Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 листопада 2013 р. Справа № 805/13707/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Кравченко Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
23 вересня 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (далі - Позивачі) звернулися до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області (далі - Відповідач 1 або Реєстраційна служба), в якому просили:
- визнати неправомірною відмову відповідача 1 внести виправлення до Державного реєстру прав про зміну прізвища «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2»;
- зобов'язати відповідача 1 внести виправлення до Реєстру прав власності на нерухоме майно, правильно вказавши прізвище - ОСОБА_2.
Ухвалою від 16 жовтня 2013 року до участі у справі у якості другого відповідача залучене Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки» (далі - Відповідач 2 або БТІ) (а.с.34-35).
В обґрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Під час реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, яка відбулася Відповідач 2 допустив помилку у написанні прізвища ОСОБА_2, помилково вказавши прізвище «ОСОБА_2», вказані відомості внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 1/5 частки згаданої вище квартири. У зв'язку із помилкою, допущеною під час внесення відомостей про власників цієї квартири до Реєстру прав власності на нерухоме майно, на теперішній час позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3. позбавлені можливості документально оформити спадкування цього майна.
Посилались на те, що Відповідач 1 відмовляє у внесенні виправлень до Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки помилка була допущена не ним, а Відповідачем 2, який не теперішній час не повноважний примати рішення щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно.
З урахуванням наведеного та на підставі ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» позивачі наполягали на задоволенні позовних вимог (а.с.3-4).
14 жовтня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності (а.с.26-27).
11 листопада 2013 року позивач ОСОБА_3. надала заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.49).
Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду Відповідач 1 явку свого представника в судове засідання не забезпечив.
14 жовтня 2013 року через відділ діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду Відповідач 1 надав письмові заперечення проти позову (а.с.28-29), сутність яких полягала в наступному.
Згідно з витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24 грудня 2012 року № 36921854 та інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 31 травня 2013 року № 4230284 право спільної сумісної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 11 лютого 2010 року № 1878-VI до 01 січня 2013 року державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
З 01 січня 2013 року державна реєстрація прав власності на нерухоме майно здійснюється в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в якому інформація щодо реєстрації права власності за ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3. відсутня.
У зв'язку з тим, що помилкові дані в прізвищі одного із співвласників внесені до Реєстру прав власності на нерухоме майно, внести виправлення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не виявляється можливим.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду Відповідач 2 явку свого представника в судове засідання не забезпечив, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.
З урахуванням наведеного, на підставі положень ч.ч.1, 2 ст.122, ч.ч.4, 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
20 листопада 2001 року Управлінням по обліку, розподілу та приватизації житла виконавчого комітету Макіївської міської Ради народних депутатів на підставі наказу цього управління від 20 листопада 2001 року № 1533 видане свідоцтво про право власності на житло.
Зазначене свідоцтво посвідчувало, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, (далі - квартира) належить на праві приватної сумісної власності ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.10).
01 лютого 2002 року право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. номер запису 53500 в книзі 287, про що БТІ зробило відповідну відмітку на зворотному боці правовстановлювального документа (зворотній бік а.с.10).
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 28 листопада 2011 року, яке набрало законної сили 09 грудня 2011 року, по справі № 2-1750/11 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4, яка діяла від імені свого неповнолітнього сина ОСОБА_2, до ОСОБА_3. визначені частки у спільній сумісній власності в квартирі АДРЕСА_1, а саме визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3. право власності на 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 за кожним, а також визнано, що за життя ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року, належало право власності на 1/5 частку в цій квартирі (а.с.9).
24 грудня 2012 року БТІ видало витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 36921854 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.
Зі змісту зазначеного витягу слідує, що на підставі свідоцтва про право власності № б/н від 20 листопада 2001 року власниками квартири є ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.8).
Як вбачається з інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 4230284, сформованої 31 травня 2013 року, рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру прийнято 22 грудня 2012 року, того ж дня до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесені відомості про те, що власниками цього майна на підставі свідоцтва про право власності № б/н від 20 листопада 2001 року є ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.14).
З огляду на те, що в правовстановлювальному документі - в свідоцтві про право власності на житло № б/н від 20 листопада 2001 року, в штампі про реєстрацію права власності, проставленому БТІ 01 лютого 2002 року на цьому документі, прізвища, ім'я та по батькові співвласників зазначені без помилок, суд дійшов висновку, що під час внесення до Реєстру прав власності на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру державним реєстратором БТІ допущена помилка у зазначені прізвища одного з співвласників ОСОБА_2, а саме замість прізвища «ОСОБА_2» вказано «ОСОБА_2».
Крім того, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_5 померла. Вказана обставина підтверджена свідоцтвом про смерть від 09 березня 2011 року серії НОМЕР_1 (а.с.11).
04 серпня 2011 року у Спадковому реєстрі зареєстрована спадкова справа за № 51526641 після смерті ОСОБА_5, про що свідчить витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 04 серпня 2011 року № 27706756 (а.с.18).
Докази, які б спростовували наведені вище обставини, суду не надані.
Вирішуючи справу по суті, до спірних правовідносин суд застосовує нижченаведені правові норми.
На час внесення державним реєстратором БТІ відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно про осіб, які є власниками квартири (грудень 2012 року) відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності регулював Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV в редакції від 16 жовтня 2012 року (далі - Закон № 1952).
Крім того, в редакції від 14 грудня 2012 року діяло Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення).
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.
Як встановлено п.1.2 Тимчасового положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону № 1952 та п.1.4 Тимчасового положення обов'язковій державній реєстрації підлягали речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме, зокрема: право власності на нерухоме майно.
Систему органів державної реєстрації прав визначала ст.6 Закону № 1952, відповідно до ч.1 якої, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Водночас п.1.3 Тимчасового положення встановлював, що державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
П.п.2.1, 2.2 Тимчасового положення передбачали, що для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Порядок проведення державної реєстрації прав визначався розділом 3 Тимчасового положення.
Відповідно до п.3.10 Тимчасового положення одночасно з прийняттям рішення про державну реєстрацію прав реєстратор БТІ вносить записи до відповідного розділу Реєстру прав.
Після внесення запису до відповідного розділу Реєстру прав реєстратор БТІ видає витяг про державну реєстрацію прав, який є невід'ємною частиною правовстановлювального документа, а у разі проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно на правовстановлювальному документі також робить відмітку (штамп) про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 8, що було передбачено п.3.11 Тимчасового положення.
П.1.8 Тимчасового положення передбачав, що реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - Реєстр прав) є єдиною державною інформаційною системою, що містить відомості про зареєстровані права, суб'єктів прав, об'єкти нерухомого майна та незавершеного будівництва (далі - об'єкти, права щодо яких підлягають державній реєстрації), правовстановлювальні документи та документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що встановлювалось.
Відповідно до п.1.12 Тимчасового положення прямий доступ до Реєстру прав мають БТІ, створені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключені до Реєстру прав у межах визначених територій адміністративно-територіальних одиниць на підставі укладених договорів з Адміністратором Реєстру прав.
Згідно з п.6.1. Тимчасового положення було передбачено, що на кожний об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації та право власності на який заявлено вперше, реєстратором БТІ відкриваються відповідний розділ Реєстру прав та реєстраційна справа.
Згідно з п.6.2 Тимчасового положення розділ Реєстру прав складається з трьох частин, які містять записи про об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації; право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта (суб'єктів) цього права; інші речові права на нерухоме майно та суб'єкта (суб'єктів) цих прав.
Записи про право власності на об'єкт, права щодо якого підлягають державній реєстрації, та суб'єкта (суб'єктів) цього права містять для власників (співвласників) - фізичних осіб - громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, дату та місце народження, адресу постійного місця проживання, ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи), дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина; для іноземних громадян та осіб без громадянства - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності останнього), адресу постійного місця проживання, дані паспорта або іншого документа, який унеможливлює виникнення будь-яких сумнівів щодо особи іноземного громадянина чи особи без громадянства.
Як встановлено судом, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 20 листопада 2001 року право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, належало ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
22 грудня 2012 року державним реєстратором БТІ прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру на підставі свідоцтва про право власності від 20 листопада 2001 року та внесені відповідні відомості до Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо власників цього нерухомого майна.
