ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59
Постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" грудня 2006 р. Справа № 5/173
Господарський суд Рівненської області в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., секретар судо-вого засідання Павлюк І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми «Юсі» м.Харків
до відповідача: Рівненської міської Ради м.Рівне
третя особа: ЗАТ «Юність» м.Рівне
про визнання нечинним Державного акту на
право постійного користування землею,
за участю представників сторін:
від позивача- Вайншельбойм М.І., адвокат (довір.б/н від 21.06.2006р.);
Черемхович Ю.В., директор філії (довір.№58-юр від 01.11.2005р.);
від відповідача- не з’явився;
від третьої особи- Тарновецький П.Я., представник (довір.б/н від 05.06.2006р.).
В судове засідання 18 грудня 2006р. представник віповідача-Рівненської міської Ради не з’явився, хоч про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому порядку.
Статті 27, 29, 49, 51 КАС України присутнім представникам сторін роз'яснені.
Суть спору: Позивач-Приватна промислово-торгівельна фірма «Юсі» звернувся до суду з адміністратив-ним позовом про визнання нечинним Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, який 09.03.1999р. видано третій особі-ЗАТ «Юність»відповідачем-Рівненською міською Радою.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що оспорюваний Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 1 376 м2 за адресою: м.Рівне, вул.Базарна, 9 видано на підставі рішення Рівненської міської Ради №95 від 04.02.1999р. Однак, в рішенні вказано, що земельну ділянку надано ЗАТ «Юність»для обслуговування магазину «Юність»по вул.Базарній, 6.(арк.справи 2-4).
Відповідач позовних вимог не визнав, пояснивши технічною помилкою невідповідність адреси магазину «Юність»в рішенні Рівненської міської Ради №95 від 04.02.1999р., яку було усунуто під час підготовки оспо-рюваного Державного акту. Відповідач зазначив, що Рада не маючи інформації про стороннього власника нерухо-мого майна по вул.Базарна, 9 на підставі позитивного висновку землевпорядної експертизи постановила вищевка-зане рішення.(арк.справи 76).
Крім того, протягом оголошеної в судовому засіданні 18 грудня 2006р. до 14:30 перерви –відповідач через канцелярію суду подав заяву про застосування строків позовної давності відповідно до стст. 49, 99, 100 КАС Укра-їни і в зв’язку з пропуском строку оскарження просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.(арк. справи 127).
Третя особа-ЗАТ «Юність»позову не визнала з підстав, зазначених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що право на земельну ділянку переходить власнику будівлі або споруди, а не власнику частини примі-щення, яким є позивач. Крім того, ППТФ «Юсі»не є землекористувачем земельної ділянки за адресою: м.Рівне, вул.Базарна,9 і сплата нею земельного податку права землекористування не стверджує. Вважає, що технічна по-милка стосовно номеру будинку по вул.Базарній, яка допущена в рішенні Рівненської міської Ради №95 від 04.02. 1999р. –не порушує прав і охоронюваних законом інтересів позивача. Відповідач просить відмовти у задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем строку зверенння до адміністративного суду.(арк.справи 38-39, 79-80).
В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Члени Рівненської товарної біржі ТзОВ «Пульсар»-продавець та ППТФ «Юсі»-покупець уклали 20.10.1998р. Біржовий контракт купівлі-продажу нерухомості. Згідно пп.1.1, 2.1 Контракту продавець продав покупцю 13,3/100 час-тини приміщення магазину «Юність»площею 215,6м2, що знаходиться у м.Рівне, вул.Базарна, 9. Контракт підписано уповноваженими представниками ТзОВ «Пульсар»та ППТФ «Юсі», скріплено відбитками їх печаток.(арк.справи 7-9).
Державним актом на право постійного користування землею Серія РВ 00208 від 09.03.1999р. підтверджено право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1376га, наданої для обслуговування магазину «Юність»по вул.Базарна,9 у постійне користування ЗАТ «Юність»(яке знаходиться у м.Рівне, вул.Базарна,9) відповідно до рішення Рівненської міської ради від 04.02.1999р. №95.(арк.справи 12-13, 43-47).
Протягом 2000-2005рр. ППТФ «Юсі»подавала до Державної податкової інспекції у м.Рівне Зведений розраху-нок суми земельного податку, де зазначались три об’єкти та площа земельної ділянки. При цьому, у Відомості про наяв-
ність документу на землю, в графі “документи, що встановлюють право користування землею” –платник податку зазна-чав стосовно об’єктів на вул.Тополевій,4 та пр.Миру,17 договори оренди, а щодо об’єкту на вул.Базарній,9 –покликався на наказ №926 від 31.10.1999р.(арк.справи 14, 15, 17, 20, 23, 27).
