РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 123/8660/13-ц Номер провадження 2/123/3041/2013
11.11.2013 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі:
головуючого – судді Діденка Д.О.,
при секретарі – Пушкіній М.М.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.08.2002 р. між ним та відповідачем зареєстровано шлюб. 19 серпня 2011 р. рішенням Київського районного суду м. Сімферополя шлюб розірвано. За час спільного проживання була придбана квартира АДРЕСА_1. Проте, вважає її своєю особистою власністю, оскільки придбав її за власні кошти. Приблизно в березні-квітні 2004 р. прийняв рішення про придбання за кошти, які накопичив до укладання шлюбу, майна, а саме: квартири АДРЕСА_2. Після здійснення у ній за власні кошти ремонту, продав її та 04.06.2004 р. придбав спірну квартиру і здійснив реєстрацію права власності на відповідача. У зв'язку з викладеним, з урахуванням уточнення, просить поділити спільне сумісне майно подружжя - вищевказану квартиру, присудивши її в повному обсязі йому.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, просив задовольнити за мотивами наведеними у позові.
Відповідач та його представник у судовому засіданні позов визнали частково, пояснили, що спірна квартира була придбана під час шлюбу за спільні кошти, у зв'язку з чим вона є спільним майном подружжя та підлягає поділу у рівних частках.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступного.
Судом встановлено, що 20.08.2002 р. сторони зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів громадянського стану Київського районного управління юстиції м. Сімферополя.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 19 серпня 2011 р. шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.1 ст.69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 70 цього кодексу у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 р. вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно з договором від 04 червня 2004 р. реєстровий №1664 ОСОБА_3, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, придбала в цілому квартиру АДРЕСА_3.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_3 є її донькою, у 2002 р. вийшла заміж за ОСОБА_2 переїхали з Києва та поселилися у них. Згодом придбали квартиру на вул. Куйбишева, через два місяця продали її та купили на вул. Київській. В 2008 р. відшкодувала зятю частину вартості квартири.
Оцінюючи представлені сторонами докази, суд вважає недоведеним придбання за час шлюбу квартири АДРЕСА_1 за кошти, які б належали особисто будь-якій із сторін.
За таких обставин, спірна квартира є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу.
Підтвердження позивачем наявності у нього доходу, достатнього для придбання квартири у період шлюбу значення для вирішення справи не мають, оскільки підстави для визнання майна особистою приватною власністю, передбачені ст.57 СК України, ним не доведені.
З огляду на те, що докази подільності вказаного вище нерухомого майна сторонами не надані, виділ часток в натурі або сплата компенсації не відбувається, тому спірна квартира має бути залишена у спільній частковій власності сторін та за ними має бути визнано право власності на відповідні ідеальні частки.
З огляду на ст.70 СК України частки подружжя є рівними та мають становити по ? кожному.
На підставі ст.ст. 60, 61, 65, 70, 71 СК України, керуючись ст.ст.10,11,60, 88, 212-215 ЦПК України, суд ,-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
Поділити спільне майно подружжя - квартиру АДРЕСА_4, визнавши право власності на неї за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по ? частці за кожним.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п’яти днів з дня отримання її копії.
Суддя Діденко Д. О.