Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/8126/13-а
13.11.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 23.08.13 у справі № 801/8126/13-а
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим (вул. Революції, б.61, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97400)
до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України (вул. І. Франка, 30, м.Євпаторія, Автономна Республіка Крим,97407)
про стягнення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.08.13 адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України, - задоволено.
Стягнуто з Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим суму заподіяної шкоди у розмірі 10721,43 грн. (десять тисяч сімсот двадцять одна грн. 43 коп.)
Рішення суду мотивовано тим, що внаслідок надання недостовірних відомостей посадовими особами відповідача Управлінню Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим було заподіяно шкоду у розмірі 10721,43 грн.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державний заклад "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляції мотивовані тим, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; суд неналежним чином встановив обставини справи, не дав належної оцінки всім зібраним у справі доказам
В судове засідання, призначене на 13.11.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, від відповідача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить в її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, розглянути справу у відсутність його представників (арк.с. 52-56).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.
22.01.2006 Управлінням Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим призначено пенсію гр. ОСОБА_3 згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058 від 09.07.2003 року, до пільгового стажу було зараховано період з 25.06.1992 року по 31.12.1999 року.
Згідно довідки № 11/11 від 12.01.2006 року ОСОБА_3 дійсно працював у дитячому спеціалізованому психоневрологічному санаторії "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України з 25.06.1992 року по 31.12.1999 року на посаді водія (арк. с. 14).
15.05.2013 року ОСОБА_3 надано довідку № 46 за період роботи у психоневрологічному закладі охорони здоров'я із зазначенням відомостей про відсутність відпусток без збереження заробітної плати, згідно з якою період роботи ОСОБА_3 у Державному закладі дитячому спеціалізованому (спеціальному) санаторії "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України не збігався із раніше наданою довідкою - № 11/11 від 12.01.2006 року і складає: з 25.06.1992 наказ № 69 від 24.06.1992 по 02.10.1995 наказ 95-ок від 17.10.1995; з 17.04.1998 наказ № 27-ок від 21.04.1998 по 31.12.1999 наказ № 1 від 04.01.2000 (арк.с. 15).
27.06.2013 року згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 та п. 38 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (із доповнення та змінами), на виконання цього закону у Державному закладі "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України було проведено зустрічну перевірку з питань відповідності документів, наданих на ОСОБА_3 за період роботи з 25.06.1992 по 02.10.1995 та з 14.04.1998 року по 31.12.1999 року, в ході якої було встановлено, що у довідці № 11/11 від 12.01.2006 року недостовірно було вказано період роботи ОСОБА_3 у дитячому спеціалізованому психоневрологічному санаторії "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України, у довідці № 46 від 15.05.2013 року порушень не виявлено, про що складено акт №86 від 27.06.2013 року (арк. с. 12-13).
На підставі довідки № 46 від 15.05.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим було здійснено перерахунок пенсії гр. ОСОБА_3, внаслідок якого було виявлено переплату пенсії у розмірі 10721,43 грн.
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заподіяної шкоди у розмірі переплати пенсії у сумі 10721, 43 грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 від 05.11.1992 року, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року, Положенням про пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента від 06.04.2011 року №384/2011.
Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788 від 05.11.1992 року передбачено, що робота у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується у подвійному розмірі.
Відповідно до частин першої та другої статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058), відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини першої 1 статті 14 Закону №1058 страхувальниками визнаються роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закон.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону №1058 платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Статтею 3 Закону №1058 визначено, що суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації (далі - організації), що здійснюють виплату і доставку пенсій.
Згідно з п.п.1,2 частини 1 статті 64 Закону №1058 виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом; проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента від 06.04.2011 року №384/2011 Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).
За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що внаслідок надання недостовірних відомостей посадовими особами відповідача Управлінню Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим було заподіяно шкоду у розмірі переплати пенсії в сумі 10721,43 грн.
Частиною першою статті 50 Закону України № 1058-IV передбачено, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Відповідач-страхувальник надав недостовірні відомості про роботу, що потягло незаконне призначення пенсії на пільгових умовах.
Відповідно до частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства, що передбачає статус суб'єкта владних повноважень в якості відповідача, а не позивача.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з частиною четвертою статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень, зокрема в інших випадках, встановлених законом.
Таким випадком, передбаченим законом, в даних правовідносинах є стягнення суми надміру сплачених пенсій за позовом територіальних органів Пенсійного фонду України (стаття 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Отже ці правовідносини виникли з публічно-правового спору. Це спір за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Положення частини другої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України в даному випадку застосуванню не підлягають так як суб'єкт владних повноважень: Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторія АР Крим звернувся з позовом в порядку статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.
Також, відповідачем не надано доказів погашення переплати пенсії, та не доведено зловживань з боку пенсіонера.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції надав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись пунктом 5 частини другої статті 17, частиною другою статті 21, частиною третьою статті 24, частиною четвертою статті 50, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Державного закладу "Дитячий спеціалізований (спеціальний) санаторій "Батьківщина" Міністерства охорони здоров'я України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 23.08.13 у справі № 801/8126/13-а залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 23.08.13 у справі № 801/8126/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис Т.Р.Лядова
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна