АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц- 1592-2008року Головуючий у 1-й інстанції М.І.Горобець категорія 42 Доповідач В.А. Франко
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 листопада 2008 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
Головуючого : судді Кіселика С А ,
суддів : Франко В.А., Суржик М.М.
при секретарі Липі А.О. ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 6 червня 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом доОСОБА_3про виселення з квартири без надання іншого житла.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що сторони проживали в шлюбі з 9.09.1999 року . 29.05.2002 року їх шлюб було розірвано.
В 1999 році її батьки купили їй однокімнатну квартиру АДРЕСА_1
11 листопада 2000 року відповідач повернув їй спірну квартиру, шляхом укладенням договору дарування.
8 листопада 2000 року за три дні перед укладенням договору дарування відповідач знявся з реєстрації в даній квартирі і зареєструвався в житлі своїх батьків по вул.. АДРЕСА_2
І хоча відповідач в спірній квартирі не зареєстрований, але з січня 2007 року самовільно вселився в квартиру і почав там проживати.
Відповідач часто приходить в нетверезому стані і вчиняє скандали в житлі, чим створює умови, неможливі для спільного з ним проживання.
Вона, позивачка, вже зверталась в жовтні 2007 року до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні особистою власністю, проте рішенням цього ж суду від 13.11.2007 року їй в позові було відмовлено.
Після цього відповідач ще більше став порушувати правила співжиття, також нищити як саме житло, так і майно, що в ньому знаходиться. Також не сплачує квартплату та комунальні послуги. Всі витрати по утриманні квартири вона змушена сплачувати сама.
З посиланням на ст..ст.157, 116 ЖК просила виселити ОСОБА_3. з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житла.
В уточненій позовній заяві позивачка з посиланням на статті цивільного, житлового кодексів, Конституцію України, Закону України «Про попередження насильства в сім»ї» зазначає, що відповідач не є членом її сім»ї, сімейних відносин у них не має. Він не є наймачем квартири і не зрозуміло, на яких правах він в ній проживає.
Неадекватна поведінка відповідача по відношенню до неї та їх малолітньої доньки носить систематичний характер, змушує їх з донькою часто не ночувати дома, оскільки він постійно вчиняє сварки, бійки. Така поведінка була предметом розгляду правоохоронних органів, що підтверджується неодноразовими викликами працівників міліції
Нервова і тяжка моральна обстановка, за якої спільне проживання в квартирі з відповідачем не можливе, також завдає шкоди фізичному та психічному здоров»ю їй та доньці.
Зазначає, що такі факти можуть підтвердити свідки та матеріали адміністративної справи.
Рішенням Добровеличківського районного суду від 6 червня 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1доОСОБА_3про виселення з квартири без надання іншого житла було відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі апелянт зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи . Зокрема, зазначив, що судом не дана належна оцінка самоправному зайняттю ОСОБА_3. чужого жилого приміщення.
Просив рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1. задовольнити.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст..9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.
Згідно зі ст. 156 цього Кодексу припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє колишніх членів права користуватися займаним приміщенням. Право вимагати в судовому порядку виселення колишніх членів його сім»ї власник жилого будинку (квартири) має відповідно до ст..157 ЖК України, але тільки за наявності обставин, передбачених ч.1 ст.116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК якщо наймач, члени його сім»ї, або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року № 2 « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» ( із змінами) при вирішенні справ про виселення на підставі ст..116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судам, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача ( незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Так, з відмовних матеріалів № 132 від 6.02.2008 року і № 1370 від 27.12.2007 року Добровеличківського РВ УМВС в Кіровоградській області по факту неправомірних дій та погроз фізичною розправою гр. ОСОБА_1. та гр.. ОСОБА_3., які приєднано до матеріалів справи, вбачається, що між сторонами склались неприязні стосунки і часто виникають сварки.
З пояснень працівників міліції ОСОБА_4., ОСОБА_5.ОСОБА_6 - свідків по справі також слідує, що між сторонами склались неприязні стосунки, на ґрунті яких часто виникають сварки , і як результат виклики працівників міліції.
В показах інших свідків є протиріччя.
Інших доказів, які відповідно до ст..116 ЖК давали б підстави для виселення відповідача зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення позивачкою не надано.
Відповідно до ст..ст.10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
З матеріалів справи також вбачається, що сторони після розірвання шлюбу в травні 2002 року продовжували проживати однією сім»єю у спірній квартирі до жовтня 2007 року, періодично припиняючи та поновлюючи спільне життя.
За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обгрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст.303,307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 6 червня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.
Головуючий -
Судді -