№ справа:116/3058/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Берберов Длявер Меметович

№ провадження:11-кп/190/645/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.

Суддів -Єлгазіної Л.П., Крючкова І.І.

при секретарі - Оруджов Ф.А.о.

за участю прокурора - Сулейманової Д.Н.

представника потерпілих захисників : ОСОБА_7, ОСОБА_8 , потерпілих: ОСОБА_9 обвинувачених - ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_12А, ОСОБА_13

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 11-кп/190/645/13 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10, ОСОБА_11, захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11, представника потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_14 - ОСОБА_9 на вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19.07.2013 р., за яким

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець Куй - Чирчикського району Ташкентської області Узбекистану, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, не судимий в силу ст. 89 КК України,

засуджений за ч.3 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі.

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець п - п Бірлік Галабінського району Ташкентської області, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимий,

засуджений за ч.3 ст. 296 КК України до 3 років позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріального збитку - 4 353 грн. і моральної шкоди - 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_14 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_10 і ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 і ОСОБА_14 на відшкодування судових витрат по 50 грн. з кожного.

ВСТАНОВИЛА:

Як вказано у вироку, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, визнані винними і засуджені за те, що вони 02.02.2013 р., приблизно о 00 годин 30 хвилин, перебуваючи з невстановленими слідством особами в коридорі кафе «Більярдна», розташованого по вул. Миру, 6 в с. Шкільне Сімферопольського району АР Крим, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок і виражаючи явну неповагу до суспільства, відкрито нехтуючи елементарними правилами поведінки, моральності, поваги до особи, вступили в конфлікт з одним із відвідувачів - ОСОБА_14 Після чого, зазначені особи, безпричинно, з застосуванням фізичної сили, висловлюючись на його адресу грубою нецензурною лайкою, виставили ОСОБА_14 на ганок кафе, де проявляючи особливу зухвалість стали біти його, в результаті чого, ОСОБА_14 упав на землю. Потім, скориставшись безпорадним станом ОСОБА_14, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 і невстановлені слідством особи продовжили побиття останнього.

Потім, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлені слідством особи, наполегливо продовжуючи свої злочинні дії, ігноруючи вимоги і заклики ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які намагалися припинити хуліганські дії вищевказаної групи осіб, припинити протиправні дії, не реагували та продовжуючи свої хуліганські дії, стали наносити численні удари кулаками та ногами в область голови, тіла та кінцівок ОСОБА_12

Далі, працівник кафе «Більярдна» - ОСОБА_19, помітивши хуліганські дії, вчинені ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановленими слідством особами, намагаючись припинити хуліганські дії останніх, підійшла до них і вимагала припинати хуліганські дії відносно ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_14, що дозволило останнім покинути місце події.

Продовжуючи свій злочинний умисел, прагнучи показати свою зневагу до норм поведінки в суспільстві, ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлені слідством особи, наздогнали ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18 поблизу магазину «Золотий ключик», розташованого по вул. Миру в с. Шкільне Сімферопольського району, де продовжили, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, висловлювати погрози фізичної розправи щодо ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які були припинені в результаті спроб ОСОБА_15 зафіксувати те, що відбувається на мобільний телефон.

Хуліганські дії ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлених слідством осіб, довгостроково і завзято не припинялися протягом 60 хвилин.

У результаті противоправних дій ОСОБА_10, ОСОБА_11 і невстановлених слідством осіб, ОСОБА_14 і ОСОБА_12 заподіяні легкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_10 і ОСОБА_11 вину не визнали.

В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_9 не оспорюючи обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України, правильності кваліфікації їх дій за даною статтею, просив вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеної обвинуваченим міри покарання, а в частині стягнення моральної шкоди змінити, та постановити новий вирок, призначивши обвинуваченим більш суворе покарання, передбачене ч.3 ст. 296 КК України, та збільшити суму моральної шкоди до 30 000 грн. з кожного.

Свої доводи мотивує тим, що призначена судом покарання не відповідає ступню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, представник потерпілого звертає увагу на те, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченим міри покарання, а також в частині стягнення моральної шкоди повною мірою не врахував, що в результаті протиправних дій обвинувачених, потерпілим були спричинені легкі тілесні ушкодження, які спричинили за собою фізичні та моральні страждання.

Також, представник потерпілого вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги ставлення обвинувачених до вчиненого ними кримінального правопорушення, які провину не визнали, та давали неправдиві свідчення.

Крім того, представник потерпілого просить при призначенні обвинуваченим міри покарання, врахувати і думку потерпілих, оскільки між потерпілими та обвинуваченими не досягнуто примирення.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 просив вирок суду першої інстанції змінити, перекваліфікувати дії його підзахисних з ч.3 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 125 КК України. Крім того, захисник просить у разі відсутності підстав для перекваліфікації дій обвинувачених за інкриміновані їм діяння, звільнити останніх від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Свої доводи мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, захисник вважає, що ні органами досудового слідства ні судом першої інстанції не доказана вина його підзахисних в спричиненні потерпілим тілесних ушкоджень та причетності їх в хуліганських діях.

Також, захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки свідченням його підзахисних ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які стверджували, що конфлікт спричинив свідок ОСОБА_14, який перший вдарив ОСОБА_10

Крім того, захисник вважає, що вирок суду першої інстанції ґрунтується на суперечливих свідченнях потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_14, а також свідків, які не були усунені шляхом проведення очних ставок.

Тобто на думку захисника під час встановлення фактичних обставин кримінального провадження не з'ясоване, ким спровокований конфлікт та що послужило причиною цього конфлікту.

Крім цього, захисник вважає, що дії його підзахисних необґрунтовано кваліфіковані за ознакою злочину, передбаченого ст. 296 КК України, як «вчинені групою осіб», оскільки ці обставини не підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Захисник також просив пом'якшити його підзахисним призначену міру покарання, оскільки суд першої інстанції в повному обсязі не врахував данні про особу обвинувачених, у тому числі їх ставлення до вчиненого діяння, а також ставлення до потерпілих після вчинення кримінального правопорушення.

Звертає увагу захисник і на ту обставину, що суд першої інстанції в порушення норм закону, визнав в якості обставини, яка обтяжує покарання «вчинення злочину, під час здійснення якого ігнорувалися загальнолюдські цінності, поняття моралі та моральності», так як це охоплюється кваліфікуючими ознаками, передбачені ст. 296 КК України.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просив виправдувати його підзахисного у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_11 складу злочину.

Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції не встановлено при яких обставинах потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_14 отримали тілесні ушкодження.

Так, захисник вважає, що вирок суду ґрунтується на суперечливих свідченнях потерпілих і свідків, які не доводять причетність ОСОБА_11 до спричинення потерпілим тілесних ушкоджень.

Також, захисник звертає увагу на те, що судом першої інстанції не встановлена суб'єктивна сторона злочину та її мотив.

На апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, прокурором та представником потерпілих подані заперечення, в яких вони просили вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, представника потерпілих, потерпілих , захисників обвинувачених , які підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, обвинувачених, які також підтримали апеляційні вимоги своїх захисників, прокурора, який заперечував проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, провівши судові дебати, надавши останнє слово обвинуваченим, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об,активно з,ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вина обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 296 КК України при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації їх дій за даною статтею, підтверджується сукупністю досліджених і перевірених у судовому засіданні доказів, яким у вироку дана належна оцінка.

Доводи захисників про те, що в діях їх підзахисних ОСОБА_10 і ОСОБА_11 відсутній склад злочину поставлений у їх провину на думку колегії суддів є необґрунтованими.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що вина ОСОБА_10 і ОСОБА_11 у вчинені хуліганських дій, під час яких останніми заподіяні потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_14 тілесні ушкодження доведена.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 заперечуючи свою провину в інкримінованому йому діянні пояснив, що 01.02.2013 р., приблизно о 22 годині , він спільно зі своїм братом - ОСОБА_11 прийшов у кафе «Більярдна». Через деякий час, він перебуваючи у коридорі кафе, помітив, як у приміщення кафе заходять семеро незнайомих людей, як потім він дізнався ОСОБА_16, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 Коли повз нього проходив ОСОБА_13, останній зачепив його плечем, у зв'язку з чим, він йому сказав «Тобі, що місця мало», і тоді ОСОБА_13 його образив. Після цього, у них почався конфлікт і вони почали друг на друга кричати нецензурними словами. В цей момент підійшов ОСОБА_11 та почав їх заспокоювати. ОСОБА_13 на деякий час вийшов, а потім повернувся з ОСОБА_12, ОСОБА_16 і незнайомою йому людиною. Після чого, ОСОБА_16 схопив його за куртку. Він та брат просили ОСОБА_16 відпустити його та не здавлювати горло, і тоді він отримав від ОСОБА_13 удар кулаком в область носа. Після цього, ОСОБА_12 почав тримати ОСОБА_13, щоб останній більше до нього не наблизився. Його брат запропонував ОСОБА_16 вийти на вулицю. Опинившись разом з ОСОБА_16 на вулиці, до них підбігли ОСОБА_13 ті ОСОБА_12, та хтось з них завдав йому два удару в область живота, а потім знаходячись на землі протягом 2 хвилин отримав ще удари, до тих пір коли їх не зупинили інші незнайомі люди. Після чого, він побачив, як ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_16 намагалися спричинити його брату ОСОБА_11 тілесні ушкодження. Через деякий час, він побачив, як ОСОБА_12 і ОСОБА_16 б'ються з незнайомими йому людьми. Коли він пішов, його наздогнав ОСОБА_13 та завдав один удар кулаком в область підборіддя, від чого він втратив свідомість.

