№ справа:116/1297/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Докучаєва Вікторія Юріївна
№ провадження:11-кп/190/428/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.
_________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,
Суддів -Єлгазіної Л.П., Радіонова І.І.
при секретарі - Шемлей І.І.
за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.
обвинуваченого ОСОБА_7,адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 11-кп/190/428/13 за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за апеляційним скаргами прокурора прокуратури Сімферопольського району АР Крим Фурмана Володимира Олександровича та захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8,
ВСТАНОВИЛА:
вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 16 травня 2013 року
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Алаверди Вірменія, громадянин Вірменії, який має середню освіту, неодружений, не працюючий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та йому призначене покарання у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік, на ОСОБА_7 покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Згідно вироку, ОСОБА_7 22 грудня 2012 року у період часу з 09-30 год. до 22 -00 год., перебуваючи у торговому магазині за адресою: АДРЕСА_2 «ПП ОСОБА_12», маючи намір на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, став висловлюватись голосно нецензурною лайкою, ображати продавця ОСОБА_11, яка з метою уникнути хуліганських дій попросила ОСОБА_7 покинути приміщення магазину, проте останній, продовжуючи висловлюватьися нецензурною лайкою, при цьому перевертати, та шкодити товар, що знаходився в магазині, розбив торгову вітрину. На вимоги ОСОБА_11 припинити хуліганські дії ОСОБА_7 не реагував. В результаті злочинних дій ОСОБА_7, які продовжувались впродовж усього робочого дня магазину, був порушений громадський порядок, спокійний побут громадян. З місця скоєння злочину ОСОБА_7 зник, своїми злочинними діями заподіяв власнику магазина ОСОБА_12 матеріальний збиток на суму 303, 16 грн.
В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи кваліфікації кримінального правопорушення та доведеності вини обвинуваченого, просив вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 4 місяців арешту.
На думку апелянта, призначене обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України є таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 просив вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_7, у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що, показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які суд першої інстанції поклав в основу вироку, суперечать показанням обвинуваченого, потерпілої та свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16
Також захисник обвинуваченого зазначив, що оскільки між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 протягом тривалого часу склались неприязні відносини, потерпіла його обмовляє.
Заслухав доповідача, вислухав прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, обвинуваченого і його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили задовольнити апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ч.1 ст..370 КПК України , - судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчинені грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, тобто у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за обставин встановлених судом і детально викладених у вироку, ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах і є правильним.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеність вини ОСОБА_7, правильно кваліфікував його дії, призначив йому законне і обґрунтоване покарання.
Доводи захисника обвинуваченого про те, що в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення є необґрунтованими, оскільки спростовуються доказами, здобутими в ході досудового розслідування і належно дослідженими в судовому засіданні.
Так, обвинувачений ОСОБА_7, у судовому засіданні пояснив, що 20 грудня 2012 року, він разом з ОСОБА_15 та ОСОБА_17, які під'їхали на мотоциклі, зашли в магазин «ІНФОРМАЦІЯ_2» на АДРЕСА_2, і він попросив продавця позвонити з її телефону, оскільки його був розряджений. Поклавши свій телефон на прилавок, обвинувачений здійснив дзвінок з телефону продавця, і вони пішли з магазину. Від'їхавши від магазину, ОСОБА_7 зрозумів, що залишив свій телефон на прилавку в магазині і повернувся. Зійшовши до магазину обвинувачений попросив продавця ОСОБА_5 віддати його телефон, на що вона сказала, що він нічого не залишав. Через день - два ОСОБА_7 зайшов в той же магазин з метою щось купити, однак Продавець сказала, що нічого йому не продасть. Потім його став штовхати з магазину чоловік, обвинувачений упав, а з його рук випав ліхтар, при цьому розбилась вітрина в магазині. На адресу ОСОБА_11, ОСОБА_7 нецензурною лайкою не висловлювався, товар не перевертав.
Таким показанням обвинуваченого суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнавши їх неспроможними та такими, як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, оскільки ці свідчення спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_11 та свідків по кримінальному провадженню, а також іншими доказами, дослідженими судом першої інстанції в повному обсязі.
Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу вироку сукупність таких доказів, як: показання потерпілої ОСОБА_11 щодо обставин дня події, протягом якого ОСОБА_7 неодноразово приходів до магазину, нахабно себе поводив, лаявся, шкодив майно магазину, ображав потерпілу; показання свідка ОСОБА_13, яка повідомила, що в день події, потерпіла попросила її побути з нею в магазині, оскільки вона боїться ОСОБА_7, та протягом того часу, який свідок перебувала з ОСОБА_11 у магазині, обвинувачений неодноразово заходив, ображав потерпілу, нецензурно висловлювався, погрожував фізичною розправою; показаннями свідка ОСОБА_18 який пояснив, що ОСОБА_7 дійсно ображав ОСОБА_11, махав руками, погрожував фізичною розправою та запустив в потерпілу ліхтарем, однак попав в скляну вітрину, яка розбилась, та інші докази наведені у вироку. Свідки та потерпіла попереджалися про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих пояснень, і їхні показання не викликають сумніву у їхній правдивості, яким суд дав належну оцінку.
Так, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, який у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства оцінив докази у справі, перевірив доводи обвинуваченого про те, що ним не було скоєно кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України, та про те, що потерпіла його обмовляє, і постановив вирок, належним чином мотивувавши свої висновки та дійшовши обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчинені зазначеного кримінального правопорушення.
Доводи апелянта про те, що показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 суперечать показанням обвинуваченого, потерпілої та свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 не знайшли свого підтвердження матеріалами кримінального провадження.
Отже, усі наведені докази в повній мірі узгоджуються між собою та з іншими доказами по кримінальному провадженню, суд першої інстанції обґрунтовано поклав їх в основу вироку, а тому посилання захисника обвинуваченого у апеляційній скарзі на врахування неправдивих показань потерпілої та свідків і необґрунтоване засудження є безпідставними.
На підставі викладених доказів, колегія суддів дійшла висновку про те, що, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обсяг і доведеності вини ОСОБА_7, правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання , зобов,язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом,якшують та обтяжують покарання.
Доводи прокурора про призначення обвинуваченому більш сурового покарання, колегія судів не знайшла обґрунтованими, оскільки при призначенні покарання ОСОБА_7, суд першої інстанції відповідно до вимог статті 65 КК України врахував характер, ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, відсутність обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання, та дані про його особу, зокрема те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується як позитивно, так і негативно.
Отже, колегія суддів погоджується з тим, що, виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливо без ізоляції його від суспільства, а призначене судом першої інстанції обвинуваченому покарання в межах, встановлених в санкції статті Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується, є доцільним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги прокурора прокуратури Сімферопольського району АР Крим Фурмана Володимира Олександровича та захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 16 .05.2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення його судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді
Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Радіонов І.І.