УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

______________________________________________________________________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський,3/65

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "04" грудня 2006 р.                                                     Справа № 10/121-НА

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Будішевської Л.О.

при секретарі Мацієвському І.В.

за участю представників сторін

від позивача Камінський А.Ф., дов.б/н від 21.11.06р.; Мамедов А.В., дов.№13-65 від28.08.06р.

від відповідача Шарий С.В., дов.№21/Ш/10 від 05.04.06р.

 

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м. Житомир)  

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (м.Житомир)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" пред'явлено позов про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Житомирі від 01.11.06р. №0005492301/0, №0003241702/0, №0005502301/0, а рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.11.06р. №0005792303 в частині 1676,85грн., №0005802303 в частині 132грн. з підстав невідповідності їх вимогам чинного законодавства.

Представником позивача подана заява про уточнення позовних вимог (т.2 а.с.137), згідно якої позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.11.06р. №0005492301/0  в частині донарахування 648645грн. податку на прибуток та застосування 277352грн. фінансових санкцій.

Представники позивача свої позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмовий відзив на позовну заяву від 21.11.06р. (т.2 а.с.12-18), у якому навів доводи та обґрунтування щодо правомірності прийнятих оспорюваних податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

В засіданнях суду 21.11.06р., 24.11.06р. та 01.12.06р. приймали участь представники податкового органу, які безпосередньо здійснювали перевірку ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі №0005492301/0 від 01.11.06р. (т.1 а.с.13) позивачу, згідно з підпунктом "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181) визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 927778грн. 00коп., у тому числі податок на прибуток - 649832грн. 00коп., та застосована фінансова санкція з податку на прибуток в сумі 277946грн. 00коп.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Житомирі №0003241702/0 від 01.11.06р. (т.1 а.с.14) позивачу, згідно з підпунктом "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. №2181-ІІІ (надалі - Закон №2181) визначено суму податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів у загальній сумі 358грн. 38коп., у тому числі податок з власників транспортних засобів - 183грн. 38коп., та застосована фінансова санкція по податку з власників транспортних засобів в сумі 170грн. 00коп.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м.Житомирі №0005502301/0 від 01.11.06р. (т.1 а.с.15) до позивача, за порушення п.7 Постанови Кабінету Міністрів України №116 від 22.01.96р. "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей", застосовані штрафні санкції в сумі 49,95грн.

Рішенням ДПІ у м.Житомирі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005792303 від 01.11.06р. (т.1 а.с.16) до позивача, за порушення пунктів 1,2,10 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовані штрафні санкції в сумі 1846,85грн.

Рішенням ДПІ у м.Житомирі про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005802303 від 01.11.06р. (т.1 а.с.17) до позивача, за порушення пунктів 2.11, 3.1 "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ та згідно зі ст.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", застосовані штрафні санкції в сумі 212,10грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій прийняті ДПІ у м.Житомирі на підставі акта №3410/23-01/00375504/0110 від 16.10.06р. про результати виїзної планової перевірки ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05р. по 30.06.06р. (т.1 а.с.18-123).

Дослідивши та оцінивши наявні в справі докази, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" виходячи з наступного.

За висновком перевіряючих позивачем допущені порушення вимог пп.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.3.9 п.5.3, пп.5.6.1 п.5.6, п.5.9 ст.5, пп.8.3.9 п.8.3 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в перєвіряємому періоді на суму 649835грн., в тому числі по періодах:

- за 9 місяців 2005р. - на суму 8866грн.;

- за 2005 рік - на суму 171993грн.;

- за І квартал 2006р. - на суму 141900грн.;

- за І півріччя 2006р. - на суму 477842грн.

За твердженням відповідача позивач неправомірно відніс до складу валових витрат витрати,  понесені комісіонером по транспортно-експедиційному обслуговуванню операцій з продажу товарів, та відшкодованих позивачем на підставі договору комісії і включених до складу валових витрат позивача на підставі звітів комісіонера, актів виконаних робіт, у зв'язку з відсутністю у позивача товарно-транспортних документів по вказаних операціях.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка визначає правила ведення податкового обліку, не встановлено обов'язковість підтвердження вищевказаних витрат товарно-транспортними накладними.