Аналогічні свідчення у суді були дані обвинуваченим ОСОБА_11, який в судовому засіданні доповнив, що після того, як закінчився конфлікт, він спільно з ОСОБА_10 поїхав до дому.

Судом першої інстанції обґрунтовано оцінені критично свідчення обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_11 про те, що вони не спричиняли потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_14 тілесні ушкодження, оскільки вони є надуманими та вірно розцінені судом як спосіб захисту.

Вказівка апелянтів про те, що судом першої інстанції не встановлено при яких обставинах потерпілим ОСОБА_12 та ОСОБА_14 спричинені тілесні ушкодження не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_12 в суді пояснив, що перебуваючи у коридорі у вищезазначеному кафе, він побачив, як двоє чоловіків кримськотатарської національності витягували за руки ОСОБА_13 Перебуваючи на вулиці біля кафе він помітив, як ОСОБА_11 спричинив ОСОБА_13 один удар в область грудей, а потім спричинив удар в область обличчя. Після чого, ОСОБА_13 впав на землю та його почали бити ногами. Потім він почув, що погрожують ОСОБА_16 Коли він попитався пробратися через топу, його витягнули в інший біг, і завдали удар в область потилиці та лівого ока. Він чого, він втратив свідомість, отямившись, почув удари ногами в область тулуба, спини та рук. Серед групи осіб, він побачив ОСОБА_11 Коли він почав відходити до будинку він спіткнувся, і почав падати, у цей момент відчув удар в область зап'ястя та удари ногами. Перебуваючи біля району пошти, він помітив групу молодих осіб у кількості 15 человіків, які кричали їм у слід нецензурною лайкою та погрожували. У деяких чоловіків були в руках біти. Коли натовп їх наздогнав, незнайомий чоловік направив пістолет у біг його дружини, а остання почала все знімати на телефон. Інший незнайомий чоловік зробив два постріла в повітря, а потім один постріл в їхню сторону. Незнайомі чоловіки перестали їм погрожувати та пішли, після того, як зрозуміли, що їх дії записують на телефон. Коли вони ішли додому, ОСОБА_13 йому пояснив, що під час пострілів в нього повали в область живота.У цей момент, автобус порівнявся з ними і водій направив його в їх сторону, при цьому ударивши бічним правим дзеркалом ОСОБА_17 в область спини, та поїхав.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_14 дав аналогічні свідчення, але доповнив, що перебуваючи в коридорі кафе, він зустрів групу чоловіків, яки одразу почали їх ображати та пропонувати вийти на вулицю та розібратись. Конфлікт розпочав ОСОБА_11

В судовому засіданні апеляційного суду потерпілі настоювали, що саме діями обвинувачених їм були спричинені тілесні ушкодження, та порвана одежа. Наполягали на відшкодуванні шкоди в розмірах, заявлених у цивільному позові.

Свої свідчення потерпілі ОСОБА_12 та ОСОБА_14 підтвердили під час проведення слідчого експерименту від 06.04.2013 р., де останні показали та розповіли, як їм були спричинені тілесні ушкодження, та при яких обставинах (м.к.п. а.с. 44 - 54, 63 - 70 том 1).

Свідчення потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_14 підтверджуються свідченнями свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_18

