ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

11.12.06                                                                                           Справа  № 5/2398-28/237А

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                  Якімець Г.Г.,

суддів:                                         Дубник О.П.,

                                                    Орищин Г.В.,

при секретарі   Горбач Ю.Б.

з участю представників:

від скаржника (позивач) –не з’явився

від відповідача –Рождественська Л.П.

розглянув апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Галич-Львів»від 07.11.2006 року вих.№92/06-3/09/10

на постанову господарського суду Львівської області від 16.10.2006 року, суддя Морозюк А.Я.

у справі №5/2398-28/237А,

за позовом Дочірнього підприємства «Галич-Львів», м.Львів

до відповідача Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2005 року №0012581630/0

Особам, які беруть участь у справі, права і обов’язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено.

Постановою господарського суду Львівської області від 16.10.2006 року по справі №5/2398-28/237А ДП «Галич-Львів»відмовлено в задоволенні позову про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2005 року №0012581630/0.

             

Суд свій висновок мотивував тим, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Суд першої інстанції зазначає про те, що за таких обставин позивач до 02 січня 2003 року включно зобов‘язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов‘язання, визначену в податковій декларації.

Проте господарським судом відзначено, що як вбачається із розрахунку штрафних санкцій та облікової картки позивач здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 32 грн. платіжним дорученням №15 від 23.01.2003 року та №16 від 23.01.2003 року в сумі 0,23 грн. Решта суми була погашена 29.01.2003 року згідно Протокольного рішення  (схеми) № 13-05.

Враховуючи те, що Протокольне рішення (схема) №13-05 датоване 28.01.2003 року –поза межами строку сплати податкового зобов‘язання, суд першої інстанції вважає, що платник податків не сплатив узгоджену суму податкового зобов‘язання протягом визначених законодавством граничних строків сплати.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції ДП «Галич-Львів»подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Львівської області від 16.10.2006 року по справі №5/2398-28/237А скасувати, прийняти нову постанову, якою позов задоволити повністю, з підстав того, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи,  а також порушено норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник вказує на те, що згідно Декларації по податку на додану вартість за листопад 2002 року, ДП «Галич-Львів»задекларувало суму податку на додану вартість до сплати в розмірі 3552,0 грн. Сплата податку на додану вартість відбулась з врахуванням та на виконання Протокольного рішення (схеми) про проведення розрахунків щодо відшкодування податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню   на поточний рахунок платника податків №13-05 від 28.01.2003 року, погодженої Управлінням    Державного     казначейства    у    Львівській    області    та    Державною    податковою адміністрацією у Львівській області, ДПІ у Галицькому р-ні м.Львова, ВДК у Галицькому районі м. Львова, та кредитором і боржником.

Скаржник вважає, що до позивача неправомірно застосовано штраф, передбачений підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки, враховуючи положення Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №1270 від 26.09.2001 року, правові підстави стверджувати про несвоєчасність сплати сум узгодженого податкового зобов‘язання відсутні.

Окрім того, на думку позивача, податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням вимог Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, з наступними змінами та доповненнями.

Поряд з цим, скаржником відзначено, що відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України встановлений строк для застосування адміністративно-господарської санкції, зокрема адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на думку апелянта інший порядок застосвання штрафних санкцій не передбачений.

Представник позивача (скаржника) в судове засідання не з’явився, до суду надійшло клопотання, в якому позивач просить розгляд справи відкласти.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов’язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, за наявними в справі доказами.

Представник відповідача проти вимог наведених у апеляційній скарзі заперечувала, просила постанову господарського суду Львівської області від 16.10.2006 року по справі №5/2397-28/236А залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача зазначала, що абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. Проте, позивачем в порушення наведеного не сплачено узгодженої суми податкового зобов’язання протягом визначених законодавством граничних строків.