Зазначені витрати підтверджені відповідними розрахунковими та платіжними документами - копії звітів комісіонера, актами виконаних робіт та платіжними дорученнями (т.2 а.с.30-67).

Відповідно до ст.1022 ЦК України комісіонер (ПВКП "Прем'єр") надав комітенту звіти про виконання доручень із зазначенням сум понесених витрат, які підлягають відшкодуванню комітентом на підставі ст.1024 ЦК України.

Крім того, договором комісії, укладеним між підприємством та ПВКП "Прем'єр", передбачено також складання двостороннього акту виконаних робіт в підтвердження факту надання послуг комісіонером за договором комісії, суми винагороди та розміру витрат комісіонера, що підлягають відшкодуванню комітентом.

Розрахунки по договору комісії з ПВКП "Прем'єр" проведені платіжними дорученнями (т.2 а.с.48-67), які згідно норм чинного законодавства є платіжними документами.

Факт наявності звітів комісіонера, актів виконаних робіт, платіжних доручень по господарських операціях, проведених в межах договорів комісії, відповідачем не заперечується.

За таких обставин, надані для перевірки платіжні та розрахункові документи підтверджують витрати підприємства по транспортно-експедиційному обслуговуванню за операціями з реалізації товарів через комісіонера.

Встановлення відповідачем додаткового переліку документів в підтвердження понесених підприємством витрат, які не передбачені податковим законодавством з податку на прибуток підприємств, є незаконним.

Безпідставним є твердження відповідача про завищення позивачем сум амортизації нематеріальних активів за 6 місяців 2006 року на 35000грн. по причині врахування в податковому обліку суми дооцінки вартості торгової марки в бухгалтерському обліку.

Як встановлено в ході судового розгляду справи дооцінка торгової марки за бухгалтерським обліком позивачем не враховувалась при розрахунку амортизації нематеріальних активів в податковому обліку, про що свідчить додаток податкового обліку №7 "Розрахунок амортизаційних відрахувань" графи 4 "Витрати за попередній квартал" за рядком "НА" (нематеріальні активи), який має нульове значення.

Збільшення сум амортизації нематеріальних активів було зумовлено зміною терміну корисного використання нематеріального активу на підставі наказу позивача від 30.12.2005 р. №359а (т.2 а.с.23).

Правові підстави для зміни терміну корисного використання нематеріальних активів (торгової марки) передбачені п.31 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого наказом міністерства фінансів України від 18.10.99 року №242 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №750/4043, згідно якого термін корисного використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод, при цьому амортизація нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

Право самостійного визначення Позивачем строку корисного використання нематеріального активу передбачено також пп.. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого для амортизації нематеріальних активів  застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації. Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем виключено зі складу валових витрат суми відшкодувань Пенсійному фонду витрат по виплаті пенсій науковим працівникам в розмірі 17781грн, виплата яких передбачена ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 р. № 1977-ХІІ.

Згідно ст.24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Господарський суд вважає, що витрати по виплаті пенсій науковим працівникам пов'язані з господарською діяльністю позивача, а тому повинні включатись до складу валових витрат. Прямої заборони на включення зазначених витрат Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить, а згідно п.5.11 ст.5 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпунктом "б" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. № 2181-ІІІ встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем, в порушення вимог пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. № 2181-ІІІ, в ході проведення перевірки не враховано у складі валових витрат позивача:

- витрати підприємства, пов'язані з професійною підготовкою та перепідготовкою за профілем підприємства найманих працівників в українських закладах освіти на загальну суму 27699 грн. (II квартал 2005 р. - 10183 грн., III квартал 2005 р. - 2850 грн., І квартал 2006 р. - 13666, II квартал 2006 р. - 1000 грн). Витрати на професійну підготовку найманих працівників відносяться до складу валових витрат на підставі пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Копії платіжних доручень, заяв працівників, договорів були надані Відповідачу при запереченнях до акту перевірки;

