СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
12 грудня 2006 року | Справа № 20-4/135 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: Корнілова Ю.Є, довіреність № 9 від 15.08.2006,
відповідача: Гінтєр К.Ф., довіреність №08/10-011/2006 від 05.04.2006,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГОСТ ЛТД" на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 11 вересня 2006 року по справі № 20-4/135
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГОСТ ЛТД" (вул. Щелкунова, 1-67,Севастополь,99011)
до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000062620/0 від 17.03.2006 року
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість і застосування штрафних санкцій у загальній сумі 571.145,50грн.
Позов обґрунтований тим, що позивач на підставі виданих продавцем робіт –зареєстрованою юридичною особою і платником податку на додану вартість товариством з обмеженою відповідальністю „Дінал”, податкових накладних сформував себе податковий кредит.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що позивач за виконані роботи (ремонт крівлі) безготівкою сплатив товариству з обмеженою відповідальністю „Дінал” кошти у загальній сумі 228.581грн., у тому числі податок на додану вартість 38.096,28грн., який включив у II, III і IV кварталах 2003 року до податкового кредиту. Однак судовим рішенням 26 квітня 2005 року статутні документи, фінансово-господарські документи та свідоцтво платника податку на додану вартість цього контрагента визнані недійсними з моменту реєстрації і видачі; а також судовим рішенням встановлено, що засновник цього товариства від імені товариства не здійснював ніякої господарської діяльності.
Постановою місцевого господарського суду у позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що позивач не мав права на підставі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” формувати податковий кредит тому, що ці податкові накладні підписані не уповноваженою товариством особою.
Не погодившись з постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить судове рішення скасувати, позов задовольнити з тих підстав, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.
У встановлений судом строк відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, з яких вбачається, що податковий орган не згодний з апеляційною скаргою, тому що податкові накладні підписані не уповноваженою товариством особою, що встановлено судовим рішенням.
Розпорядженням заступника голови суду змінено склад колегії, суддя Шевченко Н.М. замінена на суддю Дугаренко О.В.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача підтримав доводи заперечення.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази (а.с. 95-109, 124-132 т.2, 4-33 т.3), розглянув справу і встановив наступне.
17 березня 2006 року керівником Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя Петровим Є.В. на підставі акту перевірки №371\10\35-004\22239440 від 7 березня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000062620\0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 38.097грн. і штрафним санкціям –19.048,50грн., усього 57.145,50грн. (а.с.5 т.1).
Це податкове повідомлення-рішення було оскаржено у адміністративному порядку. Рішеннями органів податкової служби скарги позивача залишені без задоволення, про що своєчасно прийняті і направлені платнику податку рішення, що не оспорюється позивачем і підтверджується письмовими доказами (а.с. 124-129 т.2).
З вказаного акту позапланової, документальної перевірки слідує, що позивач занизив податок на додану вартість у 2003 році: за II квартал на 3.514грн., за III квартал –на 11.564грн., за IV квартал –23.019грн., усього на 38.097грн. Таке заниження податку сталося через віднесення до податкового кредиту сум податку з операцій придбання робіт у товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” міста Києва, статутні, фінансово-господарські документи і свідоцтво платника податку на додану вартість якого у судовому порядку визнані недійсними (а.с. 6-17 т.1).
З платіжних доручень вбачається, що позивач у квітні, липні-грудні 2003 року безготівкою перерахував на розрахунковий рахунок вказаного товариства кошти у загальній сумі 222.586грн. (у тому числі податок на додану вартість у сумі 37.097,67грн.), як вартість виконаних робіт (а.с. 52-60 т.1).
Позивач фактично не оспорює наведених у акті перевірці обставин про формування податкового кредиту на підставі виданих від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” податкових накладних і це підтверджується письмовими доказами: податковими деклараціями позивача з податку на додану вартість (а.с. 58-63 т.2), податковими накладними товариства „Дінал” (а.с. 61-68 т.1) і платіжними дорученнями (а.с. 52-60 т.1).
Але позивач помилково вважає, що ці податкові накладні надавали йому право на формування податкового кредиту.
Відповідно до договорів субпідряду (а.с. 39-51 т.1), актів виконання робіт з локальними кошторисами (а.с. 69-153 т.1, 1-52 т.2), податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” (а.с. 61-68 т.1) ці документи підписані від імені Дементьєва В.О. –директора товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал”.
Однак як встановлено судовим рішенням, що набрало законну силу, особа, яка підписувала документи від імені товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал”, не була уповноважена здійснювати продаж товарів (робіт, послуг).
Так, рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 26 квітня 2005 року по цивільній справі №2-2308\2005р. (що набрало закону силу 27 травня 2005 року) встановлено, що засновник товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” Сінєуцький І.М. помер, про що 30 квітня 2003 року надано свідоцтво. Інший засновник і директор цього товариства Дементьєв В.О. не складав і не підписував статутні документи цього товариства, майна до статутного фонду товариства не передавав, фінансово-господарської діяльності не вів, 1 листопада 2002 року Дементьєв В.О. звертався до органів міліції з заявою про крадіжку паспорта, але 25 листопада 2002 року від його імені було створено та 5 грудня 2002 року зареєстровано вказане товариство (а.с.28-29 т.1 чи 56-57 т.2).
Видане 25 грудня 2002 року свідоцтво №36355455 про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” платником податку на додану вартість (а.с. 131 т.2) визнано вказаним судовим рішенням недійсним з моменту його видачі (а.с. 56-57 т.2) і актом податкового органу від 14 січня 2006 року анульовано з 25 грудня 2002 року (а.с. 109 т.2).
Позивачем надана копія паспорту Дементьєва В.О., згідно якої позивач перевіряв повноваження Дементьєва В.О. на складення договору і надання податкових накладних. З цієї копії паспорта вбачається, що він виданий 26 липня 2001 року. Однак, як встановлено судовим рішенням 1 листопада 2002 року Дементьєв В.О. заявив у органі міліції про крадіжку паспорту. Тобто паспорт (його копія), по якому позивач перевіряв повноваження представника свого контрагента, був на цей час загублений, і його копія не могла бути належним документом, який засвідчує особу (а.с.28-29 т.1 чи 56-57 т.2).
Згідно підпункту 7.4.5 Закону України “Про податок на додану вартість”№168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час оподаткування, далі Закон України №168\97-ВР) до складу податкового кредиту не дозволяється включати будь-які витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними, а у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому згідно з пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N165 від 30 травня 1997 року (зі змінами на час складення податкових накладних), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за N233/2037, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, підписані не уповноваженою особою, а тому не є документами податкового обліку, які надають право покупцю робіт (позивачу) на формування податкового кредиту.
Апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він залучений до відповідальності за порушення, якого не здійснював.
Позивач залучений до відповідальності не за неналежне складення податкових накладних, а за формування податкового кредиту по податковим накладним, підписаним не уповноваженими особами товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал”.
Як вбачається з судового рішення, факт підписання не уповноваженою особою податкових накладних став загально відомим у травні 2005 року. Розгляд цей справи був відкритим. Анулювання свідоцтва платника податку вказаного товариства також відбувся до початку позапланової перевірки –у січні 2006 року, про що відповідно до пункту 35 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N79 від 1 березня 2000 року, зі змінами на час складення акту про анулювання, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 року за N208/4429) на web-сайті (www.sta.gov.ua) Державної податкової адміністрації України оприлюднена інформація.
Тому позивач мав можливість до початку позапланової перевірки (березень 2006 року) надати уточнюючий розрахунок, але цього не зробив.
Крім того, підприємницька діяльність, у межах якої позивач здійснив операції з вказаною особою, згідно зі статтями 3 і 42 Господарського кодексу України є господарською діяльністю на власний ризик, позивач самостійно підшукував собі контрагента, перевіряв повноваження його представника, наявність у товариства „Дінал” ліценції на здійснення будівельних робіт (яка відсутня).
А тому апеляційний господарський суд вважає, що податковим органом правомірно донарахований податок і застосовані штрафні санкції.
При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що не має значення для вирішення питання про законність формування позивачем податкового кредиту по підписаним не уповноваженими особами податковим накладним факт безготівкової оплати робіт (з податком) позивачем на рахунок вказаного контрагента, тому що як вказано вище закон не дозволяє включати до податкового кредиту суми податку не підтверджені податковими накладними не залежно від здійснення оплати і фактичного отримання робіт, а позивач не мав податкових накладних, підписаних уповноваженою особою.
Також заслуговує уваги той факт, що контрагент позивача не відніс до оподаткування операції продажу позивачу робіт на вказану вище суму, податкові зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю „Дінал” за певні податкові періоди значно менші, ніж сформований позивачем податковий кредит.
Так, з податкових декларацій цього товариства вбачається, що воно задекларувало податок по здійсненним операціям продажу товарів (робіт, послуг) у 2003 році за квітень-червень –0, за липень-вересень –384грн., жовтень –грудень 363грн. (а.с. 16-33 т.3). Тоді як позивач включив у 2003 році до податкового кредиту суми податку за II квартал - 3.514грн., за III квартал –11.564грн., за IV квартал –23.019грн.
На підставі викладеного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що місцевим господарським судом постанова прийнята при повному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, без порушень норм матеріального права, інших підстав для скасування судового рішення не має, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГОСТ ЛТД" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Севастополя від 11 вересня 2006 року у справі № 20-4/135 залишити без змін.
Ухвала набирає закону силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
О.В. Дугаренко