Номер провадження № 11-кп/785/391/13

Головуючий у першій інстанції Савицький С.І.

Доповідач Тітієвська В. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді Тітієвської В.Д.

суддів: Потаніна О.О., Стоянової Л.О.

при секретарі Балан О.В.

за участю: прокурора Каражеляско А.В.

захисника ОСОБА_2

перекладача ОСОБА_3,

розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Кравцова О.Г. на вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.08.2013 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Ізмаїл Одеської області, громадянин України, болгарин, з неповною середньою освітою, холостий, не працюючий, проживаючий в АДРЕСА_1, раніше судимий:

- 16.08.2005 року Ізмаїльським міським судом, за ст. 186 ч.2, 185 ч.3 КК України к покаранню в виді позбавлення волі на 4 роки 6 місяців, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 2 роки;

- 31.08.2008 року Ізмаїльським міським судом за ст. 185 ч.3 КК України, із застосуванням ст..71 КК України, до покарання в виді 4 років 8 місяців позбавлення волі.

Постановою Миколаївського районного суду від 21.09.2010 року звільнений умовно-достроково на не відбутий строк покарання 1 рік 8 місяців 14 днів;

засуджений за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі.

Згідно ст. 71 ч. 1 КК України, до покарання, призначеного за новим вироком частково приєднано не відбуту частину покарання у вигляді 1 місяця позбавлення волі за вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.01.2008 року та остаточно до відбуття визначене покарання в виді 2 років 7 місяців позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу - тримання під вартою.

Строк відбування покарання відраховується з 10.07.2011 року.

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він, 10.07.2011 року, приблизно 02 годині 30 хвилин, будучи в стані алкогольного сп'яніння, вступив у злочинну змову з двома невстановленими в ході досудового слідства особами, на відкрите викрадення чужого майна, діючи в єдиній групі осіб, з єдиним умислом, у суспільному туалеті, розташованому по вул. Приморська в смт.Затока Білгород - Дністровського району Одеської області, відкрито навмисно заволоділи майном потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 1181,31 гривень

В апеляційній скарзі прокурор, не оскаржуючи доведеність вини та кваліфікацію дій засудженого, не погоджується з вироком суду в частині призначення покарання, вважаючи його не відповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, в зв'язку з м'якістю, а також у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, просить про скасування вироку в частині призначення покарання, з винесенням нового вироку, яким призначити ОСОБА_4 покарання без застосування дії ст.69 КК України.

В обґрунтування вимог апеляції прокурор вказує на тяжкість скоєного засудженим злочину, невідповідність вироку обставинам справи, оскільки суд, визнаючи щире каяття ОСОБА_4 в ході судового засідання, не прийняв до уваги того, що в ході всього досудового слідства ОСОБА_4 не визнавав своєї провини.

Окрім того, судом залишені поза увагою ті обставини, що ОСОБА_4 раніше не одноразово судимий та має дві не погашені судимості за злочини проти власності, злочин скоїв під час умовно-дострокового звільнення, а також те, що в матеріалах справи наявні характеристики ОСОБА_4 за місцем мешкання, згідно яких ОСОБА_4 характеризується з негативної сторони.

Вислухавши доповідача, прокурора, який підтримав доводи апеляції і наполягав на їх задоволенні, заперечення на апеляцію ОСОБА_4 та його захисника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вина засудженого в скоєнні кримінального правопорушення при обставинах, як вони встановлені вироком суду, повністю доведена сукупністю доказів, викладених у вироку, у відповідності з якими дії ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України кваліфіковані вірно.

Проте, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про призначення ОСОБА_4 покарання, із застосуванням вимог ст.69 КК України, суд першої інстанції не врахував належним чином дані про особу засудженого та тяжкість скоєного ним злочину.

Згідно загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах, встановлених в санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, згідно вказаної норми закону та рекомендацій викладених в постанові Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.03 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий та має дві непогашені судимості за злочини проти власності, злочин скоїв в період умовно-дострокового звільнення. Вказане характеризує його з негативної сторони, як особу, яка не бажає стати на шлях виправлення.

Окрім того, за місцем мешкання ОСОБА_4 характеризується негативно, не має постійного місця роботи, злочин скоїв у стані алкогольного сп'яніння.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_4 покарання не відповідає, як особі обвинуваченого, так і тяжкості, скоєного кримінального правопорушення, тому застосування судом відносно нього дії ст..69 КК України є недоцільним,.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вирок суду є незаконним та таким, що, відповідно до вимог ст.ст. 409,414 КПК України, підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно ст. 421 КПК України апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції, у разі необхідності застосування більш суворого покарання, постановляє свій вирок в частині призначення покарання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 409, 414, 421 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області Кравцова О.Г. - задовольнити.

Вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 13.08.2013 року, відносно ОСОБА_4 в частині призначення покарання - скасувати .

Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_4 покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до вказаного покарання частково приєднати не відбуту частину покарання, призначеного вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 31.01.2008 року та остаточно визначити до відбування покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_4 - залишити без змін.

Вирок апеляційного суду може бути оскаржений учасниками процесу в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 3 місяців з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.Д.Тітієвська

Л.О. Стоянова

О.О.Потанін