- валові витрати з придбання товарів за першою подією - перерахуванням попередньої оплати товарів постачальникам ВАТ "Біомедскло" та "Спецавтотранспорт" в сумі 980262 грн. У відповідності до пп. 11.2.1 п.11.2 ст.11 та з урахуванням вимог пп.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідач зобов'язаний був врахувати в І півріччі 2006 р. всі попередні оплати товарів у складі валових витрат при визначенні податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Зазначені витрати були помилково не враховані позивачем у складі валових витрат, про що відповідачу було відомо в процесі перевірки, про що свідчить заперечення до акту перевірки №05-1322 від 24.10.06р., надане позивачем відповідачу, та висновок ДПІ у м.Житомирі по розгляду заперечень №34103/10/23-1 від 27.10.2006р. (т.2 а.с.121-135 ). Проте, в порушення вимог пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону № 2181-ІІІ відповідачем при визначенні об'єкта оподаткування факти заниження валових витрат не враховані.

З урахуванням вищевикладених обставин, донарахування позивачу 648645грн. податку на прибуток та застосування 277352грн. штрафних санкцій є безпідставним та неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 01.11.06р. №0005492301/0 підлягає скасуванню в цій частині.

За висновком перевіряючих (т.1 а.с.69) в ДП "Житомирський ЛГЗ" встановлено нестачу марок акцизного збору в кількості 270 штук, з якої, згідно п.7 Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. №116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" із змінами та доповненнями, необхідно сплатити розмір збитків від нестачі документів суворого обліку (марок акцизного збору) в сумі -49,95 грн.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачем отримані від постачальника браковані марки акцизного збору (чисті бланки без нанесення на них будь-якого зображення).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. №116 "Про затвердження Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей" не регулюються питання відповідальності суб'єктів господарювання за поставку неякісних товарів. Відповідно до пункту 1 цим Порядком встановлено механізм визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, що мають стягуватись з винних осіб для відшкодування збитків, завданих підприємству.

Крім того, ні Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.96р. №116,  ні Законом України "Про державну податкову службу", ні будь-яким іншим Законом не надано право відповідачу визначати збитки від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, як фінансові санкції,  та приймати податкове повідомлення-рішення про їх стягнення до бюджету , в зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 01.11.06 р. № 0005502301/0  є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно Акту перевірки (т.1 а.с.86,87) позивачем порушені вимоги пунктів 2.11, 3.1 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою правління Національного банку України від 15.12.04р. №637 а саме: порушено порядок звітування працівниками підприємства щодо отриманих під звіт готівкових коштів для придбання місячних проїздних квитків на електротранспорт на суму 132 грн.

Згідно п.2.11 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" від 15.12.04р. №637 звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Частиною 6 п.1 "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. №59 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.03.98р. за №218/2658, встановлено, що підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг " розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно п.26 "Правил надання населенню послуг з перевезень міським електротранспортом", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.04р. №1735, документом на право одержання транспортних послуг є зокрема закомпостований абонементний талон, проїзний квиток (картка) тривалого користування.

Пунктом 30 "Правил користування трамваєм і тролейбусом у містах України", затвердженого наказом Держкоммістобудування від 18.11.97р. №22 (в редакції від 25.10.04р.) встановлена норма, аналогічна вищевикладеній. Також визначено, що зразки проїзних документів затверджуються відповідними обласними держадміністраціями.

В наказі Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 11.05.99р. №116 наведено визначення поняття "абонементний квиток": "вид спеціального документа на проїзд в одному або декількох видах міського громадського транспорту із зазначенням виду (видів) транспорту, категорії громадян та календарного періоду його дії.

Зазначене свідчить про те, що абонементний талон (квиток) є одним із видів проїзних документів міського електротранспорту, в зв'язку із чим є розрахунковим документом в цілях звітування за одержані під звіт готівкові кошти.

Таким чином, фінансові санкції в частині 132грн., застосовані до позивача на підставі рішення №0005802303 від 01.11.06р., є неправомірними.

В ході проведеної перевірки (т.1 а.с.87) відповідачем було встановлено порушення ст.1 та ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" а саме: проведення розрахунку із споживачами за товари невласного виробництва без застосування без застосування РРО (через касу Чуднівської філії по прибуткових касових ордерах за електроенергію, балон кисню та бензин) на загальну суму 335,37 грн.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Згідно Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Угодами (т.2 а.с.76-79), укладеними із мешканцями будинку та позивачем як балансоутримувачем будинку, встановлено обов'язок підприємства своєчасно, у повному обсязі та якісно надавати мешканцям комунальні послуги, а останні зобов'язані їх оплатити.

