ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" червня 2006 р. о 11-00 год. Справа № АС-19/65-06
вх. № 5537/1-19
Суддя господарського суду Харківської області Міньковський С.В.
за участю секретаря судового засідання Бутко Т.В.
представників сторін
Позивача: Щебаніц Н.М. дов. від 17.02.2006р. № 06-34/191
Відповідача: Хроль Г.Я., дов. від 29.05.06.р., пр-к ТОВ фабрики „Варіант”
по справі за позовом Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в
до ТОВ ф-ка "Варіант", м. Харків
про стягнення 34556,81 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Харківське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, м. Харків, як суб’єкт владних повноважень, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача ТОВ Фабрики „Варіант”, м. Харків 34 556,81 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов’язаний був створити у 2005 р. 15 робочих місць для працевлаштування інвалідів, але фактично протягом дванадцяти місяців 2005 р. було працевлаштовано 9 осіб-інвалідів, тобто відповідачем не виконаний норматив 6 робочих місць. У зв’язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві суму штрафних санкцій 34 343,88 грн., пеню 212,93 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів. Всього 34 556,81 грн.
Судове засідання, призначене на 06.06.06.р. було відкладено до 29.06.06 р.
Позивач у судовому засіданні 29.06.06.р. надав довідку головного управління статистики у Харківській області від 25.05.06.р. № 5884/12-06 про включення відповідача до ЄДРПОУ та лист Київського районного центру зайнятості № 349 від 11.04.06.р., згідно якого відповідач подавав звіти „Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” (форма З-ПН) до центру зайнятості про наявність вільних вакантних посад для інвалідів.
Відповідач у судове засідання 29.06.06.р. з’явився, та у своєму відзиві, наданому 02.06.06.р., проти позову заперечує, посилаючись на те, що відповідач самостійно працевлаштував 9 інвалідів, про що свідчить річний звіт за 2005 р. з підтвердженими даними по ф. № 10 ПІ, що надається Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, згідно якого на підприємстві дійсно працювало 9 інвалідів. Крім того, відповідачем направлявся лист до виконавчого комітету Київської районної ради (від 09.03.05.р. № 141/2005) з проханням направити інвалідів на підприємство для працевлаштування.
Судом встановлено, що відповідач направляв звіти „Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” (форма З-ПН), які подавалися до Київського районного центру зайнятості за 2005 р. (лист Київського районного центру зайнятості № 349 від 11.04.06.р.).
Розглянувши матеріалами справи, відзив відповідача, заслухавши представника позивача, суд встановив, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, (далі Закон), Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001р. та Положення Про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26.09.1992 р.
Відповідно до даних відповідачем звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці) середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає у 2005 р. 5 723,98 грн.
Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової численності штатних працівників облікового складу за рік , а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об’єднання) в редакції із змінами від 25.03.2005р. за № 2505-IV, що була чинна у 2005р., установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об’єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов’язкових платежів). Однак нарахування штрафних санкцій, як зазначає суд, повинно відбуватися у відповідності до положень діючого законодавства України, в зв’язку з чим суд не може погодитися щодо нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій в сумі 34556,81 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів на підставі слідуючого:
Згідно до ст.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання. Позивачем обґрунтовано не доведено суду про необхідність застосування до боржника адміністративно –господарських санкцій за не працевлаштування інвалідів і вина відповідача в неналежному виконанні обов’язку покладеного положеннями ст.17-20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
У відповідності до ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями в редакції від 22.05.03р., яка була дійсна у 2005 р. і Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів„ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 314 „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Згідно п.5 цього Положення підприємство інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення про створення (пристосування) робочих міст для працевлаштування інвалідів. П.10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Суд зазначає, що відповідач надав Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів за 2005 р. річний звіт з підтвердженими даними по ф. № 10 ПІ, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 367 осіб. Отже, у відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідач повинен був створити 15 робочих місць для працевлаштування 15 осіб-інвалідів. Відповідач самостійно працевлаштував 9 інвалідів, про що свідчить річний звіт за 2005 р. з підтвердженими даними по ф. № 10 ПІ, що надається Харківському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів. Також відповідач надав лист виконавчого комітету Київської районної ради (від 09.03.05.р. № 141/2005), що є доказом того, що відповідач звертався до відповідних органів з проханням направити інвалідів на підприємство для працевлаштування. Крім того, лист Київського районного центру зайнятості № 349 від 11.04.06.р., наданий позивачем, свідчить про те, що відповідач подавав звіти „Про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” (форма З-ПН) до центру зайнятості про наявність вільних вакантних посад для інвалідів.
Таким чином на підприємство не може бути покладена відповідальність за неналежне виконання обов’язку по трудоустрію інвалідів органами, вказаними ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” зі змінами та доповненнями в редакції від 22.05.03р., яка була дійсна у 2005 р.
Враховуючи наведене вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій є необґрунтовані.
Керуючись статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст.ст. 4 , 8, 86, 94, 160- 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , суд
ПОСТАНОВИВ:
У позові відмовити.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Міньковський С.В.
Повний текст постанови виготовлений 03.07.06.р.