СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
13 грудня 2006 року | Справа № 2-22/12560-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Видашенко Т.С.,
Заплави Л.М.,
секретар судового засідання Льговська Ю.М.
за участю представників сторін:
позивача: Свинобаева О.С., довіреність № 04-4/15 від 21.04.2006,
Ковалевська Є.В., довіреність № 04-4/12 від 21.04.2006,
відповідача: Щерба Ю.Н., довіреність № 234 від 15.09.2006,
Щерба В.Ю., довіреність № 235 від 15.09.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 03.10.2006 по справі № 2-22/12560-2006А
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (пр. Кірова, 51-52/10-а, місто Сімферополь, 95017)
до Колективного підприємства "Редакція газети "Керченский рабочий" (вул. Кірова, 15, місто Керч, 98300)
про стягнення 6224,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2006 у справі № 2-22/12560-2006А (суддя Яковлєв С.В.) у позові відмовлено.
Постанова суду обґрунтована тим, що відповідачем виконані вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 щодо інформування центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділень Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того, оскільки відповідач фінансується за рахунок бюджету Керченської міської Ради та використовує у своїй діяльності тільки майно, яке віднесено до комунальній власності, у разі задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій, які направляються до державного бюджету, відбудеться перерозподіл коштів бюджету міста Керч, що не призведе до отримання додаткових доходів, яки відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” № 2285 спрямовуються на програми по соціальному захисту інвалідів.
Не погодившись з постановою суду, Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити.
На думку сторони постанову прийнято з порушенням норм матеріального права.
З аналізу норм Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 слідує, що законом не передбачений причинно-послідовий зв’язок між діями або бездіяльністю відповідних державних органів по здійсненню заходів по працевлаштуванню інвалідів та обов’язків підприємств створити робочі місця для інвалідів (виконати норматив). Штрафні санкції за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, носять характер альтернативного зобов’язння, тобто підприємство або дотримає норматив, або сплачує конкретну суму до Державного бюджету України. При цьому Законом України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 не встановлено, що для сплати штрафних санкцій у підприємства повинна бути встановлена вина.
Крім того, зі змісту статей 19, 20 Закону України № 875-XII від 21.03.1991 вбачається, що штраф має компенсаційну форму за невиконання нормативу, оскільки суми штрафних санкцій використовуються Фондом для фінансування соціальних витрат для інвалідів.
Також, частина 3 статті 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991№ 875-XII від 21.03.1991 не визначає з прибутку за який період сплачуються штрафні санкції. Відповідно штрафні санкції можуть бути стягнуті за рахунок прибутку, отриманого в майбутніх періодах, або за рахунок реалізації майна підприємства. Сплату штрафних санкцій підприємство відносить у своєму бухгалтерському обліку не на витрати виробництва, а за рахунок свого прибутку. У разі відсутності прибутку суми сплачених штрафних санкцій відносяться до збитків підприємства.
Тобто, чинним законодавством не передбачено звільнення від сплати штрафних санкцій у разі наявності або відсутності прибутку відповідних суб’єктів господарювання, а тому відповідач зобов’язаний перерахувати позивачу штрафні санкції.
Крім того, відповідач у справі зареєстрований як платник податків, він не перебуває на утриманні бюджетів і його не включено до реєстру неприбуткових підприємств. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить залишити постанову суду без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Редакція газети „Керченський рабочий” згідно зі звітом форми № 10-ПI "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2005" повинен був створити у 2005 році 1 робоче місце для працевлаштування інваліда. Фактично за вказаний період часу не був працевлаштованим жодний інвалід.
Відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 для підприємств (об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості тих, що працюють, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - в кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачене законом.
Згідно зі статтею 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи, організації здійснюють згідно Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути стягнути шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання), установи, організації у встановленому порядку.
Відповідно до пунктів 1, 3, 5, 14 Положення „Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову численність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
З матеріалів справи слідує, що відповідач виконав у повному обсязі вимоги, встановленні вказаним Положенням № 314 щодо створення робочого місця інваліда, тобто щомісячно надсилав звіти форми № 3-ПН до Керченського міського центру зайнятості, звертався у Виконавчий комітет Керченської міської Ради з вимогами щодо працевлаштування інваліду на створене робоче місце, щомісячно надавав Управлінню праці та соціального захисту населення Керченської міської Ради відомості щодо вакансії для працевлаштування інвалідів.
Також, згідно з листом Керченського міського товариства інвалідів № 26 від 07.09.2006 підтверджується звернення відповідача протягом 2005 року з проханнями здійснити працевлаштування інваліда на створене їм робоче місце.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що знайшов підтвердження факт виконання відповідачем вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-XII від 21.03.1991 щодо інформування центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділень Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того, судом вірно прийнято до уваги, що відповідно до установчого договору від 02.07.2000 Редакція газети „Керченський рабочий” фінансується за рахунок бюджету на підставі визначених сесією розміру та порядку. Згідно з рішенням Виконавчого комітету Керченської міської Ради № 229 від 11.02.1994 майно відповідача відноситься до комунальній власності міста Керч.
Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що оскільки відповідач фінансується за рахунок бюджету Керченської міської Ради та використовує у своїй діяльності тільки майно, яке віднесено до комунальній власності, у разі задоволення вимог про стягнення штрафних санкцій, які направляються до державного бюджету, відбудеться перерозподіл коштів бюджету міста Керч, що не призведе до отримання додаткових доходів, яки відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” № 2285 спрямовуються на програми по соціальному захисту інвалідів.
Оскільки постанова суду прийнята з дотриманням норма матеріального та процесуального права, вона зміні та скасуванню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.10.2006 у справі № 2-22/12560-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може біти оскаржена в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Т.С. Видашенко
Л.М. Заплава