ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
13.11.2013 Справа № 905/6222/13
Суддя господарського суду Донецької області Бойко І.А. при секретарі судового засідання Займак Н.М. розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», Луганська обл., смт. Білоріченський
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр - Дон - Оксітех», м. Донецьк
про: визнання договору недійсним
За участю представників сторін:
від позивача: - не з`явився;
від відповідача: - Клєшнін Р.Є. - довіреність від 19.08.2013р.
Позивач, Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська», Луганська обл., смт. Білоріченський, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр - Дон - Оксітех», м. Донецьк про визнання договору недійсним.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на недійсність договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р. з огляду на порушення процедури його укладення, дублікат статуту ДВАТ «Шахта «Білоріченська» в редакції від 16.08.2001 р., Статут ПАТ «Шахта «Білоріченська» затверджений 21.12.2012 р. № 1073.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував. 30.09.2013 р. надав відзив на позовну заяву в якому вважав доводи позивача про укладення договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р. з ДВАТ «Шахта «Білоріченська» як державним підприємством хибним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи. В обґрунтування заперечень надав рішення господарського суду Донецької області № 5006/13/92пд/2012 від 05.04.2013 р., постанову донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2013 р. №5006/13/92пд/2012, належним чином засвідчену копію статуту ДВАТ «Шахта «Білоріченська» затверджений 16.08.2001 р., зміни до статуту ДВАТ «Шахта «Білоріченська» зареєстровані 06.10.2008 р., статут ТОВ «Шахта «Білоріченська» зареєстрований 14.10.2011 р. Повідомив, що на момент укладення спірного договору доля держави у статутному капіталі позивача була меншою за 50%, а тому немає підстав для застосування до правовідносин, що виникли між сторонами застосування приписів Закону України «Про здійснення державних закупівель». Зазначив, що за час дій спірного договору позивач жодного разу не звернувся з претензією щодо неналежного виконання спірного договору чи відсутності підстав для його виконання, отримував товар, обумовлений договором та розраховувався за нього.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.10.2013 р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів за клопотанням відповідача.
28.10.2013 р. через канцелярію суду відповідач надав пояснення згідно до яких повідомив про надання позивачем при укладенні спірного договору копії реєстрів акціонерів ДВАТ «Шахта «Білоріченська» де наведений перелік усіх акціонерів, розмір їх часток у капіталі підприємства. Зазначив, що на момент укладення спірного договору доля держави у капіталі підприємства позивача складала 25,827%. Надав документи на підтвердження здійснення поставок за спірним договором та докази проведення оплат позивачем на виконання умов договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р.
13.11.2013 р. через канцелярію суду позивачем було надано пояснення згідно до яких позивач наполягав на визнанні недійсним договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р. з огляду на порушення процедури його укладення. Зазначав про визнання недійсними змін до статутів ДВАТ «Шахта «Білоріченська» в частині збільшення статутного капіталу, скасування державної реєстрації змін до статуту.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
08.10.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр - Дон - Оксітех» (Постачальник) в особі директора Ляхова Г.В., який діє на підставі Статуту, та Державним відкритим акціонерним товариством шахта «Білоріченська» дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» в особі директора Васильєва В.Є., який діє на підставі Статуту, (Покупець), був укладений договір поставки № 02-10/2010, згідно з яким, постачальник зобов'язується поставити покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар у порядку та на умовах, передбачених дійсним договором.
Згідно до п.1.2 договору, кількість, асортимент, ціна товару узгоджуються сторонами у відповідності з умовами цього договору та відображуються у специфікаціях, накладних на кожну партію товару. Специфікації та накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками сторін, додаються до цього договору та є його невід'ємними частинами.
Пунктом 2.1 договору зазначено, що загальна сума цього договору складає 60 440 000грн.00коп. з врахуванням ПДВ 10 073 333грн.33коп.
Відповідно до пункту 2.3 договору оплата товару виконується поетапно, на підставі виставленого рахунку, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий постачальника, порядок та строк оплати визначається сторонами цього договору у відповідній специфікації.