ППТФ «Юсі»25.04.2003р. звернулась до ЗАТ «Юність»з проханням надати письмову згоду на відчудження частини земельної ділянки з метою укладення договору оренди земельної ділянки прилеглої до магазину «Юність»для обслуговування своєї частини приміщення. З аналогічним проханням ППТФ «Юсі»звернулась до ЗАТ «Юність»також 25.07.2003р. і 11.08.2006р.(арк.справи 81-86). Вказані звернення ЗАТ «Юність»залишило без відповіді та задоволення.
В судовому засіданні 18 грудня 2006р. представники позивача та третьої особи підтримали свої вимоги та зеперечення.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і давши їм оцінку, господарсь-кий суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права і обов’язки зокрема виникають з до-говорів та інших правочинів, крім того, цивільні права і обов’язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статею 30 Земельного кодексу України, в редакції, яка була чинна на момент набуття ЗАТ «Юність»та ППТФ «Юсі»права власності на нерухоме майно по вул.Базарна,9 –передбачалось, що при переході права власності на будів-лю і споруду разом з цими об’єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчудження –будівлі та споруди... При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об’єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.
Позовну вимогу про визнання недійсним виданого 09.03.1999р. ЗАТ «Юність»Державного акту на право пос-тійного користування земельною ділянкою –позивач грунтує на виникненні у нього 21.10.1998р. права власності на час-тину приміщення по вул.Базарній,9 у м.Рівне і на виникненні у нього з цього моменту права постійного користування частиною земельної ділянки за цією адресою. Крім того, позивач наголошує, що право постійного користування земель-ною ділянкою підтверджує сплата ним з 2000 до 2005 року податку на землю.
Враховуючи вказані обставини, господарський суд, вирішуючи даний спір –застосовуватиме норми чинного Земельного кодексу України та інших нормативних актів в чинній редакції.
Статтею 5 Закону України “Про плату за землю” визначено, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі орендар. Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Проте, сплачуючи земельний податок по об’єкту на вул.Базарна,9 –позивач покликався на наказ №926 від 31.10. 1999р., який не є документом, що стверджує право користування чи оренди земельної ділянки. За вказаних обставин –підстави для сплати ППТФ «Юсі»земельного податку по об’єкту на вул.Базарна,9 –відсутні.
Згідно пункту 34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування” виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання земельних відносин відповідно до закону.
Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.(ч.1 ст.122 Земельного кодексу України). Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів вико-навчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок, а порядок надання у постійне користування та оренду земельних ділянок юридичним особам закріплено у стст. 123, 124 ЗК України.
Однак, право користування землею повинно бути стверджено рішенням Рівненської міської ради і це право не набувається автоматично.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що з моменту придбання у 1998 році частини приміщення, яке знахо-диться за адресою: м.Рівне, вул.Базарна,9 по даний час –позивач фактично використовує частину земельної ділянки, що знаходиться перед його магазином.
Разом з тим, до моменту звернення з даним адміністративним позовом –ППТФ «Юсі»до Рівненської міської ради з заявою про відведення земельної ділянки не зверталось. Рішення про надання в користування чи оренду земельної ділянки ППТФ «Юсі»або про відмову в наданні йому земельної ділянки в користування чи оренду –Рівненська міська рада не приймала, що стверджується матеріалами справи.
При цьому, не отримавши згоди ЗАТ «Юність»на відчудження частини земельної ділянки –протягом трьох років позивач до суду з позовом про спонукання до дачі такої згоди –не звертався, що також стверджується матеріалами справи.
З огляду на вимоги ст.11 КАС України, господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог, тобто самостійно змінювати предмет позову та позовні вимоги.
Враховуючи вищезазначені обставини в сукупності –ні рішення Рівненської міської ради №95 від 04.02.1999р., ні спірний Державний акт на право постійного користування землею, який видано ЗАТ «Юність»на підставі цього рішен-ня, ні технічна помилка в зазначеній адресі –не порушують права позивача-ППТФ «Юсі»на користування землею, оскільки останній свого права на землю не реалізував і господарський суд не вбачає, що відповідач у даній справі чинив перешкоди в реалізації позивачем охоронюваного законом інтересу.
Позовні вимоги не грунтуються ні на законі, ні на договорі, позивачем не доведені і задоволенню не підля-гають.
Керуючись стст. 70-72, 158, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити.
Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі –відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Грязнов В. В.
Постанова підписана "20" грудня 2006 р.