Дата документу Справа № 310/9245/13-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-кп /778/459/13 Головуючий в 1-й інстанції:
Категорія: ст. ст. 191 ч.1, 191 ч.3 Вєдєнєєва Т.Г.
КК України Доповідач: Кузьмичов В.Ю.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2013 року м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі :
головуючого Кузьмичова В.Ю.,
суддів Жовніренко В.П., Шаповал О.С.,
секретаря судового засідання Лебедевої К.С.,
за участю прокурора Стоматової В.П. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07.10.2013 року за кримінальнім провадженням № 12013081030 000845 відносно обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований в АДРЕСА_2, який обвинувачується за ст.ст. 191 ч.1, 191 ч.3 КК України,
в с т а н о в и л а :
ухвалою Бердянського міськрайсуду Запорізької області від 07.10.2013 року при розгляді обвинувального акту у підготовчому судовому засіданні відносно ОСОБА_2 обвинувальний акт на підставі ст. 314 КПК Україні повернуто Бердянському міжрайонному прокурору Запорізької області для усунення виявлених недоліків, а також відмовлено у клопотанні адвоката ОСОБА_3 про долучення до акту розписок потерпілих про відшкодування шкоди.
Повертаючи обвинувальний акт прокуророві, суд відзначив, що у реєстрі матеріалів досудового слідства, доданому до обвинувального акту, зазначено, що 09.01.2013 року обвинуваченому ОСОБА_2 проведена судово-психіатрична експертиза, але в обвинувальному акті відсутнє посилання на висновок цієї експертизи.
На думку суду, правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ст.ст.191 ч. 1, 191 ч. 3 КК України, не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України, так як кваліфікація злочину суперечить фактичним обставинам, викладеним в акті. На підтвердження висновку у цій частині суд послався на ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29.07.2013 року, який при скасуванні вироку по цьому кримінальному провадження, у том числі вказав, що за викладених в обвинувальному акті обставинах вчинення злочину в діях ОСОБА_2 вбачаються менш тяжкі злочини.
В обвинувальному акті не вказано, що потерпілими по справі заявлені цивільні позови, але до обвинувального акту долучені цивільні позови потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8.
Крім того, цивільні позови вказаних потерпілих, які долучені до обвинувального акту, не відповідають вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки не вказано найменування суду, до якого подається заява, не вказаний відповідач, його прізвище, ім'я та по батькові, місце проживання, поштовий індекс, номер засобів зв'язку, зміст позовних вимог, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, в цивільних позовах не вказані докази на підтвердження позовних вимог, внаслідок чого позовні заяви не можуть бути розглянуті судом.
Наведені обставини, на думку суду, свідчать про невідповідність обвинувального акту та доданих до нього матеріалів вимогам ст.ст. 81, 94, 128, 291 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_7 просить ухвалу скасувати у зв'язку із незастосуванням судом закону, який підлягав застосуванню, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд обвинувального акту.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказував, що посилання суду на висновок Апеляційного суду Запорізької області, є передчасним, оскільки висновки про іншу кваліфікацію дій обвинуваченого можливо зробити тільки після дослідження усіх доказів у провадженні.
Посилання суду на необхідність зазначення в обвинувальному акті висновку проведеної під час досудового розслідування судово-психіатричної експертизи є суперечливим, оскільки закон такої вимоги не містить, сам факт проведення експертизи підтверджує те, що у діях ОСОБА_2 є склад злочину, а саме те, що він є суб'єктом злочину.
Висновки суду на допущені порушення вимог ч. 4 ст. 128 КПК України під час пред'явлення цивільних позовів є також безпідставним, оскільки пред'явлення потерпілими цивільних позовів, які містяться у матеріалах провадження, та які, на думку суду, не відповідають вимогам закону, не є і не може бути підставою для повернення обвинувального акту, оскільки обов'язок їх перевірки на предмет відповідності діючому законодавству не покладено на прокурора, а є прерогативою суду.
За таких обставин, на думку прокурора, під час складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування істотних порушень кримінального процесуального закону не допущено.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали суду першої інстанції, прокурора, який підтримав частково апеляційну скаргу прокурора, який її надав, вважав, що дійсно в обвинувальному акті є суперечності у викладанні, на підставі вивчення матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 314 КПК України суд вправі у підготовчому судовому засіданні повернути обвинувальний акт прокуророві, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу. Така невідповідність може бути, в тому числі, через недотримання вимог ст. 291 КПК щодо викладання фактичних обставин кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими та фабули обвинувачення.
З огляду на зміст обвинувального акту суд обгрунтовано дійшов висновку про те, що вказані вимоги закону при викладанні обставин провадження та фабули обвинувачення містять суперечливості та відсутня конкретизація обставин справи.
Так, в фабулі обвинувачення за епізодом привласнення та розтрати коштів ОСББ « Космос» вказано, що ОСОБА_2 не мав наміру при укладанні угоди про виготовлення та встановлення вікон на викрадання коштів вказаного підприємства.
Між тим, в обставинах справи констатується, що кошти по договору він отримав з рахунку ОСББ «Космос» в сумі 2 700 грн., які з корисливих мотивів розтратив на свій розсуд, чим заподіяв ОСББ « Космос» матеріальний збиток на 2 700 грн.
Такі ж висновки про відсутність наміру викрадання чужих коштів вказані в обвинувальному акті по інших епізодах привласнення та розтрати чужих коштів, отриманих ОСОБА_2 від громадян на підставах договорів надання послуг.
Тому не зрозуміло, яким чином могли бути вчинені епізоди розтрат та привласнення чужих коштів з корисливих мотивів, якщо обвинувачений не мав наміру на їх викрадання (тобто викрадання шляхом привласнення та розтрати).
Крім того, у кожній фабулі обвинувачення відсутні необхідні дати, коли потерпілим стало відомо про розтрату їх грошей.
Між тим, висновки суду про те, що в обвинувальному акті відсутні посилання на результати судової психіатричної експертизи, не мають суттєвого значення.
Висновки суду про невідповідність кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 191 ч.1, 3 КК України та необхідність кваліфікувати менш тяжкими злочинами зроблені передчасно. При усуненні суперечності прокурор або слідчий повинні надати кваліфікацію вчиненому на свій розсуд.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 07 жовтня 2013 року по кримінальному провадженню щодо обвинувачення за ст. ст. 191 ч. 1, 191 ч. 3 КК України ОСОБА_2, якою обвинувальний акт та додані до нього матеріали повернуті Бердянському міжрайонному прокурору Запорізької області для усунення виявлених недоліків, змінити.
Виключити з ухвали суду посилання на необхідність вказати в обвинувальному акті результати судової психіатричної експертизи та кваліфікувати дії обвинуваченого менш тяжкими злочинами.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Судді:
В.Ю. КузьмичовВ.П. ЖовніренкоО.С. Шаповал