Згідно до пункту 2.5 договору, сторони дійшли згоди, що ціни на товар, визначені специфікаціями, є постійними та зміненню в односторонньому порядку не підлягають.
Пунктом 8.1 договору визначено, що цей договір набирає законної сили з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на укладення договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р. з порушенням вимог діючого на час укладення законодавства щодо дотримання спеціальної процедури проведення закупівель за державні кошти.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та двостороннім - чи багатосторонніми (договори) (ст.202 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги до чинності правочину, що стосуються правомірності його змісту, дієздатності сторін, волевиявлення їх, форми укладеного правочину, реальності передбачуваних правових наслідків.
Згідно приписів статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вже зазначалось вище, 08.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР-ДОН-ОКСІТЕХ" та Державним відкритим акціонерним товариством шахта "Білоріченська" дочірнє підприємство Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" був укладений договір поставки № 02-10/2010.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За приписами ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності бо в інших цілях, не пов'язаних з особистим сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться у ст.265 Господарського кодексу України.
З аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами узгоджені такі істотні умови договору як предмет договору, ціна, строк дії договору, якість та кількість поставленого товару, також правові наслідки порушення умов договору щодо кількості та якості товару.
За приписом ст.80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку згідно із ст.1 Закону України "Про господарські товариства" визнаються господарськими товариствами.
Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно із ст.4 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту, в якому зазначається, зокрема, склад та компетенція органів товариства, порядок прийняття ними рішень.
Установчим документом товариства, згідно ч. 2 ст. 87 ЦК України, є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Згідно до статуту ДВАТ «Шахта «Білоріченська» затвердженого Міністерством палива та енергетики 16.08.2001 р. ДВАТ «Шахта «Білоріченська» дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту. Як вбачається з п. 5.1. Статуту, статутний фонд товариства становить 55014467 грн. Пунктом 5.2. Статуту закріплено, що статутний фонд поділений на 220057868 простих іменних акцій, 51 % статутного фонду товариства, належить державі та передається до статутного фонду Державної холдингової компанії «Луганськвугілля».
Згідно зі змінами до статуту ДВАТ «Шахта «Білоріченська» дочірнього підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», наданими відповідачем до матеріалів справи, на момент укладення спірного договору, було внесено зміни до п. 5.1. Статуту та викладено його у наступній редакції: Статутний (складений) капітал товариства становить 213014464 (двісті тринадцять мільйонів чотирнадцять тисяч чотириста шістдесят сім ) грн., та до п. 5.2.Статуту, який викладено у наступній редакції: «Статутний (складений) капітал поділений на 852057868 простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна». Означені зміни затверджено протоколом зборів уповноважених/рішенням керуючого санацією № 1/2008 від 15.09.2008 р. ДВАТ «Шахта «Білоріченська» дочірнього підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», державну реєстрацію змін проведено 06.10.2008 р. за номером запису 13671050014000243.
Відповідно до наявної в матеріалах справи належним чином засвідченої копії реєстру акціонерів № 1 від 30.12.2009 р. статутний капітал Державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська» дочірнього підприємства Державної холдингової компанії "Луганськвугілля" складає 213014467,00 грн., відсоток акцій Міністерства вугільної промисловості України у статутному фонді складає 25,827 %.
У пункті 1.3. Статуту ПАТ «Шахта «Білоріченська» затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 1073 від 21.12.2012 р. зазначено, що відповідно до ЗУ «Про акціонерні товариства» ДВАТ «Шахта «Білоріченська» дочірнього підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» перейменоване у Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, зокрема, позивач посилається на необхідність застосування до правовідносин, що виникли між сторонами вимог ЗУ «Про здійснення державних закупівель» (надалі Закон), оскільки саме ним врегульовано правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.
Згідно до наведеного у п. 21 ст. 1 означеного закону визначення підприємства» застосовується за текстом закону у наступному значенні: підприємства, утворені в установленому порядку державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).
Сфера застосування цього закону обмежується відносинами згідно до яких замовники та закупівлі товарів, робіт та послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (у будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень, крім закупівель за процедурою електронного реверсивного аукціону, умови застосування якої встановлені розділом VIII 1 цього Закону, у тому числі на технічне обслуговування, іншу оплатну підтримку на майбутнє об'єкта закупівлі чи виплат, пов'язаних з використанням об'єктів права інтелектуальної власності (ст. 2 Закону).
Пунктом 2 ст. 2 Закону визначено, що умови, порядок та процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів можуть встановлюватися або змінюватися виключно цим Законом, крім випадків, передбачених цим Законом.
Також, нормами розділу ІІІ Закону визначено загальні умови здійснення закупівель , які конкретизовано у розділах VІ-VІІІ-1.
Доводи позивача про порушення передбаченої ЗУ «Про здійснення державних закупівель» процедури укладення договору спростовані матеріалами справи, оскільки позивачем не доведено, що на час укладення спірного договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р. позивач, Публічне акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська», є підприємством, державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) у статутному капіталі яких перевищує 50 відсотків. Позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 02.10.2013 р. та не надано статутні документи підприємства станом на час укладення договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р.
З огляду на вищенаведене та наявні в матеріалах справи документи, свідчать, що на час укладення договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р. розмір державної частки акцій у статутному капіталі ДВАТ «Шахта «Білоріченська» дочірнього підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля» дорівнював 25,827 %.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором №02-10/2010 від 08.10.2010р., здійснивши поставку обумовленого у специфікаціях № 1, №2, №3 до спірного договору товару загальною вартістю 60 440 001,61грн. за видатковими накладними: №РН-0000005 від 23.02.2011р., №РН-0000008 від 28.02.2011р., №РН-0000007 від 25.02.2011р., №РН-0000006 від 24.02.2011р., №РН-0000009 від 22.03.2011р., №РН-0000009 від 22.03.2011р., №РН-0000023 від 26.12.2011р., №РН-0000001 від 27.01.2011р., №РН-0000002 від 26.01.2011р., №РН-0000003 від 28.01.2011р., №РН-0000009 від 31.12.2010р. позивачу (покупцю), який в свою чергу прийняв його на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №357/1 від 23.02.2011р., №557 від 22.03.2011р., №1062 від 31.05.2011р., №463/1 від 26.12.2011р., №139/1 від 26.01.2011р., №2328 від 31.12.2010р.
Суд зазначає, що відповідачем надано до матеріалів справи в якості доказів проведених позивачем за спірним договором оплат належним чином засвідчені копії платіжних доручень за 2012 рік, акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2012 р. по 30.04.2012 р. підписаний з обох сторін та засвідчений печатками підприємств.
Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів вбачається схвалення позивачем укладеного між сторонами договору та виконання його зобов'язань з оплати отриманих саме за спірним договором товарів та здійснення дій, спрямованих на реальне настання правових наслідків правочину.
Доводи позивача щодо визнання недійсними змін до статутів ДВАТ «Шахта «Білоріченська» в частині збільшення статутного капіталу, скасування державної реєстрації змін до статуту документально необґрунтовані. Позивачем не надано жодного документу на підтвердження викладеного у наданих до суду пояснень.
Таким чином, доводи позивача про необхідність застосування до укладеного між сторонами договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р. приписів та норм ЗУ «Про здійснення державних закупівель» є безпідставними та непідтвердженими матеріалами справи.
З огляду на вищенаведене, відносини, що виникли між сторонами при укладенні, виконанні спірного договору поставки № 02-10/2010 від 08.10.2010 р. не підпадають до сфери регулювання, визначеної ст. 1, 2 ЗУ «Про здійснення державних закупівель».
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 11, 80, 92, 202, 203, 215, 626, 627, 712 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 69, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд-
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Шахта «Білоріченська», Луганська обл., смт. Білоріченський, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр - Дон - Оксітех», м. Донецьк про визнання договору недійсним відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.А. Бойко