Єдиний унікальний номер 2-510/12

Номер провадження 2/722/20/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2013 року Сокирянський районний суд Чернівецької області

в складі:

головуючого судді:                    Унгуряна С.В.

секретаря                                         Марівцан О.В.

за участю позивача:                     ОСОБА_1

позивача:                                        ОСОБА_2

позивача:                                        ОСОБА_3

представника позивачів:          ОСОБА_4

представника відповідача:          ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокиряни цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог - Буковина» про відшкодування майнової компенсації за користування земельними ділянками,-

ВСТАНОВИВ:

          Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Сокирянського районного суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «Сварог - Буковина» про відшкодування майнової компенсації за користування земельними ділянками.

          Посилалися на те, що на підставі розпорядження Сокирянської РДА №507-р від 16.12.2004 року її (ОСОБА_1І.) матері – ОСОБА_6 передано в приватну власність земельну ділянку площею 1,04 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, а 0,04 га. із зазначеної земельної ділянки відведено для ведення садівництва.

          На підставі цього ж розпорядження Сокирянської РДА їм (ОСОБА_2, ОСОБА_3Г.) передано в приватну власність земельні ділянки площею 1,04 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, а 0,04 га. із зазначених земельних ділянок відведено для ведення садівництва.

          Право власності на земельні ділянки позивачів підтверджується державними актами на право власності серії ЧВ №038240, серії ЧВ №038241, серії ЧВ №038242 від 11.04.2005 року.

          На зазначених земельних ділянках було проведено встановлення та погодження меж земельного наділу та передача його в натурі (на місцевості).

          Договора оренди земельних ділянок вони (позивачі) із жодним сільськогосподарським підприємством не укладали, маючи намір самостійно займатись виробництвом сільськогосподарських культур.

          ТОВ «Сварог- Буковина» самовільно зайняло їх земельні ділянки шляхом вирощування сільськогосподарських культур. За період самовільного зайняття земельних ділянок та користування ними ТОВ «Сварог-Буковина», вони (позивачі) не отримували будь-якої сільськогосподарської продукції та доходів.

          Просили усунути перешкоди у здійсненні права користування земельними ділянками; за користування самовільно зайнятими земельними ділянками присудити зернову компенсацію із ТОВ «Сварог - Буковина» у розмірі 50% урожайності зернових культур із одного гектару врожаю періоду 2009, 2010, 2011, 2012 років.

          Ухвалою суду від 03.01.2013 року провадження у справі в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ТОВ «Сварог – Буковина» про усунення перешкод у здійсненні права користування самовільно зайнятими земельними ділянками закрито на підставі ст.205 ч.1 п.3 ЦПК України.

          21.05.2013 року представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 в судовому засіданні подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій підтримав позовні вимоги лише в частині відшкодування майнової компенсації за користування земельною ділянкою.

          В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представник ОСОБА_4 позовні вимоги до ТОВ «Сварог - Буковина» про відшкодування майнової компенсації за користування земельними ділянками підтримали в повному об’ємі та просили їх задовольнити з наведених у позові підстав.

          Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити з підстав, зазначених ним у письмових запереченнях на позов.

          Справа слухалась у відсутність третьої особи Братанівської сільської ради, представник якої в судові засідання не з’являвся, незважаючи на те, що повідомлявся про час і місце судового розгляду справи.

          Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази по даній цивільній справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, виходячи з наступних підстав.

          Судом встановлено, що на підставі розпорядження Сокирянської РДА №507-р від 16.12.2004 року позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3 та матері позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_6 передано в приватну власність земельні ділянки площею 1,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, 0,04 га. із зазначених земельних ділянок для кожного із власників відведено для ведення садівництва.

          На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №038242 від 11.04.2005 року позивачу ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 1,00 га кадастровий №7324086501040010043 та площею 0,04 га кадастровий №7324086501050010088, загальною площею 1,04 га, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

          На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ №038240 від 11.04.2005 року позивачу ОСОБА_3 належить земельна ділянка площею 1,00 га кадастровий №7324086501040010041 та площею 0,04 га кадастровий №7324086501050010086, загальною площею 1,04 га, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

          На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧВ 038241 від 11.04.2005 року матері позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_6 належала земельна ділянка площею 1,00га кадастровий№7324086501040010042 та площею 0,04га кадастровий №7324086501050010087, загальною площею 1,04 га, що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

          03.07.2011 року ОСОБА_6 померла.

          Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняла її донька – позивачка ОСОБА_1, якій 14.03.2013 року приватним нотаріусом Сокирянського районного нотаріального округу ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 1,00 га кадастровий №7324086501040010042, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області.

          Згідно ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно - правовими актами.

          Відповідно до абз.2 п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 ЗК, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 ЦК особами, що її заподіяли.

          Відповідно до вимог п.«б» ч.1 ст.211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема, за самовільне зайняття земельних ділянок.

          Як встановлено судом, 20.06.2012 року державними інспекторами сільського господарства Чернівецької області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 складено акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, з яких вбачається, що у присутності ОСОБА_2 вказаними інспекторами встановлено самовільне зайняття та використання ТОВ «Сварог – Буковина» земельних ділянок належних на праві власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 та померлій ОСОБА_6, які розташовані на території Братанівської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області, шляхом вирощування сільськогосподарської культури – сої.

          Пунктом 7 ОСОБА_6 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963, визначено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року №1619.

          Таким чином, виходячи з наведених вище положень, правом визначати розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, наділені лише територіальні органи Держсільгоспінспекції і лише на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів.

          Разом з тим, як вбачається із змісту актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.06.2012 року, останні не містять в собі будь-яких відомостей щодо визначеного у встановленому порядку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

          При цьому, суд критично оцінює, надані позивачами на підтвердження своїх вимог, акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства, оскільки останні складалися у відсутності представника ТОВ «Сварог – Буковина», для ознайомлення і підписання останньому не пред’являлися та поштою для відома не відсилалися.

          Крім цього, вказані вище акти у присутності позивача ОСОБА_2 були складені щодо двох земельних ділянок, які йому не належать, а відповідно без участі їх власників.

          Враховуючи наведене, а також те, що складені 20.06.2012 року акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства самі по собі не породжують будь-яких правових наслідків, суд вважає, що позивачами не доведено належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок у 2012 році, а відповідно не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної шкоди.

          Також позивачами не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів як на підтвердження факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок в 2009-2011 роках, так і на підтвердження визначеного у встановленому порядку розміру шкоди, заподіяної за вказаний період часу внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

          Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

          Отже, для настання відповідальності відповідно до зазначеної норми закону необхідна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: шкоди; протиправної поведінки заподіювача шкоди; причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

          Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

          Частиною 2 ст.59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

          Оскільки позивачами суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача, відповідно суд приходить до висновку, що цивільно-правова відповідальність для відповідача в даному випадку настати не може.

          Відповідно до абз.2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» розмір шкоди, заподіяної пошкодженням посівів і насаджень при прокладенні шляхів, трубопроводів та проведенні розвідувальних, бурових, будівельних робіт, псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, іншими порушеннями земельного законодавства, визначається з урахуванням витрат на відновлення родючості землі, а також доходів, які власник землі або землекористувач міг би одержати при використанні земельної ділянки і які він не одержав за час до приведення землі у стан, придатний для її використання за цільовим призначенням, або до повернення самовільно зайнятої ділянки.

          Зокрема, при пошкодженні посівів, самовільному зайнятті ріллі або сінокосінні на користь землекористувача (власника) стягується вартість неодержаних сільськогосподарської продукції чи сіна, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, за винятком витрат виробництва, пов’язаних зі збиранням урожаю, а також витрат на відновлення якості земель відповідно до їхнього призначення.

          Отже, виходячи із наведених роз’яснень, в разі заподіяння шкоди самовільним зайняттям земельної ділянки, стягується вартість неодержаної сільськогосподарської продукції, обчислена за ринковими цінами, з урахуванням середньої врожайності певної культури в господарстві, а не сама врожайність сільськогосподарських культур, як то просять позивачі.

          За таких обставин, суд вважає, що обраний позивачами спосіб захисту не відповідає жодним із способів захисту прав на земельні ділянки, визначених у ч.3 ст.152 ЗК України.

          Таким чином, враховуючи наведені вище обставини справи та вимоги закону, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

          Керуючись ст.ст.15, 16, 1166 ЦК України, ст.ст.3, 152, 211 ЗК України, п.7 ОСОБА_6 визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963, п.п.12, 16 Постанови Пленум Верховного Суду України від 16.04.2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст.ст.3, 10, 11, 58-60, 61, 79, 88, 208, 209, 213-215, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сварог - Буковина» про відшкодування майнової компенсації за користування земельними ділянками - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Чернівецької області шляхом подачі апеляційної скарги через Сокирянський районний суд Чернівецької області в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя Сокирянського

          районного суду                                                                                ОСОБА_10