СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 грудня 2006 року | Справа № 2-14/10295-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Горошко Н.П.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Шепотенко Сергія Вікторовича, довіреність № 3 від 01.12.06, Шоломович Оксани Миколаївни, довіреність № 2 від 01.12.06, товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки";
відповідача: не з'явився, Феодосійський центральний військовий клінічний санаторій;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Курапова З.І.) від 31.10.2006 у справі №2-14/10295-2006
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" (вул. Пушкіна, 11-а,Сімферополь,95000; вул. Козлова, 45, м. Сімферополь, 95011 )
до Феодосійського центрального військового клінічного санаторію (вул. Ген. Горбачова, 5,Феодосія,98100)
про стягнення 84853,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, Феодосійського центрального військового клінічного санаторію, про стягнення з останнього 84853,00 грн., у тому числі 72500,00 грн. заборгованості за охоронні послуги за листопад 2005 – березень 2006 року, 7278,50 грн. пені, 5075,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договірних зобов’язань по оплаті наданих послуг з охорони об’єктів.
Заявою № 141 від 02.08.2006 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 117986,00 грн., у тому числі 101500,00 грн. заборгованості за надання охоронних послуг за період листопад 2005 - травень 2006, 9381,00 грн. пені та 7105,00 грн. штрафу.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2006 у справі № 2-14/10295-2006 (суддя Курапова З.І.) в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" до Феодосійського центрального військового клінічного санаторію про стягнення суми - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати прийняте у справі рішення, постановити нове про задоволення позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що угода, яка продовжує строк дії договору від 01.08.2006, укладена через 2 місяця 14 днів після закінчення строку дії договору. Такі висновки суду, як наслідок, призвели до прийняття невірного рішення, оскільки суд зазначив, що внесення змін до договору, який втратив чинність, не може бути належним доказом продовження терміну дії договору.
На думку апелянта, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що сторони не заперечували щодо дії договору № 6 від 14.08.2004, а додаткова угода, яка продовжує строк дії договору до 01.08.2006, укладена саме під час дії договору.
З причин зайнятості судді Сотула В.В. та судді Плута В.М. в іншому судовому засіданні, на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.12.2006 здійснено їх заміну на суддів Горошко Н.П. та Щепанську О.А.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
14.08.2004 між товариством з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" (охорона) та Феодосійським центральним військовим клінічним санаторієм (замовник) укладений договір № 6 про охорону об’єктів, відповідно до розділу 1 якого замовник доручає, а охорона приймає на себе зобов’язання із забезпечення пропускного режиму та зовнішньої охорони на об’єкті замовника.
Вартість послуг за договором складає 12791,40 грн. на місяць.
Згідно з пунктом 7.1. договору, строк його дії встановлений з 14.08.2004 до 31.12.2004.
Крім того, частиною 2 вказаного пункту договору також передбачено, що в разі, якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не потребує його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах та на той же строк.
Судом першої інстанції зазначено, що строк дії договору відповідно закінчився 17.05.2005.
Між тим, додатковою угодою сторін без зазначення дати та номеру (т. 1, арк. с. 11), доданою до матеріалів справи позивачем, змінена ціна вартості послуг за договором, яка встановлена вже у розмірі 14500,00 грн., а також продовжений строк дії договору до 01.08.2006.
Пунктом 4 додаткової угоди передбачено, що вона набирає сили з 01.09.2005, що на думку господарського суду, є фактично датою складання цієї угоди.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам чинного законодавства, тому підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" відсутні.
Так, відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі статтею 180 Господарського кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Отже, на думку судової колегії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що після закінчення строку дії договору (17.05.2005), договірні господарські зобов’язання між сторонами припинились.
Зважаючи на приписи статті 638 Цивільного кодексу України, частини 1-4 статті 180 Господарського кодексу України, додаткова угода, на наявність якої посилався позивач як на підставу тривалості договірних відносин сторін і на підставу для задоволення вимог позову, на думку судової колегії, не може визначатись як самостійний правочин, оскільки не містить істотних умов, на обов’язковість яких направлено волевиявлення сторін і, дійсно, була укладена через 2 місяці 14 днів після закінчення строку дії договору, у зв’язку з чим внесення змін до договору, дія якого припинена, не може бути належним доказом продовження строку дії договору.
Посилання заявника скарги на ті обставини, що між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору, якою даний договір був продовжений до 01.08.2006, а, отже, на момент розгляду справи строк дії договору не закінчився, не можуть бути прийнятими до уваги колегії суддів як обгрунтовані, оскільки, як вбачається з тексту додаткової угоди, вона не містить найменування послуг, тобто не досягнута згода про предмет договору, не вказані обов’язки сторін, у різних примірниках угоди строк її дії не співпадає.
Так, у пункті 5 додаткової угоди вказано, що вона складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін, та є невіддільною частиною договору, а тому мають бути ідентичними.
Всупереч зазначеному, у додатковій угоді, наданій відповідачем (т. 2, арк. с. 21), пунктом 2 встановлений строк дії договору до 31.12.2005, тоді як у тому ж самому пункті 2 додаткової угоди в примірнику позивача вказаний строк дії договору до 01.08.2006.
Враховуючи, що як на підставу позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідача, позивач посилався на договір про охорону № 6 від 14.08.2004, колегія суду апеляційної інстанції приймає до уваги ті обставини, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) у 2006 році, на які посилається позивач у підтвердження факту виконання обов’язків за договором, підписані не уповноваженою на те особою –колишнім директором Феодосійського центрального військового клінічного санаторію, якого було звільнено з посади ще 18.11.2005.
Так, зважаючи на невідповідність наданих позивачем доказів встановленим законодавством вимогам, які пред’являються до форми документів такого роду, господарський суд дійшов правомірного висновку, що позивач не довів факту заборгованості за надані ним відповідачеві послуги саме на підставі договору № 6 від 14.08.2004, оскільки строк дії вказаного договору закінчився 17.05.2005, а відтак цілком обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на викладене, висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, цілком відповідають нормам чинного законодавства, матеріалам і обставинам справи, тому підстав для зміни або скасування рішення не вбачається.
Крім того, слід зазначити, що наполягаючи на доведеності факту надання послуг з охорони об’єктів відповідача, позивач підстави позову під час судового розгляду не змінював. Господарським судом, з посиланням на норми господарського процесу, вірно зазначено, що суд не в змозі самостійно змінювати підстави позовних вимог, оскільки таке право, у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, надано виключно позивачеві. Таким чином, позивач не позбавлений права звернення до суду з відповідним позовом з інших підстав.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2006 у справі № 2-14/10295-2006 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фонд соціальної безпеки" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Н.П. Горошко
О.А. Щепанська