Поряд з цим, представник відповідача вказувала на те, що посилання позивача на ст.250 Господарського кодексу України із зазначенням про те, що нарахування штрафу відбулось за період більше одного року з моменту вчинення позивачем порушень не заслуговують на увагу суду, оскільки ст.4 Господарського кодексу України передбачено, що даний кодекс не регулює фінансові відносини за участю суб’єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши наявні докази по справі, встановив наступне:

12.10.2005 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0012581630/0, яким на підставі підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III, за затримку на 27 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов‘язання в розмірі 3552 грн. 00 коп. ДП „Галич-Львів” зобов‘язано сплатити штраф у розмірі 10%  у сумі 355 грн. 20 коп.

Згідно декларації по ПДВ за листопад 2002 року, поданої позивачем до ДПІ у Галицькому районі, позивачем визначено 3552 грн. 00 коп. податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду.  

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Постановою Кабінету Міністрів України за №1270 від 26.09.2001 року затверджено Порядок проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку (чинний на момент спірних правовідносин), відповідно до якого проводиться відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку.

На виконання зазначеної Постанови, згідно Протокольного рішення (схеми) за №13-05 від 28.01.2003 року про проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податків, погодженого з Державною податковою адміністрацією у Львівській області та Управлінням Державного казначейства у Львівській області, підприємство-кредитор (ДП „Галич Львів”), яке має заборгованість з платежів до державного бюджету у сумі 3520,00 грн. на підставі довідки від 22.01.2003 року за №2 ДПІ у Галицькому районі м. Львова, перераховує протягом одного операційного дня отримані кошти на рахунок, визначений територіальним органом Державного казначейства, і відображає їх в обліку як погашення дебіторської заборгованості з платежів до державного бюджету.

Підп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено,  що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (що має місце в даному випадку), крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Податкова декларація, у відповідності до підп. „а” підп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього ж Закону, подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, у даній ситуації,  календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків, як передбачено абзацом 1 підп.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Таким чином, позивач до 02 січня 2003 року включно зобов‘язаний був самостійно сплатити суму податкового зобов‘язання, визначену в податковій декларації.

Проте, із матеріалів справи, а саме розрахунку штрафних санкцій, облікової картки вбачається, що позивач здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 32 грн. платіжним дорученням №15 від 23.01.2003 року та №16 від 23.01.2003 року в сумі 0,23 грн.

Решта суми було погашено 29.01.2003 року, згідно Протокольного рішення  (схеми) № 13-05.

Пунктом 5 Порядку проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за №1270 від 26.09.2001 року - визначено порядок здійснення розрахунків, яким передбачено сукупність дій учасників проведення розрахунків щодо відшкодування сум податку на додану вартість у частині, що належить зарахуванню на поточний рахунок платника податку, і лише за наявності виконання всіх передбачених цим пунктом дій можна вважати заборгованість погашеною.  

Враховуючи наведене та той факт, що Протокольне рішення (схема) №13-05 датоване 28.01.2003 року –поза межами строку сплати податкового зобов‘язання, платник податків не сплатив узгоджену суму податкового зобов‘язання протягом визначених законодавством граничних строків сплати.

Згідно підп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф, зокрема,  при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Стосовно посилань скаржника на порушення органом державної податкової служби при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, то такі не можуть братися судом до уваги, оскільки не пов‘язуються з порушенням прав платника податку.

Щодо посилань скаржника на застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за межами строку встановленого ст.250 Господарського кодексу України, зокрема в якій зазначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім, випадків, передбачених законом, то слід зазначити, що таким законом є Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до абз.1 преамбули Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Таким чином, Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»як  спеціальний  закон  з  питань  оподаткування підлягає переважному застосуванню у спірних правовідносинах у разі, якщо його положення визначають інші строки, протягом яких до господарюючого суб'єкта застосовується відповідальність за допущені порушення.

Відповідно, посилання позивача на неправомірність застосування відповідачем до нього вищенаведених штрафних санкцій за межами строку встановленого ст.250 ГК України є безпідставними з огляду на вищезазначені норми Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

             Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

                                                      у х в а л и в:

Постанову господарського суду Львівської області від 16.10.2006 року по справі №5/2398-28/237А залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Галич-Львів»від 07.11.2006 року –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя:                                                                          Якімець Г.Г.

                          

              Судді:                                                                                             Дубник О.П.

                                                                                                                        

                                                                                                          

                                                                                                                       Орищин Г.В.