17.10.2013
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-797/2369/13р. Головуючий у першій
інстанції Фисюк О.І.
Категорія 57 Доповідач у апеляційній
інстанції Лівінський С.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Лівінського С.В.,
суддів - Алєєвої Н.Г., Козуб О.В.,
при секретарі - Мазневі Ю.М.,
за участю - представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,відповідача ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_5, - ОСОБА_6, представника відповідача ОСОБА_7 - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 липня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики , -
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до відповідачів та, уточнивши свої вимоги, просив стягнути з них солідарно суму боргу за договором позики у розмірі 381323, 70 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що 26 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір позики на суму 30000 доларів США, яку останній зобов'язався повернути ОСОБА_3 в строк до 26 лютого 2011 року. 10 березня 2010 року між сторонами був укладений ще один договір позики на суму 15000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути в строк до 01 січня 2011 року.
На підтвердження укладання вказаних договорів ОСОБА_5 надав позивачу розписки, відповідно до яких він визнає існуючий у нього перед позивачем борг та підтверджує свій обов'язок щодо повернення коштів. Однак, в указаний строк ОСОБА_5 гроші не повернув та відмовився від добровільного виконання грошового зобов'язання, тому позивач був вимушений звернутись до суду для примусового стягнення коштів у розмірі 45000 доларів США.
Оскільки відповідач ОСОБА_5 порушив свій обов'язок з повернення коштів, з нього на користь позивача, за його думкою, також підлягають стягненню 3 відсотки річних від простроченої суми.
Враховуючи, що ОСОБА_5 діяв в інтересах своєї сім'ї та стягнення може бути у подальшому звернено на майно ОСОБА_5, що є спільною сумісною власністю подружжя, борг, на думку позивача, підлягає стягненню у солідарному порядку з обох з подружжя, тобто з ОСОБА_7 так само.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 липня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу та судові витрати по справі в розмірі 378144 грн. 47 коп., в іншій частині вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу та ставить в ній питання про скасування ухваленого по справі рішення, у зв'язку із тим, що воно винесено з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, якими обґрунтовується рішення, не відповідають фактичним обставинам справи. Просить ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які брали участь у справі, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_7, суд мотивував свій висновок його необґрунтованістю в цій частині.
Однак, погодитися з даним висновком районного суду, колегія суддів не може.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 2 цієї статті передбачає що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним з подружжя в інтересах сім'ї, створює зобов'язання для іншого з подружжя, якщо майно, що отримано за договором. Використано в інтересах сім'ї .
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
Починаючи з 1 серпня 2005 року по 18 червня 2013 року відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знаходились у зареєстрованому шлюбі ( а. с. а. с. 86, 134 ).
Обидва відповідача по справі є лікарями - стоматологами та для спільної медичної діяльності ними у кредит, на ім'я ОСОБА_5, була придбана квартира АДРЕСА_1, яка в подальшому була переобладнана у стоматологічний кабінет, що не заперечують обидва відповідача( а. с. а. с. 11, 12-13 )
26 лютого 2008 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідач одержав від позивача 30000 доларів США, які зобов'язалася повернути в строк до 26 лютого 2011 року, про що додатково склав розписку, якою визнав борг та підтвердив свій обов'язок повернути його ( а. с. а. с. 6, 8 ).
10 березня 2010 року між тими ж сторонами по справі був укладений ще один договір позики на суму 15 000 доларів США, які відповідач зобов'язався повернути до 1 січня 2011 року ( а. с. 5).
На підтвердження вказаного договору позики, ОСОБА_5 теж склав розписку, про визнання боргу та обов'язок повернути його ( а. с. 7)
З договору на виконання ремонтних робіт від 25 травня 2010 року, акту виконаних робіт від 03 жовтня 2010 року, локально кошторисного розрахунку на ремонт приміщення за адресою: АДРЕСА_2, товарних чеків, накладних, квитанцій та паспортом на обладнання на загальну суму 144571, 46 грн. вбачається, що вказані грошові кошти ОСОБА_5 витрачені на ремонт вищевказаної квартири ( а. с. а. с. 14, 15 - 18, 19, 20 - 21, 23 - 63 ).
ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечувала, що вказана квартира належить її матері.
Після закінчення строку повернення грошей - 1 січня 2011 року та 26 лютого 2011 року, як це пояснив позивач, він неодноразово вимагав від ОСОБА_5 повернення одержаної в борг суми, проте відповідач добровільно виконувати взяті ним боргові зобов'язання відмовляється.
На час звернення позивача до суду 26 липня 2012 року, офіційний курс НБУ долара США до української гривні складав 1 долар США / 7,99 гривень, тому, сума боргу складає 359550 гривень (45000 х 7,99).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції не оцінив викладені обставини справи та вимоги закону, що мають суттєве значення для її вирішення та не звернув уваги на те, що отримані за договорами займу грошові кошти були витрачені в інтересах сім'ї.
В зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що рішення, на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по справі про часткове задоволення позову та стягнення з обох відповідачів на користь позивача боргу за спірними договорами позики, а також 3 % річних за 501 день затримки сплати боргу за першим договором у розмірі 1235,34 доларів США та за 559 днів прострочки сплати боргу за другим договором у розмірі 689 доларів США, а всього на загальну суму 374925, 47 грн. у рівних частках, з кожного по 187462, 74 грн.
Згідно ст. 88 ЦПК України на користь позивача з обох відповідачів слід також стягнути судові витрати по справі, з кожного по 1609, 50 грн.
В решті позову належить відмовити, через його безпідставність.
Тому, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 15 липня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_7 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 борг за договорами позики у розмірі 374925, 47 грн. у рівних частках, з кожного по 187462, 74 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 судові витрати по справі, з кожного по 1609, 50 грн.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: /підпис/ С.В. Лівінський
Судді: /підпис/ Н.Г. Алєєва
/підпис/ О.В. Козуб
Згідно оригіналу:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя С.В. Лівінський