За таких обставин, Позивач, як надавач комунальних послуг, звільнений від застосування реєстраторів розрахункових операцій на підставі п.1 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Крім того, відповідно до п.12 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг",  реєстратори розрахункових операцій не застосовуються, якщо в місті отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються.

Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій від 01.11.2006 р. №0005792303 в частині 1676,85 грн. підлягає скасуванню.

Згідно висновку Акта перевірки позивачем порушено вимоги ст.1, ст.2 та ст.5 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91р. №1963-ХІІ (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок з власників транспортних засобів за І півріччя 2006р. в сумі 183,38 грн. Зокрема, в результаті перевірки було встановлено розбіжність щодо кількості зареєстрованих транспортних засобів між даними Державтоінспекції УМВС України в Житомирській області та даними розрахунків по податку з власників транспортних засобів, поданих Чуднівською філією ДП Житомирський ЛГЗ" за перевіряємий період. У розрахунок 2006 року позивачем не включено 1 транспортний засіб марки УАЗ 3303-01.

Позивач не погоджується з вказаним висновком перевіряючих та зазначає, що порядок обчислення і сплати податку визначений статтею 6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", відповідно з якою податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року, юридичні особи подають за місцем свого знаходження та за місцем постійного базування транспортних засобів до податкових органів на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою центральним податковим органом України. Показниками бухгалтерського балансу за 2005р. та актом на списання транспортного засобу підтверджується відсутність у Позивача станом на 1 січня 2006 року автомобіля УАЗ-3303-01, а тому ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" не порушено порядок обчислення податку на 2006 рік.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та не заперечується представниками сторін автомобіль УАЗ-3303-01 був списаний згідно акту на списання автотранспортних засобів від 01.12.05р. (т.1 а.с.145-149), однак з реєстрації в органах Державтоінспекції МВС України знятий не був.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками податку з власників транспортних засобів та  інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Державна реєстрація автотранспортних засобів та їх облік здійснюються органами Державтоінспекції МВС України, порядок якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вказане свідчить про те, що позивач вважається платником податку з власників транспортного засобу до того часу, поки автомобіль буде зареєстрований в органах Державтоінспекції МВС України. Сам лише факт списання автомобіля не свідчить про вибуття його з власності позивача.

За таких обставин, донарахування позивачу податку з власників транспортних засобів в сумі 183,38грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 170грн. здійснені ДПІ у м.Житомирі відповідно до норм чинного законодавства, в зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення 01.11.06р. №0003241702/0 не підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі розподіляються порівну між сторонами.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"  від 28.12.94р. №334/94-ВР, Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.00р. №2181-ІІІ, Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91р. №1963-ХІІ, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", керуючись ст.ст.94, 158-163, 167, 254, п.6 Прикінцевих та перехідних  положень КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м.Житомирі:

- від 01.11.06р. №0005492301/0 в частині донарахування 648645грн. податку на прибуток та застосування 277352грн. фінансових санкцій;

- від 01.11.06р. №0005502301/0 в повному обсязі;

- від 01.11.06р. №0005792303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1676грн. 85коп.;

- від 01.11.06р. №0005802303 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 132грн. 00коп.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Житомирській області, 10014, м.Житомир бульвар Новий, 5 на користь Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод", м.Житомир, вул1-го Травня, 38, ідентифікаційний код 00375504, р/р.2600501524042 у відділенні "Укрексімбанку", МФО 311324 - 1грн. 70коп. державного мита.

Постанова господарського суду Житомирської області набирає законної сили в строки, встановлені ст.254 КАСУ.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня складання її у повному обсязі в порядку, встановленому ст.186 КАСУ.

Суддя                                                                       Будішевська Л.О.  

Дата виготовлення: "11" грудня 2006 року.

Віддрукувати: 3пр.

1 - в справу

2 - позивачу;

3 - відповідачу;