Так, свідок ОСОБА_16 в суді пояснив, що перебуваючи у кафе, він від дружини ОСОБА_17 почув, що в коридорі щось відбувається. Перебуваючи в коридорі, він побачив, що біля ОСОБА_14 стояло 4 - 5 людей татарської національності, останні пропонували ОСОБА_14 вийти на вулицю, а потім почали виштовхувати на вулицю. Він вивів з собою на вулицю ОСОБА_11, а слід за ним вийшло ще 5 - 6 чоловік татарської національності. Вийшовши на вулицю, він побачив, що на землі лежить ОСОБА_14, біля якого знаходилося 8 - 10 чоловіків татарської національності, які завдавали удари ногами та руками. Після чого, він завдав удару одному з нападаючих, у зв'язку з чим почалася бійка, унаслідок якої він впав на землю, та йому почали завдавати удари ногами та руками. При спробі піднятися, його знову штовхнули і він впав, і тоді він побачив лежачого на землі ОСОБА_12 Їх знову оточило група осіб татарської національності у кількості 15 - 20 чоловіків, але ударів не завдавали. У цей момент з кафе вийшла ОСОБА_19, та зробила групі осіб зауваження, так як їй вже набридли ці проблеми. Після чого, він спільно з ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_18 пішли від кафе, а потім він пішов до дому щоб переодягнутися. Підбігаючи до пам'ятника, де в цей час знаходилися його друзі, він почув 3 постріли, та побачив як від них прямують група осіб 20 - 25, у двох з яких в руках були бейсбольні біти. Після того, як його друзі розповіли що відбулося, в їх сторону почав рухатися автобус, у результаті чого, він зачепив правим дзеркалом ОСОБА_17 в область потилиці, та поїхав.

Його свідчення в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_18

Факт того, що мали місце хуліганські дії з боку ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підтверджуються свідченнями свідка ОСОБА_19, яка пояснила в суді, що вона вийшовши з бару на вулицю, побачила бійку, в якій приймало участь біля 6 осіб, серед яких ОСОБА_12, ОСОБА_14, ОСОБА_18 та ОСОБА_11, але вона не бачила хто і кому завдавав ударів. Зі слів ОСОБА_17 та ОСОБА_15, їй стало відомо, що конфлікт спричинив ОСОБА_11, але останній заперечував. Після чого, вона зробила зауваження ОСОБА_11, та пояснила, що із - за нього постійно відбуваються конфлікти. Пізніше, приблизно о 2 годині вона побачила ОСОБА_10, у якого в руках знаходилася палка чи бита.

Крім того, свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні доповнила, що ОСОБА_11 і ОСОБА_10 постійно створюють конфліктні ситуації, як в приміщенні кафе так і в п. Шкільне.

Доводи апелянтів про те, що свідчення свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_15, ОСОБА_18, ОСОБА_19 необ'єктивні, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки дані свідчення свідки давала в судовому засіданні будучи попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведеними до присяги. Крім того, їх свідчення підтверджуються матеріалами кримінального провадження.

Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що протиріччя в свідчення свідків не були усунуті шляхом проведення очних ставок не можуть бути взяти до уваги, оскільки нормами кримінального процесуального законодавства дана слідча дія не передбачена законом.

Крім свідчень потерпілих та свідків, вина ОСОБА_11 і ОСОБА_10 підтверджується та іншими письмовими матеріалами справи, досліджені в судовому засіданні, серед яких висновки судово - медичних експертиз № 244 від 04.02.2013 р., № 278 від 08.02.2013 р., № 259 від 05.02.2013 р., згідно яким спричиненні ОСОБА_12 та ОСОБА_14 тілесні ушкодження, відповідають механізму та локалізації їх утворення при обставинах встановлених в матеріалах кримінального провадження (м.к.п./а.с. 39, 41 - 43, 61 - 62).

Свідчення потерпілих, свідків з сукупністю з висновками судово - медичних експертиз та іншими, досліджуваними судом першої інстанції доказами, узгоджуються між собою в деталях, логічно доповнюють один одного, створюючи картину злочину в цілому, тому не довіряти їм, підстав немає.

Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази підтверджуючи, що саме його підзахисні ОСОБА_11 і ОСОБА_10 спричинили потерпілим тілесні ушкодження на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки з матеріалів кримінального провадження убачається, що тілесні ушкодження були спричинені потерпілим не тільки ОСОБА_11, але і групою осіб татарської національності, що було також доведено в судовому засіданні.

Ствердження захисника про те, що тілесні ушкодження не були спричинені потерпілим з боку ОСОБА_10 не заслуговують уваги, оскільки його дії охоплюються як об'єктивною так і суб'єктивною стороною інкримінованого йому кримінального правопорушення, а саме хуліганство.

Необґрунтованими є доводи захисника ОСОБА_7 про те, що судом не прийнято до уваги, що конфлікту ситуацію спричинив потерпілий ОСОБА_14 оскільки ця обставина не впливає на кваліфікацію дій обвинувачених.

Крім того, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що конфліктна ситуація виникла з провини обвинуваченого ОСОБА_10

Таким чином, фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, повністю підтверджуються сукупністю викладених вище доказів і сумнівів у колегії суддів не викликають.

Колегія суддів вважає, що досудове та судове слідство проведено у цьому кримінальному провадженні з достатньою повнотою, дослідженим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку, обґрунтовано визнав ОСОБА_11 і ОСОБА_10 винними у вчинені кримінального правопорушення, за які вони засуджені.

Будь - яких даних, які дають підстави вважати, що справа розглянута судом першої інстанції необ'єктивне і односторонньо, колегія суддів не вбачає.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції всебічно та повно дослідив обставини справи і прийшов до обґрунтованого висновку про винність обвинувачених ОСОБА_11 і ОСОБА_10 в інкримінованому їм кримінальному правопорушенні та правильно кваліфікував їх дії за ч.3 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, пов'язаному з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Доводи захисника ОСОБА_7 про те, що дії його підзахисних необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст. 296 КК України на ч.2 ст. 125 КК України на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки спричинення тілесних ушкоджень під час хуліганських дій не потребує додаткової кваліфікації, тому слід вважати, що ці дії охоплюються санкцією ст. 296 КК України.

Доводи захисників про неправильну кваліфікацію дій їх підзахисних колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки достовірно встановлений мотив вчиненого кримінального правопорушення - з хуліганських спонукань. Таким чином, дії ОСОБА_11 і ОСОБА_10 вірно кваліфіковані за ч.3 ст. 296 КК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що вірно в дії обвинувачених поставлений у провину кваліфікуючий ознак «вчинення групою осіб», оскільки дана обставина підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Доводи захисника ОСОБА_8 про те, що в діях його підзахисного ОСОБА_11 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 296 КК України на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_11 мав хуліганські спонукання, які супроводжувалися особливою зухвалістю, які виразилися в нахабній поведінки, буйстві, бешкетуванні, поєднане з насильством, що спричинило тілесні ушкодження.

Тобто у зв'язку з викладеним, колегія суддів приходить до висновку, що дії ОСОБА_11 і ОСОБА_10 носили узгоджений характер і були направлені на порушення громадського порядку. Про єдиний умисел свідчать спільні дії обвинувачених, а також інших невстановленими слідством особами, які зневажали встановленим в суспільстві нормам, поводили себе зухвало, погрожували в грубій формі, спричинили потерпілим тілесні ушкодження, а також створили небезпечну обстановку для інших осіб, які перебували біля потерпілих.

При призначенні ОСОБА_11 і ОСОБА_10 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував як характер і тяжкість вчинених ними кримінального правопорушення, конкретні обставини справи, так і дані, що характеризують особу обвинувачених, відсутність по справі обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, тому покарання обвинуваченим призначено в межах санкцій закону, за які вони визнані винними і є справедливим та достатнім для їх виправлення.

Доводи представника потерпілого про те, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченим покарання не прийняв до уваги їх ставлення до вчиненого кримінального правопорушення, які провину не визнали, та давали неправдиві свідчення на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки, ці обставини були враховані судом при призначенні їм покарання, але у сукупності з конкретними обставинами справи та даними про їх особу.

Ствердження представника потерпілого про те, що суду необхідно при призначенні обвинуваченим міри покарання врахувати думку потерпілих на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки думка потерпілих не впливає на правильність висновків суду першої інстанції. Так, суд першої інстанції з урахуванням усіх обставин справи прийняв законне ти обґрунтоване рішення, щодо призначеного строку покарання.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про те, що суд першої інстанції в порушення вимогам закону визнав в якості обставини, яка обтяжує покарання, кваліфікуючий ознак ч.3 ст. 296 КК України, то на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки, як убачається з вироку суду, обставин, які обтяжували покарання судом не встановлено, а те що, судом при призначенні покарання прийнято до уваги поняття, щодо моральності, то це узагальнення противоправних норм, які не зазначені в санкції ст. 296 КК України.

Необґрунтованими є доводи представника потерпілого про збільшення суми моральної шкоди, оскільки стягнена судом сума моральної шкоди відповідає положенням ст. 23 Цивільного кодексу України, тобто розумності та справедливості.

Так, судом першої інстанції при призначенні грошової суми моральної шкоди, враховано характер та обсяг моральних страждань потерпілих, які виразилися в завданні останнім болю, психічних та фізичних страждань.

Тобто, судом першої інстанції враховано характер вчиненого кримінального правопорушення, а також наступивші для потерпілих наслідки кримінального правопорушення у вигляді заподіяння потерпілим легких тілесних ушкоджень та пошкодження майна.

З урахуванням вказаних обставин колегія суддів вважає, що сума моральної шкоди в сумі 10 000 грн. є справедливою, визначена судом обґрунтовано.

У зв'язку з викладеним, апеляційні скарги представника потерпілих та захисників обвинувачених задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_9, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Вирок Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 липня 2013 р. щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - залишити без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Крючков І.І.