Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-2150 2008 р. Головуючий у 1-й інстанції - Гармаш Т.І.
Категорія - 51,53 Доповідач - Авраменко Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючої судді: Авраменко Т.М.
суддів : Говорухіна В.П.., Суровицької Л.В.
при секретарі : Слюсаренко Н.Л.
за участю сторін
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1та товариства з обмеженою відповідальністю „Братськ-1” на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю „Братськ-1” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди .
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання , дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Братськ-1” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що з 01 жовтня 2000 року працював у відповідача. На підставі наказу №70 к від 07 вересня 2001 року був звільнений з роботи за власним бажанням з 20 вересня 2001 року. Оскільки відповідач виплачував заробітну плату несвоєчасно та не в повному розмірі, то на день звільнення виникла заборгованість по заробітній платі в сумі 1407 грн.
Просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 20 вересня 2001 року по час розгляду справи судом, та на відшкодування моральної шкоди, заподіяної порушенням його трудових прав 20000 грн.
В ході розгляду справи позовні вимоги неодноразово уточнював та доповнював (а.с.107-108,125-126).
Просив стягнути заборгованість по заробітній платі 895 грн.19 коп. та компенсацію втрати заробітку внаслідок інфляції, середній заробіток 41870 грн. ( 530 грн. х 79 місяців).
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2008 року позов задоволено частково.
Суд встановив, що на час звільнення позивачу не було виплачено заробітну плату в сумі 908 грн.97 коп., в день звільнення 20 вересня 2001 року позивач не працював, доказів того, що позивач звертався до відповідача з вимогою про розрахунок не надано, тому суд дійшов висновку, що середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні слід визначати за період з часу звернення в суд ,тобто з 10 травня 2007 року по час ухвалення рішення, виходячи із середньомісячного заробітку 422 грн.55 коп., що становить 6760 грн.80 коп.
Суд також стягнув на користь позивача втрати внаслідок інфляції в сумі 864 грн.43 коп. та на відшкодування моральної шкоди 500 грн. В решті позовних вимог суд відмовив.
В апеляційній скарзі позивач просить змінити рішення суду в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та відшкодуванні моральної шкоди при звільненні та збільшити присуджені судом суми, задовольнивши ці позовні вимоги в повному об*ємі. Посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права: зокрема, вимоги про стягнення заборгованості та середнього заробітку ним були заявлені в суд ще в 2002 році, але суд безпідставно залишив його позов без розгляду, тому висновок суду про стягнення середнього заробітку з 10 травня 2007 року не відповідає обставинам справи.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Посилається на те , що висновок суду про наявність на час звільнення у позивача заборгованості по зарплаті не підтверджений доказами і спростовується матеріалами справи. Оскільки відсутня заборгованість по зарплаті, то всі позовні вимоги є безпідставними.
В засіданні апеляційного суду кожна із сторін підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила відхилити апеляційну скаргу іншої сторони.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з наступних підстав.
Суд встановив, що позивач працював у відповідача з 01 жовтня 2000 року по 20 вересня 2001 року, звільнений був з роботи на підставі наказу №70/к від 07 вересня 2001 року, що підтверджується його трудовою книжкою (а.с.186), оригінал якої оглянуто апеляційним судом в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають ті обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст..60 ЦПК України).
Суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що позивач був звільнений з роботи 20 вересня 2001 року, а не 20 серпня 2001 року, як зазначає відповідач. Такий висновок суду підтверджується оригіналом трудової книжки позивача.
Відповідач не надав суду оригінал наказу про звільнення позивача, журнал видачі трудових книжок з датою отримання позивачем трудової книжки, а доводи адвоката ОСОБА_2., представника відповідача, про помилку при написанні в трудовій книжці позивача дати звільнення та дати наказу про звільнення, є припущенням.
На підставі ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст.117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, до 05 січня 2006 року розмір середнього заробітку зменшується на суму заробітної плати ,одержаної за новим місцем роботи.
Суд з достовірністю встановив, що на 01 вересня 2001 року позивачу було не виплачено заробітну плату в сумі 432 грн.48 коп. (а.с.86 графа сальдо на кінець місяця). Доказів, що зазначена сума була виплачена позивачу відповідач не надав. Також йому підлягає виплаті заробітна плата за період з 20 серпня 2001 року по 20 вересня 2001 року.
Таким чином, на час звільнення загальна сума невиплаченої позивачу заробітної плати становила 908 грн.97 коп. (а.с.114). Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.
Разом з тим, визначаючи суму компенсації за затримку розрахунку при звільненні, суд неправильно виходив з того, що в день звільнення 20 вересня 2001 року позивач не працював і вперше з вимогою про сплату заборгованості по зарплаті позивач звернувся 10 травня 2007 року. Такий висновок суду не підтверджений доказами та не відповідає матеріалам справи. Зокрема, табелі обліку робочого часу відсутні, позивач вперше з вимогою про сплату заборгованості по зарплаті звернувся в суд в березні 2002 року і ухвалою суду його позов було залишено без розгляду (а.с.184-185). Також при вирішенні судом цих позовних вимог суд неправильно застосував норми матеріального права .
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо дати звільнення та розміру сум, що підлягала виплаті позивачу в день звільнення (а.с.1,62).
Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Оскільки позов про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено частково, то колегія суддів з урахуванням суми заборгованості по заробітній платі, подальшого працевлаштування позивача (а.с.186,189-190) вважає за необхідне визначити відшкодування на користь позивача за час затримки в сумі 850 грн.
Зазначене також свідчить про те, що доводи апеляційної скарги позивача про збільшення присудженої судом суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є безпідставними.
Підстав для збільшення або зменшення присудженого судом розміру відшкодування моральної шкоди не встановлено. Доводи відповідача про пропуск позивачем строків звернення з позовом в суд не ґрунтуються на законі (ч.2 ст.233 КЗпП України ).
За таких обставин рішення суду відповідно до п.3 і п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України в частині спору щодо компенсації за затримку розрахунку при звільненні підлягає зміні, а решта позовних вимог судом вирішена правильно.
На підставі ст..116,117 Кодексу законів про працю України,керуючись п.3 ч.1 ст.307, п.3 і п.4 ч.1 ст.309,ч.2 ст. 314,ст.316 ЦПК України, колегія суддів , -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Братськ-1” задовольнити частково.
Змінити рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 вересня 2008 року в частині вирішення спору про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Братськ-1” на користь ОСОБА_1середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 850 грн.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча суддя :