 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності,і за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та визначення частки у спільній сумісній власності, та за позовом третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа Львівська філія КБ «Укрсоцбанк» про визнання права власності, -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, в якому після подання 31.10.2011 року та 25 березня 2013 року заяв про уточнення позовних вимог просила визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя, та визнати за нею з врахуванням інтересів дитини та фактичних обставин справи право власності на 2/3 частини будинку, а за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частини будинку. В обґрунтування позову зазначено, що під час перебування, з 24 липня 1999 року, у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, ними 05.05.2005 року було укладено договір кредиту № 600/07 з АКБ «Укрсоцбанк» на 35000,00 доларів США для придбання незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1. Договір кредиту оформлено на відповідача, однак більшу частину кредиту було погашено за рахунок коштів позивачки та її матері ОСОБА_4, яка виступала поручителем за договором кредиту. Зважаючи на вказані обставини, а також на те, що у позивача на утриманні перебуває на дитина-інвалід від шлюбу з відповідачем, ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на 2/3 частини спірного будинку.
У жовтні 2011 року ОСОБА_5 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_2, в якому зазначив, що будинок АДРЕСА_1 є їх з позивачкою спільною сумісною власністю, оскільки погашення кредиту, отриманого для купівлі цього будинку, здійснювалось за кошти їх сім'ї, і, згідно квитанцій платником платежів виступає ОСОБА_5 Просив суд визнати незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю з ОСОБА_2 та визначити, що частка ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у спільній сумісній власності становить по 1/2 частині даного будинку.
У жовтні 2011 року третя особа ОСОБА_4 заявила самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, і, посилаючись на сплату нею більшої частини коштів на погашення договору кредиту № 600/07 від 05.05.2005 р., просила визнати за нею право власності на 1/2 частину незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1. В подальшому ОСОБА_4 подала заяву про залишення її позову без розгляду.
Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 30 квітня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 незавершене будівництво АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_2 право на 1/2 частину незавершеного будівництва по АДРЕСА_1. Задоволено позов ОСОБА_5, визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_5 незавершене будівництво АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_5 право на 1/2 частину незавершеного будівництва по АДРЕСА_1. Позов третьої особи ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа Львівська філія КБ "Укрсоцбанк" про визнання права власності на 1/2 частину будинку - залишено без розгляду.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_2, в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги. На думку апелянта, суд не врахував важливі обставини, а також інтереси дитини-інваліда, які є підставою для відступлення від засади рівності часток подружжя згідно з п. 30 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя». Зокрема, судом не взято до уваги, що після отримання позовної заяви, відповідач з метою уникнення поділу доходів та майна, відступив свою частку у ТзОВ «Авангард-Буд», засновником якого він був, а також продав своїй матері ОСОБА_8 автомобіль, що був оформлений на нього за довіреністю, однак продовжує цим автомобілем користуватись. Суд не врахував наявності на утриманні у позивачки хворої дитини-інваліда, яка потребує постійних операцій та додаткових витрат на розвиток індивідуальних здібностей.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступних мотивів.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на
підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, на думку колегії суддів, оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає вищезазначеним вимогам процесуального права.
Так, ухвалючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2, і відмовляючи у збільшенні частки майна дружини, суд першої інстанції послався на те, що вимоги позивачки щодо відступлення від рівності часткок задоволенню не підлягають, оскільки останньою не доведено перед судом, що відповідач ОСОБА_5 не дбав про матеріальне забезпечення сім»ї, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім»ї. Відповідач був працевлаштований, мав самостійний заробіток, та що не заперечила позивачка набув на рівні з нею спільне майно.
Тобто, відмовляючи у застосуванні відступу від засад рівності часток, суд першої інстанції мотивував це посиланням на відсутність обставин, встановлених ч.2 ст.70 СК України.
Позивач обґрунтовувала свої позовні вимоги в частині відступу від засад рівності часток на її користь, зокрема також, посиланням на те, що з нею залишився проживати неповнолітній син сторін, який є інвалідом дитинства, хворіє, переніс декілька важких операцій та й надалі потребує постійного лікування та проведення поетапних щелепно-лицьових дороговартісних операцій. Однак, рішення суду першої інстанції не тільки не містить мотивів та обґрунтування причин, у зв»язку з чим при вирішенні даного спору, суд не визнав можливим застосування положень ч.3 ст.70 СК України, згідно яких за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування, але й суд не зазначив у рішенні, що дитина проживає з позивачем, що дитина хворіє і взагалі суд не з»ясовував, яким був матеріальний вклад відповідача для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини сторін.
Оскільки дитина сторін проживає з позивачем, є інвалідом дитинства, захворювання дитини є очевидним для оточення, а розмір коштів, які надаються відповідачем на утримання дитини, на думку колегії суддів, не може в повній мірі компенсувати дитині психологічний дискомфорт та забезпечити повноцінний духовний розвиток, то колегія суддів вбачає при вирішенні даного спору наявність підстав для застосування положень ч.3 ст.70 СК України, а саме відступу від засад рівності часток подружжя на користь позивача.
Зважаючи на те, що шлюб між сторонами розірвано і після розірвання шлюбу, кредит, отриманий сторонами для придбання нерухомого майна, сплачується відповідачем, то враховуючи дану обставину, колегія суддів вважає справедливим відступити від засад рівності часток на користь позивача на 1/10 частку і визнати за позивачем право власності на 3/5 часток незавершеного будівництва.
При вирішенні спору між подружжям про майнові права, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди -виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно доказів у справі, сторони у 2005 році, під час перебування у зареєстрованому шлюбі, придбали незавершений будівництвом, 68% готовності, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
Судом першої інстанції при вирішенні спору не було з'ясовано, який був процент готовності житлового будинку на час припинення сторонами спільного ведення господарства.
У засіданні апеляційного суду, сторони погодилися, що процент готовності незавершеного будівництвом житлового будинку, який є об»єктом спільної сумісної власності подружжя становить 95 %. Тому цю обставину належить зазначити в рішенні суду.
Відповідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
2. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
3. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зважаючи на те, що судом першої інстанції не було встановлено обсяг майна подружжя, яке підлягає поділу, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування принципу відступу від засад рівності часток подружжя не відповідають обставинам справи, крім цього судом першої інстанції не було застосовано положення ч.3 ст.70 СК України, які, на думку колегії суддів, підлягали застосуванню, то колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, оскаржуване рішення в частині визнання за ОСОБА_2 права на 1/2 частину незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та в частині повного задоволення позову ОСОБА_5 і визнання за ОСОБА_5 права на 1/2 частину незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 підлягає скасуванню з підстав, встановлених п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, з ухваленням у скасованій частині нового рішення.
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.п.3,4 ч.1 ст.309, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 30 квітня 2013 року в частині визнання за ОСОБА_2 права на 1/2 частину незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 та в частині повного задоволення позову ОСОБА_5 і визнання за ОСОБА_5 права на 1/2 частину незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 скасувати і ухвалити у скасованій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/5 частки незавершеного будівництвом, 95% готовності, житлового будинку по АДРЕСА_1.
Позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_5 право на 2/5 часток незавершеного будівництвом, 95% готовності, житлового будинку по АДРЕСА_1.
В іншій частині рішення Личаківського районного суду м.Львова від 30 квітня 2013 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий Тропак О.В.
Судді Мацей М.М.
Монастирецький Д.І.