Справа № 414/1810/13-ц
Провадження № 22ц/782/4136/13
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого судді Авалян Н.М.
суддів Максюти І.О., Туренко С.І.
при секретарі Аліханян Г.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Луганської області
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Кремінського районного суду Луганської області
від 05 вересня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_1
до Комунального підприємства «Кремінське виробниче управління водопроводно-каналізаційного господарства»
про стягнення заробітної плати
ВСТАНОВИЛА
В обгрунтування позову, з яким ОСОБА_1 звернулась до суду 20 серпня 2013 року, зазначено, що з 09 червня 2011 року вона працює у відповідача машиністом насосних установок. Відповідно до наказу №192 від 07 листопада 2011 року «Про зміни штатного розпису», її заробітна плата зменшилася вдвічі. З приводу незаконності вказаного наказу № 192 проводилися багаторазові перевірки підприємства фахівцями в галузі законодавства про працю та встановлено, що наказ № 192 прийнятий з порушенням норм чинного Законодавства про працю України. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідача 13 595,16 грн. належної заробітної плати.
Рішенням Кремінського районного суду Луганської області від 05 вересня 2013 року позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 2 122,24 грн.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду змінити - поновити строк звернення до суду, визнавши причини пропуску поважними, та задовольнити позов у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, перевіривши матеріали справи та надавши оцінку правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.
Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.
Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення лише тільки з формальних міркувань.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалене у справі рішення суду в оскаржуваній частині в повному обсязі відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебувають в трудових правовідносинах.
Позивачка з 09 червня 2011 року працює машиністом насосних установок в Кремінському виробничому управлінні водопровідно-каналізаційного господарства.
Наказом № 192 від 07 листопада 2011 року був затверджений новий штатний розпис підприємства, яким зменшено місячні тарифні ставки та посадові оклади працівників підприємства, у зв'язку з чим заробітна плата позивачки також була зменшена.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний наказ прийнятий з порушенням норм трудового законодавства, у зв'язку з чим позивачка вправі вимагати стягнення не донарахованої заробітної плати, однак, позивачкою пропущений встановлений ст.233 КЗпП України тримісячний строк звернення до суду з вказаним позовом. Тому суд стягнув з відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі в межах строку позовної давності - за три місяці. В поновленні строку суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що позивачка не вказала поважних причин пропуску строку звернення до суду із вимогами про стягнення недорахованої заробітної плати за період з листопада 2011 року по червень 2013 року включно, з часу коли вона дізналася про порушення свого права та не надала доказів про наявність таких причин. У зв'язку з цим суд дійшов висновку про те, вимоги позивачки про стягнення з відповідача не донарахованої заробітної плати за період з листопада 2011 року по червень 2013 року включно задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.
Колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає нормам матеріального права та встановленим обставинам справи.
Між сторонами виник трудовий спір, який врегульований нормами трудового законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
В абзаці 3 пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до КТС або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату.
В ст.234 КЗпП України зазначено, що у разі пропуску з поважних причин строків, встановлених ст.233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськ-районний суд може поновити ці строки.
Згідно п. 14 Правових позицій Верховного Суду України щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ, у разі пропуску передбаченого ст.233 КЗпП України строків звернення до суду за вирішенням трудового спору відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних в п. 4 постанови від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» суд з'ясовує не лише причини пропуску зазначеного строку, а й усі обставини справи, права та обов'язки сторін. При необґрунтованості вимог суд відмовляє в позові з цих підстав без посилання на строки звернення до суду, оскільки вони стосуються захисту порушеного права. При обґрунтованості вимог і поважності причин пропуску строку звернення до суду суд поновлює пропущений строк на звернення за вирішенням трудового спору і вирішує останній по суті. При пропуску строку без поважних причин суд наводить у рішенні мотиви, чому він вважає неможливим його поновити, та зазначає, що відмовляє в позові саме з цих підстав, а не аналізуючи в рішенні обґрунтованості вимог по суті.
До спірних правовідносин не може застосовуватися положення ч.2 ст.233 КЗпП України, які передбачають, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, оскільки в даному випадку має місце спір про оплату праці на який поширюється тримісячний строк звернення до суду.
Таким чином, для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення не донарахованої заробітної плати законодавством передбачено трьохмісячний строк, який позивачка пропустила, але не навела ніяких мотивів значного пропуску строку звернення до суду з вказаною вимогою, які можуть бути розцінені судом як поважні.
В обґрунтування причин пропуску строку позивачка посилалсь на те, що про порушене право вона дізналась тільки в травні 2013 року, коли сплинув строк виконання підприємством вимоги Кремінської об'єднаної державної фінанасової інспекції в Лугагнській області, яка зареєстрована на підприємстві в квітні 2013 року. Позивачка сподівалась, що на виконання вказаної вимоги відповідач здійснить перерахунок заробітної плати та її виплату.
Проте, такі доводи не є переконливими з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві з січня по квітень 2013 року дійсно проводилась перевірка (ревізія) Кремінською об'єднаною державною фінансовою інспекцією, за наслідками якої 01 квітня 2013 року був складений акт та видана вимога про усунення виявлених в результаті ревізії фінансових порушень. З акту перевірки вбачається, що, крім інших порушень, були виявлені порушення у формуванні посадових окладів та тарифних ставок працівників. Однак, в приписі, на який посилається позивачка, зазначено про неохідність вжиття підприємством заходів щодо безпідставно нарахованих підприємством виплат (премій, надбавок тощо), а також щодо розміру відрахувань обов'язкових платежів до державних цільових фондів. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в 2011-2012 роках на підприємстві проводилась перевірка дотримання трудового законодавства Профспілкою працівників Луганської обласної профспілкової організації працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового облсговування населення. Підставою для проведення перевірок стала колективна скарга працівників підприємства. Як пояснив в судовому засіданні представник позивачки, позивачка зі скаргами на порушення своїх трудових прав не зверталась. Крім того, в 2012 році була проведена перевірка дотримання трудового законодавства Територіальною державною інспекцією праці у Луганській області, за наслідками якої 16 березня 2012 року був складений акт. Як зазначила позивачка в позовній заяві, з 2011 року її заробітна плата зменшилась вдвічі, таким чином, з моменту введення нових тарифних ставок та посадових окладів позивачка була обізнана про зміну заробітної плати, але не дотрималась тримісячного строку звернення з позовом до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду відповідає як нормам матеріального права, так і судовій практиці з зазначеного питання, у зв'язку з чим не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Доводи апеляційної скарги з огляду на наявні у справі докази висновків суду першої інстанції не спростовують.
При встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд не припустив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування рішення суду, судом першої інстанції було достатньо повно з'ясовано необхідні для винесення рішення обставини справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313-316, 319, 323-325, 327 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кремінського районного суду Луганської області від 05 вересня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту її проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий суддя:
Судді: