Справа № 128/337/13-к
Провадження №11-кп/772/265/2013 Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: Васильєва Т.Ю.
Доповідач : Рибчинський В. П.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В АЛ А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2013 року м. Вінниця Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого - судді: Рибчинського В.П.
суддів: Ващук В.П., Бурденюка С.І.
прокурора: Миколайчука Д.Г.
секретар: Доценко М.І.
потерпілого: ОСОБА_2
засудженого: ОСОБА_3
захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянула 16 жовтня 2013 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12012010100000049 за апеляційними скаргами прокурора Ратушняка О.О., захисника ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_2, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 на вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2013 року, яким
ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1,
гр. України, українця, з середньо- спеціальною освітою, одруженого, не працюючого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимого,-
визнано винним та засуджено за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання, призначивши іспитовий строк тривалістю 2 роки.
Відповідно до п.п. 2,3 ст. 76 КК України покладено обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 25 000 грн. відшкодування моральної шкоди та 4 000 грн. відшкодування витрат за надання правової допомоги.
Стягнуто на користь держави судові витрати на залучення експертів в сумі 470, 40 грн. та судовий збір в сумі 250 грн.
Вирішено питання з речовими доказами.
Відповідно до обставин, встановлених вироком суду, ОСОБА_3 20.08.2012 року, приблизно о 21.20 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 21043», фіолетового кольору, д.н. НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі «Вінниця-Немирів» в напрямку м. Вінниця, не доїжджаючи 180 м до газової заправки «LPG», грубо порушив вимоги п. 12.3 ПДР України, згідно якого у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який рухався по проїзній частині дороги в попутному із автомобілем напрямку.
Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого (з наявністю забитих ран на задній та зовнішній поверхнях правого стегна) перелому правої стегнової кістки зі зміщенням в середній третині діалізу, ротаційного підвивиху першого шийного хребця без порушення функції спинного мозку, закритих переломів II-го, III-го, IV-го, V-го ребр справа з правобічним гемопневмотораксом (наявність крові та повітря в плевральній порожнині), закритого перелому акроміального кінця правої ключиці, закритого перелому тіла правої лопатки з незначним зміщенням, пошкоджень правої підключичної артерії та правого плечового сплетіння, обширної гематоми в області правого плечового суглобу, верхньої третини грудної клітки справа, в під паховій ділянці, множинних саден спини та кінцівок, закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку. Вказані ушкодження у ОСОБА_2 обумовили розвиток травматичного шоку 3-го (важкого) ступеню. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 2988 від 11.12.2012 року відкритий перелом в середній третині діалізу правої стегнової кістки являвся небезпечним в момент спричинення, а вищевказані тілесні ушкодження у ОСОБА_2 супроводжувались загрозливими для життя явищами - обумовили розвиток травматичного шоку 3-го (важкого) ступеню - вони належать до тяжких тілесних ушкоджень (у відповідності до п. 2.1.3 «м», «о» Правил судово-медичного визначення степення тяжкості тілесних ушкоджень, 1995 р.), виникли від дій тупого твердого предмету (предметів), по давності могли бути спричиненні в строк, вказаний в постанові про призначення судово-медичної експертизи - 20.08.2012 року.
Згідно висновку авто-технічної експертизи № 408а від 16.11.2012 року, в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля ВАЗ-21043 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України. В ситуації, яка склалася, при технічних параметрах, вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля ВАЗ-21043 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом виконання вимого п. 12.3 Правил дорожнього руху. В ситуації яка склалася, при технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, в діях водія автомобіля ВАЗ-21043 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.2 Правил дорожнього руху та вбачається невідповідність вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з рішенням районного суду прокурор, який приймав участь при розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_3 та правильності кваліфікації ним скоєного, просить скасувати вирок суду через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі, призначивши іспитовий строк тривалістю 2 роки 6 місяців. Згідно п.п. 2,3 ст.76 КК України покласти відповідні обов'язки:
Не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції;
Повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання чи роботи.
В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2013 року скасувати, постановити новий вирок із врахуванням ступеню тяжкості кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, призначивши ОСОБА_3 більш суворе покарання, в межах санкції ч.2 ст. 286 КК України до реального позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 3 роки. Стягнути з ОСОБА_3 на його користь грошові кошти в сумі 35512, 56 грн. матеріальної шкоди, 200000 грн. моральної шкоди та 4000 грн. витрат на правову допомогу.
Свої доводи мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав пом'якшуючими обставини - щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, так, як дані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Між тим, судом залишено поза увагою обставину, що обтяжує покарання, передбачену (ч. 5 ст.67 КК України) - тяжкі наслідки завдані злочином, зокрема спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
Крім того, вказує, що районним судом необґрунтовано відмовлено в задоволені заявленого ним цивільного позову, а саме в стягненні з засудженого ОСОБА_3 матеріальної шкоди, яка полягає в затрачених ним коштах на лікування в сумі 35512, 56 грн. хоча дана шкода була підтверджена та доведена в судовому засіданні. Разом з тим вирішуючи питання про розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з засудженого, також не враховано наслідки скоєного, оскільки внаслідок вчинення ОСОБА_3 тяжкого злочину, докорінно змінилось його життя, пережитий стрес призвів до моральних страждань, а після отриманих тілесних ушкоджень він вже ніколи не зможе жити повноцінним життям.
