ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
30 жовтня 2013 р. Справа № 802/3640/13-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області, у якому просив визнати неправомірними дії щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та скасувати вимогу про сплату боргу №Ф418-У від 29 липня 2013 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 15 серпня 2013 року отримав вимогу управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про сплату боргу №Ф418-У від 29 липня 2013 року.
Не погодившись із діями управління Пенсійного фонду щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та сформованою вимогою про сплату боргу, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом, посилаючись при цьому на частину 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", якою передбачено, що особи, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Додатково зазначив, що пенсію йому призначено відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". На думку позивача, посилання відповідача на те, що він не досяг 60-річного пенсійного віку, вважає безпідставними, оскільки частина 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску всіх пенсіонерів за віком.
В судове засідання позивач не з'явився, надавши при цьому клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, при цьому подав письмові заперечення на адміністративний позов. Крім того, просив розгляд справи здійснювати за його відсутності.
З урахуванням положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Дослідивши адміністративну справу, оцінивши надані докази, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.9).
Згідно із довідкою управління Пенсійного у Чечельницькому районі (а.с.11) ОСОБА_1 з 16 травня 2012 року є пенсіонером та отримує пенсію із зниженням пенсійного віку як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи.
29 липня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі сформовано вимогу №Ф418-У про сплату недоїмки в розмірі 1194 грн. 03 коп.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд зважає на таке.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-УІ від 8 липня 2010 року.
З 06 серпня 2011 року набрала чинності частина 4 статті 4 Закону № 464-VI, відповідно до якої особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті (тобто фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування), які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відтак, безпідставними є посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення частини 4 статті 4 Закону № 464-VI, оскільки він не досяг 60-річного віку, адже вказана норма не пов'язує звільнення від сплати єдиного внеску із досягненням особою певного віку, а передбачає звільнення від сплати внеску пенсіонерів за віком.
Відповідно до частини 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", (далі Закон №1058-IV) пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію.
В зв'язку із тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому суд дійшов висновку, що з травня 2012 року позивач не повинен сплачувати за себе єдиний внесок, адже існує пряма вказівка у Законі.
Оскільки матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 відповідно до статті 12 Закону №1058-IV уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач як пенсіонер за віком не є платником єдиного внеску.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 30 травня 2013 року (справа №К/9991/74042/12) та від 03 жовтня 2013 року (справа №К/800/36885/13).
Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (частина 2 статті 71 КАС України).
Проте, відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та формування оскарженої вимоги. При цьому мотивація та докази, надані позивачем, дають суду підстави для висновків, які спростовують доводи відповідача.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України №2135/11/13-11 від 21 листопада 2011 року, яким роз'яснено особливості застосування частини 1 статті 94 КАС України. Так, у листі, зокрема, зазначено, що з урахуванням положень підпункту 3 пункту 9 розділу 6 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та пункту 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Відтак, з урахуванням положень статті 94 КАС України на користь позивача з Державного бюджету України слід стягнути судовий збір в розмірі 34 грн. 41 коп. шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії управлінням Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі щодо нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1.
Скасувати вимогу №Ф418-У про сплату боргу, сформовану управлінням Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі 29 липня 2013 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 34, 41 гривень шляхом його безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович
Копія вірна:
Суддя:
Секретар: