ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2006                                                                                             Справа № 14/178  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:  головуючого судді  –Сизько І.А. (доповідач)

суддів –Тищик І.В., Верхогляд Т.А..

при секретарі судового засідання Печерій С.В.

        за участю представників:

від позивача: Ботнаренко І.Ю., довіреність №22/11 від 22.11.06р., представник;

від відповідача: Коряковцев Я.В., довіреність №8457/10/10 від 30.08.06, державний податковий інспектор;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Кіровограді

на постанову господарського суду Кіровоградської області від  03.10.06р.

у справі № 14/178

за позовом  приватного підприємства “Стандарт-Сервіс”, м.Кіровоград

до  Державної податкової інспекції в м.Кіровограді

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень  

                                                   ВСТАНОВИВ:  

          Позивач, ПП “Стандарт-Сервіс”, звернувся з позовом до господарського суду Кіровоградської області (враховуючи заяву про уточнення позовних вимог а.с.120) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Кіровоградської ОДПІ від 26.12.2005р. №0001722310/1, від 06.03.2006р. №0001722310/2, від 16.05.2006р. №0001722310/3 в частині застосування до ПП “Стандарт-Сервіс”  штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19668,00грн.

Постановою господарського суду Кіровоградської області від 03.10.06 року у справі №14/178 (суддя Колодій С.Б.) позовні вимоги задоволені повністю. Визнані нечинними податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 26.12.2005р. №0001722310/1, від 06.03.2006р. №0001722310/2, від 16.05.2006р. №0001722310/3 в частині застосування до ПП “Стандарт-Сервіс” штрафної (фінансової) санкції в розмірі 19668,00грн. З Держбюджету України на користь ПП “Стандарт-Сервіс” стягнуто 3,40грн. державного мита.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що  документом, якій засвідчує факт надання послуг ПП “Стандарт-Сервіс” своїм замовникам, є акт про виконання робіт; позивач включав суми ПДВ по наданим послугам по автоперевезенням в податкові зобов’язання саме в ті податкові періоди, в яких оформлювалися акти про виконання робіт; у податкового органу були відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки в цій нормі йде мова про суму недоплати (заниження суми податкового зобов’язання), а згідно спірного податкового повідомлення-рішення донарахування суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість за спірними операціями місця не мало.

          Не погоджуючись з постановою суду, відповідач, ДПІ в м.Кіровограді звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. На думку скаржника, постанова господарського суду Кіровоградської області є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому відповідач вважає, що позивачем в порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” занижені податкові зобов’язання.

Позивач у запереченні на апеляційну скаргу вважає доводи відповідача, викладені в ній, безпідставними і необґрунтованими, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

        Фахівцями Кіровоградської ОДПІ проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог  податкового та валютного законодавства  ПП ”Стандарт-Сервіс” за період з 01.07.2003р. по 30.06.2005р., за результатами якої був складений Акт  від 26.10.2005р. №146/23-1/31146212.

На підставі Акту перевірки та за результатами розгляду скарг підприємства Кіровоградською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.12.2005р. №0001722310/1, від 06.03.2006р. №0001722310/2, від 16.05.2006р. №0001722310/3 про визначення позивачу податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 19908грн., де 160,00грн. –основний платіж та 19748,00грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач погодився з висновком відповідача стосовно донарахування ПДВ в сумі 160 гривень та застосування на вказану суму штрафної (фінансової) санкції в максимальному розмірі 80 гривень.

Застосування штрафної санкції в розмірі 19668,0грн. пов’язано з наступним. За даними бухгалтерського обліку по рахункам 36.1  “Розрахунки з вітчизняними покупцями”, подорожніх листів вантажних автомобілів  (ф. №2), товарно-транспортних накладних (ф. №1-ТН) перевіркою встановлені факти порушення позивачем п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині правильності визначення дати виникнення податкових зобов’язань від операцій з надання автотранспортних послуг по перевезенню  вантажів.

Відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податкових  зобов’язань за грудень 2003р. в сумі  337,38грн., за лютий 2004р. в сумі 6539,50грн., за березень 2004р. в сумі 2340,03грн., за квітень 2004р.  в сумі 2777,82грн., за червень 2004р. в сумі 398,14грн., за  вересень 2004р. в сумі 20631,07грн., за жовтень 2004р. в сумі 8320,69грн.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( в редакції на час спірних відносин) датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;  або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Вказаний документ повинен засвідчувати факт надання послуги як такої, що надана платником податку своєму замовнику належним чином та прийнята до виконання замовником послуги, оскільки в разі неприйняття послуги замовником, послуга буде вважатися такою, що не надана. Подорожні листи та товарно-транспортні накладні свідчать лише про факт доставки вантажу за призначенням і  не можуть свідчити про факт надання послуги позивачем саме своїм замовникам.

Господарський суд з посиланням на норми Закону України “Про податок на додану вартість”, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. за №128/2568, дійшов вірного висновку, що документом, який засвідчує факт надання послуг ПП “Стандарт-Сервіс” своїм замовникам є акти  про виконання робіт (а.с.54-103).

Факт включення позивачем суми ПДВ по послугам автоперевезення в податкові зобов’язання саме в ті податкові періоди  в яких оформлювалися  акти про виконання робіт відповідач не спростовує.

В оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях зазначено, що штрафна санкція застосована до позивача на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно до п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли контролюючий орган  самостійно  донараховує суму податкового зобов’язання  платника податків за  підставами, викладеними у п.п.“б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього  Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі п’яти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає  така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Донарахування контролюючим органом суми податкового зобов’язання платнику податків за підставами, викладеними у п.п.“б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, можливе лише на підставі податкового повідомлення-рішення.

Фактично нарахування здійснено не було, включення суми основного платежу до складу податкового зобов'язання здійснено було позивачем самостійно у наступних податкових періодах, що підтверджено Актом перевірки та встановлено господарським судом першої інстанції. Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави  для нарахування штрафних санкцій згідно п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

За викладених обставин постанова господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд -

УХВАЛИВ:              

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Кіровоградської області від 03.10.06р. у справі № 14/178 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.              

           Головуючий     суддя                                               І.А.Сизько

           

           Суддя                                                                          І.В.Тищик

           Суддя                                                                          Т.А.Верхогляд

             З оригіналом згідно.

            Помічник судді                                                                         О.В.Кравець