Справа № 22-1828/2008 Головуючий у 1-й інстанції: Гончар В.М.
Категорія: 45 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. (головуючої),
Гайсюка О.В.,
Чорнобривець О.С.,
при секретарі - Шевченко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду від 31 липня 2008 року в цивільній справі за його позовом до Покровської сільської ради (третя особа - Кіровоградська районна державна адміністрація) про визнання права на земельну частку (пай),
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним вище позовом. Посилався на те, що він, як член КСП “Перемога”, яке знаходилось у с.Покровське Кіровоградського району і яке було ліквідоване у 1996 році, мав право на отримання земельної частки (паю) під час розпаювання земель КСП, однак незаконно був позбавлений такого права.
Рішенням Кіровоградського районного суду від 31 липня 2008 року ОСОБА_1. в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю обставин, на які він посилався в обгрунтування свої позовних вимог.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення.
Заслухавши пояснення позивача та його представника, представника третьої особи - Кіровоградської РДА, яка заперечувала проти скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що КСП “Побєда” отримало державний акт на право колективної власності на землю 3 листопада 1995 року.
Відповідно до п.2 Указу Президента України від 8.08.1995 року “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Позивач до такого списку внесений не був, про що йому було відомо з 1995 року.
Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність позивачем того факту, що на час отримання КСП “Побєда” державного акту на право колективної власності на землю, він був членом цього підприємства. Жоден з документів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, не містить відомостей, які б доводили такий факт.
Згідно із ст.4 Закону України “Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 року підприємство діє на основі статуту, у якому, зокрема, вказується і порядок вступу до підприємства та припинення членства в ньому.
Додана до справи архівна довідка (а.с.30-31) свідчить про те, що 27 лютого 1989 року правління колгоспу “Побєда” рекомендувало зборам уповноважених прийняти ОСОБА_1 у члени колгоспу та вважати його членом колгоспу з 19 січня 1989 року. Рішення зборів уповноважених членів колгоспу з цього питання відсутнє, про що зазначено у цій же довідці. Отже, даний документ не доводить тієї обставини, що позивач був членом колгоспу “Побєда”, оскільки згідно із Примірним статутом колгоспу, питання набуття та припинення членства в колгоспі вирішувалось виключно загальними зборами колгоспників або зборами уповноважених. Інших доказів щодо набуття членства в колгоспі “Побєда” позивач не надав.
Безпідставним є твердження ОСОБА_1 про те, що у 1990 році він поступив в члени КСП “Побєда”. Суд першої інстанції не досліджував статут КСП “Побєда” щодо питання порядку вступу та припинення членства в ньому, проте, позивач надав докази лише про те, що на протязі 1990-1993 років він працював у КСП “Побєда”, що за відсутності інших доказів не є беззаперечним фактом того, що він був членом цього КСП у зазначений період та зберіг членство у ньому станом на 3.11.1995 року.
Крім того, з пояснень позивача вбачається, що про порушення свого права на земельну частку (пай) йому було відомо з часу розпаювання землі, тобто з 1995 року. Відповідно до положень ст.ст.71, 76, 80 ЦК України (1963р.), пп.4, 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2003р.) строк позовної давності (загальний) закінчився до пред”явлення позову, що є самостійною підставою для відмови в позові. Причин пропуску строку позовної давності позивач не зазначив.
Відповідно до вимог ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Передбачені ст.309-311 ЦПК України підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Кіровоградського районного суду від 31 липня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена (одночасно з рішенням суду першої інстанції або окремо від нього) в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА: Белінська І.М.
СУДДІ: Гайсюк О.В.
Чорнобривець О.С.