Водночас під час внесення відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно державним реєстратором БТІ допущена помилка у прізвищі одного з співвласників - ОСОБА_2
Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 11 лютого 2010 року № 1878-VI, який набрав чинності з 01 січня 2013 року, державна реєстрація в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державному реєстрі іпотек, надання інформації із зазначених реєстрів здійснюються до 1 січня 2013 року.
Державний реєстратор, нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону № 1952, починаючи з 1 січня 2013 року мають доступ до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек і використовують під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень реєстраційні дані зазначених реєстрів.
Порядок використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Згідно з положеннями п.п.92-93 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, під час розгляду заяви про державну реєстрацію, відповідно до якої державну реєстрацію прав у Державному реєстрі прав заявлено вперше, державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння державного мита та/або перенесення записів про обтяження речових прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації права власності або іншого речового права на таке майно.
Державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про: 1) державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно; 2) обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек; 3) обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; 4) обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст.
Аналіз наведених вище правових норм, зумовлює висновок, що починаючи з 01 січня 2013 року суб'єкти владних повноважень, до компетенції яких належить державна реєстрація прав на нерухоме майно, не повноважні вносити будь-які зміни або доповнення до Реєстру прав власності на нерухоме майно, проте використовують ці дані під час проведення державної реєстрації прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Неповноважні вносити зміни та доповнення до Реєстру прав і посадові особи бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах повноважень, в порядку та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, вимоги позивачів про визнання неправомірною відмови відповідача 1 внести виправлення до Державного реєстру прав про зміну прізвища «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2» та про зобов'язання відповідача 1 внести виправлення до Реєстру прав власності на нерухоме майно, правильно вказавши прізвище - ОСОБА_2 - задоволенню не підлягають.
Зазначений висновок ґрунтується на тому, що помилка у визначенні прізвища одного із співвласників квартири допущена державним реєстратором БТІ під час внесення відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Відповідач 1 не наділений повноваженнями щодо внесення будь-яких змін, виправлень або доповнень до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а має лише інформаційний доступ до згаданого реєстру.
Посилання позивачів на положення ст.27 Закону № 1952 як на правову підставу покладання на відповідача 1 обов'язку внести виправлення до Реєстру прав власності на нерухоме майно суд вважає безпідставним, оскільки правові норми, що містяться у цій статті, регулюють правовідносини, пов'язані з виправленням технічних помилок в Державному реєстрі прав.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з необхідністю виправлення технічної помилки, допущеної у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що виключає можливість застосування до них положень ст.27 Закону № 1952.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що визначено ч.1 ст.2 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Ч.1 ст.8 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За приписами ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Крім того, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, що передбачено ч.1 ст.162 КАС України.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, що встановлено ч.2 ст.11 КАС України.
З огляду на те, що під час здійснення державним реєстратором БТІ делегованих повноважень з державної реєстрації допущена помилка при внесенні відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно, а внаслідок зміни законодавства, що регулює спірні правовідносини, жоден з відповідачів на теперішній час не повноважний вносити зміни або виправлення до вказаного реєстру, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачів має бути внесення виправлення до Реєстру прав власності на нерухоме майно за рішенням суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, що передбачено ч.4 ст.94 КАС України.
Керуючись Конституцією України, ст.ст.2-15, 17-20, 69-72, 94, 98, 159-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
постановив:
1. Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Макіївського міського управління юстиції у Донецькій області, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Макіївки», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - ОСОБА_4, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
2. Виправити технічну помилку, допущену в Реєстрі прав власності на нерухоме майно щодо відомостей про об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер майна 38756258, тип майна - квартира, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1, номер запису 53500 в книзі 287), вказавши замість слів «ОСОБА_2» слова «ОСОБА_2».
3. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер 2107807026) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 (сімнадцять) гривень 21 копійка.
5. Постанова прийнята, складена та підписана у нарадчій кімнаті 11 листопада 2013 року.
6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
7. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
8. Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Кравченко Т.О.