П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2013 Справа №607/20453/13-п

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Магдич О. Г., розглянувши матеріали, які надійшли від Територіальної Державної інспекції з питань праці у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, працюючого директором ДНТП «Техас–К», жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер – НОМЕР_1,

за ч.1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

23 – 25 жовтня 2013 року при перевірці ДНТП «Техас–К» Територіальною Державною інспекцією з питань праці у Тернопільській області виявлено вчинення директором ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а саме: в порушення вимог п.2.5 гл.2 Інструкції № 58 із кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення, працівники не ознайомлені під розписку в особовій картці, так, не представлена особова картка працівників ФП-2 на ОСОБА_2; в порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП про зміну істотних умов праці (встановлення неповного робочого часу) працівники не повідомлені більше ніж за 2 місяці, так, згідно наказу від 02.09.2013 р. №125 з 02.09.2013 р. всім працівникам встановлено неповний робочий час без повідомлення за 2 місяці; в порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» не забезпечений достовірний облік виконуваної працівником роботи, так, на підприємстві не ведуться табелі обліку використання робочого часу, згідно яких повинна нараховуватися заробітна плата найманим працівникам; в порушення вимог ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці, так, на підприємстві не ведуться табелі обліку використання робочого часу, особових справ, та особових карток працівників ф П-2, згідно яких повинна нараховуватися заробітна плата найманим працівникам; в порушення вимог ч. 5 ст. 80 КЗпП України мають місце випадки ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, так, головному бухгалтеру – ОСОБА_2 щорічна відпустка повної тривалості не надавалася протягом шести років підряд, у серпні 2012 р. на підставі його заяви та наказу №111/к від 15.08.2012 р. йому надана компенсація за невикористану відпустку за період від серпня 2004 р. по липень 2010 р.; усупереч вимогам ч. 2 ст. 84 КЗпП, ст. 26 Закону України «Про відпустки» тривалість відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами становить більше 15 днів на рік; в порушення вимог ч.ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України, ч.1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата у товаристві виплачується нерегулярно, без виплати авансу, у проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, так, заробітна плата працівникам за вересень 2013 р. на день перевірки не виплачена; в порушення вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівників виплата всіх сум, що їм належать від підприємства, не проводиться в день звільнення, зокрема, головного бухгалтера – ОСОБА_2 звільнено з роботи 16.09.2013 р. наказом від 16.09.2013 р. за №130/к, а виплату сум, належних їй при звільненні не проведено.

У судовому засіданні правопорушник ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні визнав повністю та щиросердечно розкаявся.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення №19-01-024/0475 від 25.10.2013 р., актом перевірки №19-01-024/0844 від 23-25.10.2013 р. та іншими документами.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, – тобто порушення вимог законодавства про працю, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення.

Накладаючи адміністративне стягнення враховую характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, зокрема щире розкаяння винного, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, приходжу до переконання, що на нього слід накласти адміністративне стягнення у вигляді сплати штрафу в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 41, 280, 283, 284 КУпАП, -

          ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді сплати штрафу в дохід держави в розмірі 510,00 (п’ятсот десять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 34 (тридцять чотири) грн. 41 (сорок одну) коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий суддяОСОБА_3