08.11.2013

Справа № 765/5954/13-ц

провадження 2/765/2585/13

категорія №41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2013 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді – Лемешко А.С.,

при секретарі – Сергєєвій О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення до житлового приміщення. Вимоги мотивовані тим, що позивачка з 1992 року проживала та була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. За зазначеною адресою також зареєстрована та проживає сестра позивачки, ОСОБА_2. Відповідачка чинить перешкоди ОСОБА_1 в користуванні зазначеним житловим приміщенням, без будь-яких підстав у 1994 році виселила позивачку із спірного приміщення, що на думку позивачки порушує її права.

У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені в заяві та просила їх задовольнити.

Представник відповідача та відповідачка у судовому засіданні вимоги позивача не визнали та просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що ОСОБА_1 тривалий час, з 1994 року не проживає у спірному житловому приміщенні, є рішення суду про визнання її такою, що втратила право користування цим приміщенням, окрім цього представник відповідача просила застосувати наслідки спливу позовної давності.

Вислухавши сторони,допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, суд знаходить заявлені вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що будинок № 19 по вул. Драчука в м. Севастополі належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 04.06.1994 р. після смерті ОСОБА_4 – матері сторін.

Відповідно до положень ст. 156 Житлового кодексу України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

04.08.1992 р. позивачка була зареєстрована у спірному житловому будинку та вселилась до нього у якості члена сім'ї власника у зв'язку з чим набула усі права та обов'язки, що належали власнику житла та на законних підставах набула право користування спірним житловим приміщенням.

В процесі розгляду справи було встановлено, що у 1994 році позивачка у примусовому порядку виїхала із спірного будинку, вселитись не намагалась, з позовом до суду не зверталась, про що сторони не заперечували, тому в силу положень ст. 61 ЦПК України, суд вважає зазначені обставини встановленими.

На підтвердження зазначених обставин представник відповідача посилався на те, що 01.11.2013 р. рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя ОСОБА_1 була визнана такою, що втратила право користування житловим будинком № 19 по вул. Драчука в м. Севастополі, однак зазначене рішення ще не набрало законної сили, тому не може бути прийнято судом у якості доказу.

В процесі розгляду справи представником відповідача було заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

Так згідно положень ст.ст. 256,257,261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи встановлені в процесі розгляду справи обставини та положення наведених норм права, суд приходить до висновку, що права позивачки порушенні однак в силу спливу позовної давності не підлягають захисту, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно положень ст. 88 ЦПК України, оскільки у задоволені позову відмовлено, судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 156 Житлового кодексу України, ст.ст. 256,257,261,267 ЦК України, ст.ст. 10, 30, 42, 58, 60, 64, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до житлового приміщення - відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через Нахімовський районний суд м. Севастополя шляхом подачі у 10 денний строк з моменту проголошення рішення апеляційну скаргу. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий – суддя: /підпис/ ОСОБА_5

З оригіналом згідно:

Суддя          Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                                   А.С. ОСОБА_5