ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
28.11.06 Справа № 1/445-28/90(1/636-26/242)
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
Головуючого судді Гнатюк Г.М.
Суддів: Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
розглянув апеляційну скаргу Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 від 17.08.06р.
на рішення господарського суду Львівської області від 08.08.2006р.
у справі № 1/445-28/90 (1/636-26/242)
за позовом Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , м.Львів
до відповідача Товариство з обмеженою діяльністю „Георгіна”, м.Львів
третя особа на стороні відповідача, без самостійних вимог : Управління комунального майна, м.Львів
Про усунення перешкод в користуванні майном
та за зустрічним позовом : Товариства з обмеженою діяльністю „Георгіна”, м.Львів
до відповідача: Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , м.Львів
про визнання договору суборенди НОМЕР_1 недійсним
за участю представників сторін:
від позивача не з”явився
від відповідача Гук І.І. -представник , Находкін В.В. -директор
третя особа -Золотий Я.М. -начальник відділу (дов. №12-1463 від 19.05.06р.)
Учасникам судового процесу роз'яснено права і обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2006р. по справі №1/636-26/242 скасовано рішення господарського суду Львівської області від 02-17.08.2005р., яким задоволено первісний позов Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, м.Львів до Товариства з обмеженою діяльністю „Георгіна”, м.Львів та третьої особи Управління комунального майна, м.Львів про усунення перешкод в користуванні майном та відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою діяльністю „Георгіна”, м.Львів до Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , м.Львів про визнання договору суборенди НОМЕР_1 недійсним та постанову Львівського Апеляційного господарського суду від 11.10.05р., якою вищевказане рішення суду першої інстанції залишено без змін і направлено матеріали справи в суд першої інстанції на новий розгляд.
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.08.2006р. по даній справі (суддя Морозюк А.Я.)за первісним позовом Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , м.Львів до Товариства з обмеженою діяльністю „Георгіна”, м.Львів та третьої особи Управління комунального майна, м.Львів про усунення перешкод в користуванні майном та зустрічним позовом Товариства з обмеженою діяльністю „Георгіна”, м.Львів до Суб”єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , м.Львів про визнання договору суборенди НОМЕР_1 недійсним у задоволені первісного позову відмовлено, а по зустрічному позову провадження у справі припинено.
Позивач за первісним позовом не погоджується з даним рішенням, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою про перегляд вищевказаного рішення в порядку апеляційного провадження, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, оскільки останнє прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин по справі і з порушенням норм матеріального та процесуального права, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.
Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених в ухвалах суду.
Клопотання представників скаржника про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю участі представників у засіданні суду колегією суддів не приймаються, оскільки в засіданнях суду 3.10.2006р., 24.10.2006р. та 14.11.2006р. з”ясовано всі обставини у справі.
Скаржник в засіданнях суду повністю підтримував вимоги апеляційної скарги і наполягав на їх задоволенні.
Відповідач за первісним позовом в засіданнях суду доводи апелянта заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним і прийняте із зауваженнями викладеними у Постанові Вищого господарського суду України по даній справі від 26.01.2006р. Вимоги апелянта вважає безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Представник третьої особи в судових засіданнях зазначив, що 02.03.05р. згоди на передачу приміщення в суборенду ними не надавалось. Наказ на передачу в суборенду спірного приміщення лише від 09.03.05р.
В ході перегляду оскаржуваного рішення суду за участю представників сторін, на підставі наявних в справі матеріалів і доказів з'ясовано:
Між сторонами по справі, а саме Суб”єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою діяльністю „Георгіна” укладено договір суборенди нежитлових приміщень , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 17,8 кв.м.
Згідно договору суборенди, датованого 02.03.05р. відповідач зобов'язувався передати позивачеві в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення з цільовим призначенням -для торгівлі промтоварами строком до 02.03.2006р.
Вказаним приміщенням відповідач користується на підставі договору оренди з Управлінням комунального майна м.Львова від 17.03.1999р. №274.
Як з'ясовано в попередніх судових інстанціях, Управлінням комунального майна наказом НОМЕР_2 надано згоду на суборенду приміщення і надано дозвіл на передачу нежитлових приміщення на умовах суборенди позивачу строком на 364 дні.
Однак, сторони підписали договір суборенди 02.03.05р. та визначили строк його дії до 02.03.06р., а як вбачається із вищевикладеного наказ Управління датований 09.03.05р., яким надавалась згода на укладення такого договору, тобто на момент підписання між сторонами договору згода власника була відсутня.
Крім того, відповідно до приписів п.1 ст.12 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов договору і підписання тексту договору.
Статтею 10 закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначено істотні умови договору, яким є: термін, на який укладається договір, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, відповідальність сторін, обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна та інші.
Проаналізувавши зібрані матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази у підтвердження своїх вимог і спростувань суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сторони при укладенні договору суборенди не досягли згоди по всіх істотних умовах договору, а саме відсутні умови щодо індексації орендної плати, не погоджено умови страхування об'єкту оренди, що є обов'язковою умовою для даного виду договору; не вказано терміну протягом якого суборендар зобов'язується повернути об'єкт оренди орендарю, тобто істотні умови договору не врегульовані сторонами при його укладенні.
Згідно ст.180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов.
Згідно ст.203 ЦК України правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину. До вказаних умов треба віднести: законність змісту правочину, наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності; вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі; відповідність форми вчинення правочину вимогам закону; спрямованість правочину; та інше. Правочин є чинним, якщо він не суперечить актам цивільного законодавства. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Оскільки до даного виду правовідносин слід застосовувати за рекомендацією Вищого господарського суду України Господарський кодекс України, а саме ст.207 ГК України, в якій йдеться, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади судом визнано недійсним повністю або в частині.
Згідно Роз'яснення ВГС України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” недійсною може бути визнана лише укладена угода, тобто така, щодо якої сторонами в потрібній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.
Як вбачається з вищевикладеного договір суборенди суперечить вимогам чинного законодавста, тобто вимогам господарського і цивільного законодавства та є таким, який фактично не було укладено. Тобто зустрічні позовні вимоги безпідставні, так як договір між сторонами укладено не було, сторони не перебували у договірних відносинах, тобто предмет спору відсутній. Згідно п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору провадження у справі слід припинити, що і правомірно вчинено судом першої інстанції.
З огляду на відсутність договірних відносин між ТзОВ „Георгіна” та СПД ОСОБА_1 і відсутнє зобов'язання по усуненню перешкод в користуванні орендованим приміщенням, оскільки між сторонами відсутній договір суборенди і відсутній акт приймання-передачі приміщення на підставі якого передавалось би приміщення в суборенду і правомірно суд першої інстанції відмовив у задоволені заявлених позовних вимог за первісним позовом.
Вимоги апелянта ні нормативно, ні документально не доведені, не підтверджені матеріалами справи і не підлягають до задоволення.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. При наданих можливостях скаржник жодних аргументів у підтвердження викладеного у апеляційній скарзі суду не навів.
Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає. Зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Державне мито за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд ,-
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 08.08.2006 року у справі №1/445-28/90 (1/636-26/242) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути в місцевий господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Г.Гнатюк
Суддя Н.Кравчук
Суддя О.Мирутенко