АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1626- 2008року Головуючий у 1-й інстанції В.В. Кабанова категорія 54 Доповідач В.А. Франко
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Кіселика С А ,
суддів : Франко В.А., Суржик М.М.
при секретарі Косенко Ж.В,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ «Кіровоградгаз» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2008 року ВАТ «Кіровоградгаз» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21122,89 грн. Позовні вилоги обґрунтувало тим, що відповідач був призначений на посаду майстра будівельно-монтажного управління (БМУ) по газифікації ВАТ «Кіровоградгаз» відповідно до наказу 229-1 від 4.11.2002 року та був матеріально-відповідальною особою.
ОСОБА_1 починаючи з 4.11.2002 року по 19.04.2004 року неналежно виконував свої службові обов'язки, що призвело до незабезпечення зберігання ввірених йому товарно-матеріальних цінностей, отриманих ним для проведення будівельно-монтажних робіт по газифікації, внаслідок чого виникла нестача товарно-матеріальних цінностей на суму 21122,89 грн.
Матеріальної шкоди на вище зазначену суму, яка завдана БМУ по газифікації ВАТ «Кіровоградгаз», утворилась за період з 1.11.2003 року по 2.02.2004 року в сумі 8158,83 грн., з 2.20.2004 року по 29.07.2004 року в сумі 12964 ,06 грн.
Даний факт підтверджений висновком експерта №2 від 30 травня 2006 року , який зроблений по результатам тематичної перевірки будівельно-монтажного управління газифікації ВАТ «Кіровоградгаз» від 13.01.2005 року; акту тематичної аудиторської перевірки БМУ від 15.04.2005 року.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2008 року в задоволенні позову ВАТ «Кіровоградгаз» до до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21122,89 грн. було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи . Просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в позові суд 1-ої інстанції обґрунтовано послався в своєму рішенні на ч.2 ст.130, ст..ст..133, 134, 135-1 КЗпП України, а також на Постанову Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» від 29.12.1992 р ( зі змінами) ( далі Постанова Пленуму).
Відповідно до ст.. 135-1 КЗпП України договори про повну матеріальну відповідальність (п.1 ст.134) можуть бути укладені з працівниками, які займають посади, або виконують роботи, безпосередньо пов'язані із зберіганням, обробкою , продажем, (відпуском),перевезенням або застосуванням в процесі виробництва переданих їм цінностей, і які передбачені спеціальним переліком посад і робіт.
Відповідно до переліку Додатку 1, затвердженого Постановою Держкомітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань Секретаріату ВЦСПС від 28.12.1977 року № 447/24, посада старшого майстра, яку займав відповідач, не віднесена.
Окрім того, в порушення п.2 ст.130 КЗпП, наданими позивачем доказами, а саме актами нестач від 2.02.2004 та 29.07.2004 року не підтверджується факт наявної прямої дійсної шкоди саме відповідачем , а пов'язане лише з неналежним оформленням документів щодо руху (списання )ТМЦ.
Відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі , організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму судам необхідно перевіряти, чи додержаний власником або уповноваженим ним органом встановлений ст..233 КЗпП річний строк з дня виявлення заподіяної працівником шкоди для звернення в суд з позовом про її відшкодування.
Днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику, або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником.
Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії, або перевірці фінансово - господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку.
З матеріалів справи вбачається, що строк звернення в суд з позовом про відшкодування шкоди для позивача по факту виявлення нестачі ТМЦ за результатами інвентаризації від 2.02.2004 року в розмірі 8158,83 грн. закінчився 2.02.2005 року, а по факту виявлення нестачі ТМЦ за результатами інвентаризації від 29.07.2004 року в розмірі 12964,06 грн., - відповідно 29.07.2005 року.
Окрім того, згідно зі ст.. 130 КЗпП відшкодування шкоди провадиться незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за дії (бездіяльність), якими заподіяна шкода підприємству, а отже факт порушення щодо відповідача кримінальної справи 20.06.2006 року не є поважною причиною пропуску ВАТ «Кіровоградгаз» строку звернення до суду з даним позовом.
За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307,313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ВАТ «Кіровоградгаз» відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий-
судді -