СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
14 грудня 2006 року | місто Севастополь Справа № 2-25/14777-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: Аркатова В.В., дов. № б/н від 04.04.2005;
відповідача: Щербина Д.С., дов. № 13098/9/10 від 11.10.2005;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 26.10.2006 у справі № 2-25/14777-2006А
за позовом дочірнього підприємства "Шляхово-будівелне управління № 5" відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" (вул. Ген. Васильєва, 25, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95047)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Шляхово-будівелне управління № 5" відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2006 у справі № 2-25/14777-2006А (суддя Маргаритов М.В.) позов дочірнього підприємства "Шляхово-будівелне управління № 5" відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" задоволено.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 0011532301/0 від 28.08.2006 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 25145грн.86коп., у тому числі 16763грн.91коп. основного платежу і 8381грн.95коп. штрафних санкцій.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі № 0011542301/0 від 28.08.2006 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 25686грн.20коп., у тому числі 20954грн. основного платежу і 4732грн.20коп. штрафних санкцій.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Шляхово-будівелне управління № 5" відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" 03грн.40коп. державного мита.
Не погодившись з постановою суду Державна податкова інспекція у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим звернулась до суду апеляційної інстанції з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою в якій просить постанову господарського суду скасувати, в позові дочірньому підприємству "Шляхово-будівелне управління № 5" відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що під час перевірки позивача було встановлено факт його взаємовідносин з фірмою „Реміз-2000” і підприємством „Надія” з придбання дизпалива. В свою чергу, фірма „Реміз-2000” і підприємство „Надія” вказане дизпаливо, за даними податкової міліції у місті Сімферополі, придбавали у товариства з обмеженою відповідальністю „Постачальник-ПТК”, товариства з обмеженою відповідальністю „Ерматекс”, товариства з обмеженою відповідальністю „Леокос”, товариства з обмеженою відповідальністю „Дон-Вен”, товариства з обмеженою відповідальністю „Торгцентр-БГТ”, статутні документи та свідоцтва платників податку на додану вартість яких рішеннями судових органів визнані недійсними.
З цих підстав Державна податкова інспекція у місті Сімферополі вважає, що фірма „Реміз-2000” та підприємство „Надія” фактично не отримували дизпаливо від вищевказаних фірм, а тому незаконно формували по цим операціям свій податковий кредит та валові витрати. З цього ж державна податкова інспекція у місті Сімферополі робить висновок, що фірма „Реміз-2000” та підприємство „Надія” не могли реалізувати та не реалізовували дизпаливо позивачу, у зв’язку з чим віднесення позивачем сум за операціями з придбання дизпалива у фірми „Реміз-2000” та підприємства „Надія” до валових витрат та податкового кредиту суперечить підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Дочірнє підприємство "Шляхово-будівелне управління № 5" відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" відзив на апеляційну скаргу не надало.
В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду скасувати з мотивів, викладених в апеляційний скарзі.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
Дочірнє підприємство "Шляхово-будівелне управління № 5" відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд" відповідно до Закону України “Про систему оподаткування” є платником податків і обов'язкових платежів і перебуває на обліку в Державній податковій інспекцій у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим.
31.07-11.08.2006 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі проведена перевірка дочірнього підприємства „Шляхово-будівельне управління № 5” відкритого акціонерного товариства „Південшляхбуд” з питання дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.07.2005 по 01.04.2006, під час якої встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 № 283/97-ВР (з змінами і доповненнями), що виразилося у завищенні валових витрат у 3 кварталі 2005 року на 10833грн., внаслідок чого занижена сума податку на прибуток на суму 2708,25грн.), та у першому кварталі 2006 року на 72986,00грн. (сума податку на прибуток занижена на 18246,00грн.) (а.с.12-47)
Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (з змінами і доповненнями), що виразилося у заниженні податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 16763грн.91коп., у тому числі:
- у серпні 2005 року –2166,67грн.;
- у грудні 2005 року –4999,99грн.;
- у лютому 2006 року –5000грн.;
- у березні 2006 року –4597,24грн.
Вказані порушення виявлені по господарським операціям з придбання дизпалива у фірми „Реміз-2000” та підприємства „Надія”.
Складений за результатами перевірки акт № 4776/23-6/03450583 від 18.08.2006 покладено в основу прийнятих 28.08.2006 Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі податкових повідомлень-рішень №0011532301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 25145грн.86коп., у тому числі 16763грн.91коп. основного платежу і 8381грн.95коп. штрафних санкцій, а також №0011542301/0 про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств у сумі 25686грн.20коп., у тому числі 20954грн. основного платежу і 4732грн.20коп. штрафних санкцій (а.с.10-11).
Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судова колегія вважає, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі необґрунтованою та не підлягаючий задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, у серпні, грудні 2005 року та лютому, березні 2006 року позивач на підставі укладених з фірмою „Реміз-2000” і підприємством „Надія” договорів придбав у них дизпаливо.
На підставі укладеного з фірмою „Реміз-2000” договору поставки матеріалів № 64 від 01.03.2005 позивач придбав дизпаливо (у серпні 2005 року згідно накладної № 362/05 від 23.08.2005 на суму 13000грн. в т.ч. ПДВ у сумі 2166грн.67коп. і в грудні 2005 року згідно накладної № 518/051 від 30.12.2005 на суму 29999грн.94коп. в т.ч. ПДВ 4999грн.).
Крім того, на підставі укладеного з підприємством „Надія” договору поставки № 7 від 01.02.2006 позивач придбав дизпаливо (в лютому 2006 року згідно накладної № 17/06 від 08.02.2006р. на суму 30000грн. в т.ч. ПДВ 5000грн. та в березні 2006р. згідно накладної № 41/06 від 24.03.2006р. на суму 27583,44грн. в т.ч. ПДВ 4597грн.).
На оплату даного товару фірмою „Реміз” та підприємством „Надія” були виписані рахунки, які відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень (№ 139 від 23.08.2005, № 614 від 06.02.2006, № 797 від 22.03.2006, №535 від 28.12.2005 та № 533 від 27.12.2005) були сплачені позивачем в повному обсязі, що не заперечується Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі.
Пункт 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Як передбачено підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.
Проте, як свідчить акт перевірки, відповідачем були досліджені відповідні документи, що підтверджували здійснення господарських операцій з фірмою „Реміз-2000” та підприємством „Надія”, а саме: угоди, накладні, податкові накладні, рахунки, докази здійснення оплати, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо первинних облікових документів (ст. 9 Закону), а тому їх слід вважати належними доказами валових витрат.
Статутні документи фірми „Реміз-2000” та підприємства „Надія” в установленому законом порядку недійсними не визнавались, як і не визнані недійсними договори поставки № 64 від 01.03.2005 та № 7 від 01.02.2006.
Пункт 5.11 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” також вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
За таких обставин справи, судова колегія доходить висновку, що віднесення позивачем витрат за операціями з придбання дизпалива у фірми „Реміз-2000” та підприємства „Надія” до складу валових витрат ґрунтується на вимогах пункту 5.1 та підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.
Також з матеріалів справи вбачається, що в серпні, грудні 2005 року та січні, березні 2006 року (період, що перевірявся) позивач здійснював операції з продажу ДП А/Б-4 „Південшляхбуд” та СПП „Будівельник Плюс” паливо-мастильних матеріалів, в тому числі придбаних у фірми „Реміз-2000” та підприємства „Надія”, і за цими операціями включив отримані доходи до складу валових доходів. Проте, будь-яких порушень при формуванні валового доходу за цими, як вважає відповідач, спірними операціями (завищення валового доходу), відповідачем не виявлено.
Вказані дії відповідача (зменшення валових витрат при одночасному визнанні правильності формування валових доходів по операціям купівлі-продажу дизпалива в одному звітному періоді) суперечать вимогам податкового законодавства, в тому числі пункту 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.
Не погоджується судова колегія і з доводами відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 та підпункту 7.7.10 пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” - заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість у сумі 16763грн.91коп. по спірним операціям з придбання дизпалива у фірми „Реміз-2000” та підприємства „Надія”.
При цьому колегія виходить з того, що відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками податку на додану вартість.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними платниками податку на додану вартість –фірмою „Реміз-2000” і підприємством „Надія” та були досліджені перевіряючими при перевірці.
Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити згідно з вимогами Закону України „Про податок на додану вартість” та виписані відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого з наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997.
Таким чином, всі суми, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.
Крім того, судовою колегією встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем було здійснено продаж отриманого по спірним операціям товару і отриманий у складі вартості товару податок на додану вартість віднесено до податкових зобов’язань, про що свідчать данні реєстру отриманих та виданих податкових накладних. При цьому, будь-яких порушень при формуванні позивачем податкових зобов’язань Державною податковою інспекцією у місті Сімферополі не виявлено.
Вказані дії відповідача (зменшення податкового кредиту при одночасному визнанні правильності формування податкових зобов’язань з податку на додану вартість по операціям купівлі-продажу дизпалива в одному звітному періоді) суперечать вимогам податкового законодавства.
Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав нечинними податкове повідомлення-рішення № 0011532301/0 від 28.08.2006 та податкове повідомлення-рішення № 0011542301/0 від 28.08.2006.
Постанова господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2006 у справі № 2-25/14777-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова