СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
12 грудня 2006 року | Справа № 2-22/12563-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Голика В.С.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 11 жовтня 2006 року по справі № 2-22/12563-2006А
за позовом відкритого акціонерного товариства Електромашинобудівельний завод "Фірма СЕЛМА" (вул. Ген. Васильєва, 32-а,Сімферополь,95000)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,95053)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та спонукання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на 141.705грн. та просить зобов’язати відповідача відновити по особовому рахунку позивача суму бюджетного відшкодування у розмірі 141.705грн.
Позов обґрунтовано тим, що позивач і його контрагенти правильно сформували податковий кредит і податкові зобов’язання, сплатили до бюджету податок, а розмір податку, сплаченого контрагентами позивача до бюджету, не має значення для визначення позивачем суми бюджетного відшкодування.
При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що позивач заявив бюджетне відшкодування, порушень формування позивачем і його контрагентами правил оподаткування не встановлено, задекларована сума податку контрагентами позивача сплачена до бюджету.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення та на відповідача покладений обов’язок відновити на особовому рахунку платника податку суму бюджетного відшкодування. Судові витрати відшкодовані позивачу за рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду мотивована тим, що закон не ставить визначення суми бюджетного відшкодування в залежність від фактичної сплати податку до бюджету постачальниками. Невідповідність бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларацій, є підставою для відмовлення у наданні бюджетного відшкодування, але не позбавлення права на податковий кредит.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, у задоволенні позову відмовити, вважаючи що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, так як джерелом бюджетного відшкодування є сплачений до бюджету податок, саме поняття бюджетного відшкодування це надмірна сплата податку.
З заперечення на апеляційну скаргу слідує, що позивач з її доводами не згоден з тих підстав, що позивач відповідно до вимог спеціальних норм закону сформував податковий кредит, за підсумком сум податкового кредиту і податкових зобов’язань визначив суму бюджетного відшкодування, яка не залежить від фактично сплачених до бюджету сум податку його контрагентами.
Сторони не скористались наданим правом на участь у судовому засіданні, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені у встановленому порядку (а.с. 120-121 т.1), відповідач просив апеляційну скаргу розглянути у відсутність його представника.
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд, витребував від сторін додаткові докази (а.с.5-123 т.2), перевірив матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановив наступне.
21 червня 2006 року заступником керівника Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Короткової Д.В. на підставі акту перевірки №3615\23-4\20732066 від 13 червня 2006 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0007692301\0 про завищення позивачем за березень 2006 року суми бюджетного відшкодування на 141.705грн. (а.с. 8 т.1), яке не є предметом спору.
Це податкове повідомлення-рішення платником податку було оскаржено у адміністративному порядку, але рішенням податкового органу залишено без змін, скарга –без задоволення, про що податковим органом своєчасно прийнято і направлено позивачу мотивоване рішення (а.с. 30-34 т.1).
Після адміністративного оскарження і з метою доведення строку сплати податкового зобов’язання, 17 липня 2006 року керівник Державної податкової інспекції у місті Сімферополі на підставі вказаного акту перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення №0007692301\1 про завищення позивачем за березень 2006 року суми бюджетного відшкодування на 141.705грн. (а.с. 9 т.1), яке є предметом спору.
Вказаним актом перевірки встановлено, що позивач безпідставно відніс до свого податкового кредиту 97.276грн. –податку на додану вартість по операціям з приватними підприємствами „Сплав-Сервіс”, „Торгова Марка „Тавр”, „Кастинг”, товариством з обмеженою відповідальністю „НПП „Енергобудресурс” тому, що ці юридичні особи фактично сплатили до бюджету менші суми податку 4.300грн., 858грн., 552грн., 1.016грн., усього 6.726грн.. Таке порушення привело до завищення бюджетного відшкодування на 141.705грн. При цьому, податковим органом перевірена правильність формування позивачем податкового кредиту і податкових зобов’язань з операцій продажу, порушень не встановлено (а.с. 10-24 т.1).
Заперечення позивача на акт перевірки залишені відповідачем без задоволення (а.с. 25-26 т.1).
Позивач не оспорює наведених у акті перевірки обставин, але вважає, що сплата його контрагентами до бюджету суми податку у меншому розмірі, ніж розмір заявленого позивачем бюджетного відшкодування не є порушенням позивачем формування податкового кредиту.
З податкової декларації, податкових накладних і Реєстру отриманих податкових накладних позивача вбачається, що він за березень 2006 року задекларував податковий кредит у сумі 628.215грн., у тому числі з операцій, які підлягають оподаткуванню за 20-типроцентною ставкою –465.300грн., з яких операції придбання у вказаних контрагентів склали 104.001,71грн., податкові зобов’язання –560.123грн., та заявив до бюджетного відшкодування 441.770грн. (а.с. 27-28, 58-66 т.1, 8-10, 49-65 т.2).
Факт здійснення операцій придбання позивачем у вказаних контрагентів товарів (робіт, послуг) податковим органом не оспорюється і підтверджується письмовими доказами: договорами, товарними і податковими накладними, платіжними дорученнями позивача про безготівкову сплату вартості товарів (робіт, послуг) з податком на додану вартість (а.с. 66-122, 11-48 т.2).
Відповідно до підпунктів 7.4.1 і 7.4.5 Закону України „Про податок на додану вартість” №168\97-ВР від 3 квітня 1997 року (зі змінами на час оподаткування вказаних операцій, далі Закон України №168\97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку незалежно від початку використовування таких товарів, суми податкового кредиту повинні бути підтверджені податковими накладними.
Як вбачається з акту перевірки, інших письмових доказів і пояснень сторін, позивач придбав товари у межах господарської діяльності, податковий кредит підтверджений належним чином складеними податковими накладними.
А тому вказання податкового органу на порушення позивачем цих норм Закону є безпідставним.
Як вказано вище, відповідачем на підставі даних податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача було встановлено, що ці контрагенти, хоч віднесли до оподаткування суми податку по операціям продажу позивачу товарів (робіт, послуг) у сумах, в яких позивач сформував податковий кредит, але за підсумком показників податкових зобов’язань і податкового кредиту ці контрагенти визначили податок до сплати у бюджет у сумах, які менш задекларованої позивачем суми бюджетного відшкодування і податкового кредиту.
Так, приватне підприємство „Сплав-Сервіс” до податкових зобов’язань по операції продажу задекларувало податок у сумі 456,4грн., податковий кредит – 452,1грн., до сплату у бюджет –4,30грн., але за результатами перевірки донараховано 15.017,38грн., позивач сформував податковий кредит на 21.238,51грн. (а.с. 21, 67-68 т.1).
Приватне підприємство „Торгова Марка „Тавр” податкові зобов’язання - 34.858грн. (позивач сформував податковий кредит на 31.063,06грн. –а.с. 60-64 т.1), податковий кредит –34.000грн., податок у бюджет –858грн., при цьому підтверджено наявність податкових накладних, по яким позивач сформував податковий кредит (а.с. 20-21, 89-90 т.1).
Приватне підприємство „Кастинг” податкові зобов’язання - 74.034грн. (позивач сформував податковий кредит на 11.267,40грн. –а.с. 58 т.1), податковий кредит –72.482грн., податок у бюджет –552грн. (а.с. 20 т.1).
Товариство з обмеженою відповідальністю „НПП „Енергобудресурс” податкові зобов’язання - 251.900грн. (позивач сформував податковий кредит на 40.432,74грн. –а.с. 59 т.1), податковий кредит –250.884грн., податок у бюджет –1.016грн. (а.с. 20 т.1).
Однак такі обставини не є підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту тому, що позивач відповідно до пункт 7.4 Закону України №168\97-ВР сформував податковий кредит, що також було встановлено при його перевірки податковим органом, зокрема правильно визначена дата виникнення податкового кредиту, суми податкового кредиту підтверджені податковими накладними, ставка податку застосована правильно, операції придбання здійснені у зв’язку з господарською діяльністю позивача.
З особового рахунку платника податку –позивача, вбачається, що за податковим обліком як переплата податковим органом станом на 1 квітня 2006 року визначена сума 1.614.378,94грн. (а.с. 70-87 т.1).
Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України N168/97-ВР бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Як вказано вище, позивач сплатив податок своїм контрагентам у вартості придбаного товару. Ця сума надмірна над сумою податкових зобов’язань позивача, а тому позивач мав право на бюджетне відшкодування.
Слід відзначити, що у пункті 1.8 Закону України не вказано, що надмірна сплата податку повинна бути здійснена до бюджету та про те, що така сума податку повинна бути сплачена продавцями товару для можливості отримання покупцем товару бюджетного відшкодування у також сумі.
Такі вимоги податкового органу не засновані на приписах закону і протилежать встановленим спеціальними нормами закону порядку визначення бюджетного відшкодування, а саме пункту 7.7 вказаного Закону.
Позивач не допустив порушень цих спеціальних норм податкового законодавства, у тому числі підпункту 7.7.10 Закону України №168\97-ВР, який, на думку відповідача, порушив позивач.
Цим підпунктом встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування є загальні доходи Державного бюджету України.
Однак позивач не просив податковий орган здійснити сплату бюджетного відшкодування за рахунок інших, ніж встановлено цим підпунктом, доходів.
Також, як вказано вище, Закон не встановлює, що відшкодування здійснюється за рахунок коштів, сплачених контрагентами заявника бюджетного відшкодування, таке відшкодування здійснюється за рахунок загальних доходів Державного бюджету України, тобто акумульованих знаходжень до бюджету. Інший порядок сплати бюджетного відшкодування не може бути, тому що податок на додану вартість є непрямим видом податку, визначення його суми залежить від різних показників.
У зв’язку з наведеним апеляційний господарський суд вважає, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту, і як слідство, завищення бюджетного відшкодування не відповідають фактичним обставинам справи, податкове повідомлення-рішення про завищення суми бюджетного відшкодування прийнято з порушенням вказаних норм Закону України №168\97-ВР, дії відповідача по відображенню у особовому рахунку позивача менший, ніж заявлена сума податкового відшкодування, не засновані на законі.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не обґрунтована і задоволенню не підлягає, місцевим господарським судом постанова прийнята без порушень норм матеріального права, підстав для його скасування (зміни) не має.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 жовтня 2006 року у справі № 2-22/12563-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді В.С. Голик
О.В. Дугаренко