Адвокат ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_2 в особистій апеляції, також не оспорюючи доведеності вини засудженого, кваліфікації його дій, навівши аналогічні з апеляцією потерпілого мотиви, просить вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2013 року через невідповідність призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого в наслідок м'якості - скасувати та постановити свій вирок яким ОСОБА_3 призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, прокурора Миколайчука Д.Г., який апеляцію прокурора Ратушняка О.О., який приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, підтримав частково, а апеляцію потерпілого повністю, думку потерпілого ОСОБА_7, який підтримав свою апеляцію та адвоката ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_4, який апеляції потерпілого та адвоката ОСОБА_6 підтримав, засудженого та адвоката ОСОБА_5, які заперечили проти задоволення поданих апеляцій, обговоривши доводи наведені в апеляціях, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляції прокурора , потерпілого та адвоката ОСОБА_8, яка подана в інтересах потерпілого ОСОБА_2, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах санкції статті КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005 року із змінами, при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом»якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого злочину. Даний висновок ґрунтується на зібраних в установленому кримінально-процесуальним законодавством порядку та належних чином перевірених доказах, які в апеляціях не заперечуються.
Однак в апеляціях прокурора, потерпілого та адвоката ОСОБА_6 , який подав апеляцію в інтересах потерпілого ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції внаслідок невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого злочину та його особі, оскільки призначене покарання не буде достатнім для виправлення підсудного та попередження нових злочинів. Мотивують апеляції тим, що суд першої інстанції безпідставно визнав пом»якшуючою покарання обставиною щире каяття, якого у засудженого не було , оскільки він ніякої допомоги на лікування не надавав, судом не визнано обтяжуючою покарання обставиною-тяжкі наслідки завдані злочином, не взято до уваги, що вчинений засудженим злочин відноситься до тяжкого, безпідставно не призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, хоча потерпілий про це заявляв при розгляді справи, а тому вважають що його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства , а саме потерпілий вважає, що йому необхідно призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів терміном 3 роки, адвокат , який подав апеляцію в інтересах потерпілого, вважає, що необхідно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляцій оскільки судом першої інстанції обґрунтовано визнано пом»якшуючою покарання обставиною щире каяття та активне сприяння в розкритті злочину, оскільки суд відповідно до ст. 66 КПК України може визнати зазначену обставину, обставиною, яка пом»якшує покарання, про це і свідчать дії засудженого після скоєння дорожньо транспортної пригоди, а саме з місця пригоди він не зник, викликав швидку допомогу та працівників міліції, вину у скоєнні злочину визнав, частково відшкодував заподіяну матеріальну шкоду.
Суд першої інстанції при постановлені вироку вірно врахував характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного, особу підсудного, а саме, що скоєний злочин є тяжким, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, відсутність обтяжуючих покарання обставин, раніше до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не притягувався.
Також судом і вірно врахована поведінка потерпілого під час дорожньо-транспортної пригоди, а саме те, що він перебував в стані алкогольного сп»яніння, рухався по дорозі на відстані двох метрів від краю обочини, а саме посередині смуги руху, в темну пору доби, ніяким чином себе не виділив, рухався в попутному з рухом транспорту напрямку.
За таких підстав колегія суддів прийшла до висновку, що призначене судом першої інстанції покарання буде достатнім для виправлення засудженого та його перевиховання, суд вірно призначив покарання з застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України без застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Разом з тим потерпілий ОСОБА_2 ставить в апеляції питання про скасування вироку в частині цивільного позову , та постановлення нового про стягнення з засудженого на його користь 35512,56 грн. заподіяної матеріальної шкоди, та 200000 гривень заподіяної моральної шкоди, витрати на правову допомогу в сумі 4000 гривень.
Колегія суддів вважає , що в цій частині апеляція підлягає частковому задоволенню, а саме вирок суду в частині задоволення цивільного позову підлягає скасуванню, цивільний позов залишенню без розгляду з роз»ясненням права потерпілому звернення з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства, оскільки між ОСОБА_3 та ПрАТ «СК «Провідна» укладений поліс обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/7440797, та відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України № 13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоду, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» та п. 24 ППВСУ № 13 від 02.07.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів», не підлягають розгляду в кримінальній справі позови про відшкодування шкоди, що не випливають із пред»явленого обвинувачення.
За таких обставин подані апеляції підлягають частковому задоволенню, а саме вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення цивільного позову, в решті залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги прокурора Ратушняка О.О., захисника ОСОБА_6 в інтересах потерпілого ОСОБА_2, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Вінницького районного суду Вінницької області від 22 липня 2013 року, щодо ОСОБА_3 в частині задоволення цивільного позову скасувати. Цивільний позов залишити без розгляду, роз'яснити потерпілому право звернення з позовними вимогами в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня отримання її копії.
Суддя В.П. Рибчинський
З оригіналом вірно: