Справа № 2610/24110/2012

Провадження №2/761/1984/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Голік Н.О.,

при секретарі Ксендзюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» в якому просив визнати недійсним кредитний договір №55/02 від 14.08.2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» та позивачем; розірвати договір застави від 14.08.2007 року до кредитного договору №55/02 від 14.08.2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» та позивачем; договір поруки до кредитного договору №55/02 від 14.08.2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_2; зобов'язати відповідача прийняти у позивача грошові кошти у відповідності до перерахунку та уточнення, з розстрочкою платежів, за таких умов, що місячний платіж не буде перевищувати 50% від заробітної плати на сьогоднішній день; судові витрати покласти на відповідача.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.08.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №55/02 від 14.08.2007 року, за умовами якого банком надано позивачу 12 501 (дванадцять тисяч п'ятсот один) долар США 58 центів (еквівалент 63 132, 98 грн. згідно заявки № 202224 від 14 серпня 2007 року) з терміном погашення 14 серпня 2012 року та процентної ставки в розмірі 13 % річних.

Забезпеченням виконання даного споживчого договору виступає автомобіль, для купівлі якого, позичальник отримував кредит, а саме Dacia Logan 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 згідно Договору застави від 14.08.2007 року.

Крім того, забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань є договір поруки від 14.08.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ВіЕйБі Банк».

Позивач зазначає, що в період настання економічної фінансової кризи, значного підвищення курсу національної валюти України по відношенню до долара США, у нього значно погіршились умови кредитоспроможності. Отримуючи заробітну плату та дохід в національній валюті України, яка значно зменшилась в порівнянні з періодом оформлення кредиту, що і стало об'єктивною причиною унеможливлення виконання зобов'язань за договором.

Також, на його думку надання кредиту в іноземній валюті, а саме в доларі США є незаконним, оскільки представники відповідача пояснили, що в умовах стабільності національної валюти України не має значення, яка зазначена валюта в договорі, так як погашати кредит та проценти за його користування позивач буде в національній валюті України. Крім того позивач вказує, що його запевнили, що при умові оформлення кредиту в доларах США, процента ставка за користування коштами буде значно меншою, ніж при оформленні кредиту в гривні.

Просить суд Кредитний договір № 55/02 від 14 серпня 2007 року, укладений між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та громадянином України ОСОБА_1 визнати недійсним.

Договір застави від 14.08.2007 року до кредитного договору № 55/02 від 14 серпня 2007 року, укладений між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та громадянином України ОСОБА_1 розірвати.

Договір поруки, до кредитного договору № 55/02 від 14 серпня 2007 року, укладений між ВАТ «ВіЕйБі Банк» та громадянином України ОСОБА_2 розірвати.

Зобов'язати відповідача: ВАТ «ВіЕйБі Банк» прийняти у позивача грошові кошти, у відповідності до перерахунку та уточнення, з розстрочкою платежів, за таких умов, що місячний платіж не буде перевищувати 50% від заробітної плати на сьогоднішній день.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Зазначила, що договір застави не посвідчений нотаріально, що суперечить чинному законодавству, а отже підлягає розірванню. Вказала, що протягом 6 місяців вимога до позивача не пред'являлась, а отже договір поруки також підлягає розірванню.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. В попередньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Вислухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 14.08.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №55/02 від 14.08.2007 року, за умовами якого банком надано позивачу 12 501 (дванадцять тисяч п'ятсот один) долар США 58 центів (еквівалент 63 132, 98 грн. згідно заявки № 202224 від 14 серпня 2007 року) з терміном погашення 14 серпня 2012 року та процентної ставки в розмірі 13 % річних.

Забезпеченням виконання даного споживчого договору виступає автомобіль, для купівлі якого, позичальник отримував кредит, а саме Dacia Logan 2007 року випуску, р.н. НОМЕР_1 згідно Договору застави від 14.08.2007 року.

Крім того, забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань є договір поруки від 14.08.2007 року між ОСОБА_2 та ВАТ «ВіЕйБі Банк».

Згідно ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Отже посилання позивача на обов'язковість нотаріального посвідчення договору застави рухомого майна не є обов'язковою вимогою у відповідності до ст. 577 ЦК України, а отже і не може бути умовою розірвання даного договору.

Посилання позивача на неправомірність дій відповідача при наданні кредиту у іноземній валюті не знайшло свого підтвердження виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національний банк України», офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», валютні курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України № 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату.

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті та беручи на себе обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором, як позивач так і відповідач, усвідомлювали, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що, можлива зміна цього курсу, а тому сторони при підписанні договору повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (Декрет КМУ).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМ України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до ч.1,2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи представника Банку та безпосередньо позичальника - ОСОБА_1

При укладенні кредитного договору, позивач був ознайомлений з умовами надання кредиту, що посвідчив власним підписом на кредитному договорі.

Відповідно до п.7.2 договору кредиту № 55/02 від 14.08.2007 року, вказано, що договір відображає повне розуміння сторонами умов предмету договору, та ін. питань, викладених у ньому.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та закону. Нормами ст. ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають передбачені законом наслідки.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Підписанням договору та його виконанням позивач підтвердив факт прийняття умов договору.

З огляду на умови кредитного договору та чинний ЦК України, у суду відсутні правові підстави, щоб задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання недійсним кредитного договору.

Стаття 3 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 651 ч.1 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч.2 ст.651 ЦК України).

У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст.652 ЦК України).

Частина 2 ст.652 ЦК України передбачає, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність усіх перелічених умов одночасно.

Розірвання (зміна) договору у зв'язку з істотними змінами обставин є самостійним випадком припинення (зміни) договірних зобов'язань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України

До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України, на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не надано належних та обґрунтованих доказів щодо існування підстав для розірвання договорів поруки та застави.

Оскільки основна вимога позивача щодо визнання договору кредиту не підлягає задоволенню, вимоги щодо розірвання договорів поруки та застави також не підлягають задоволенню за їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Крім того договір поруки укладений не між позивачем та відповідачем, а між відповідачем та ОСОБА_2, тому дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки порушує права інших сторін даного договору.

Вимога зобов'язати відповідача прийняти у позивача грошові кошти у відповідності до перерахунку та уточнення, з розстрочкою платежів, за таких умов, що місячний платіж не буде перевищувати 50% від заробітної плати не відповідає нормам чинного законодавства.

В матеріалах справи, позивачем не наведені належні обґрунтування позовних вимог, не надано доказів, які підтверджують позовні вимоги.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60‚ 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк», про визнання договорів недійсними, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: