АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
1[1]
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого суддіПаленика І.Г.,
суддів Жук О.В., Лашевича В.М.,
при секретарі судового засіданняСологуб В.І.,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурораГлиняного С.В.,
потерпілої обвинуваченогоОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні 14 листопада 2013 року матеріали кримінального провадження, що зареєстроване в ЄРДР під № 12013110040002876, за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Дніпровського району м. Києва Пономарьової М.С. та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Вказаною вироком суду
ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шершні, Тиврівського району Вінницької області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживав на АДРЕСА_2, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,
засуджений до покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 185 КК України - строком на 4 роки;
за ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 3 роки;
за ч. 2 ст. 186 КК України - строком на 5 років.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Судом також задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 та стягнуто з ОСОБА_7 на її користь 12 000 гривень, і вирішено питання речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 18 лютого 2013 року о 3 годині знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, побачив у дворі підсобне приміщення і в цей момент у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна з підсобного приміщення. Для чого за допомогою арматури збив навісний замок на вхідних дверях та проник до підсобного приміщення, звідки таємно викрав точило, вартістю 300 грн., болгарку, вартістю 100 грн. та інше майно на загальну суму 2 375 гривень, яке належать потерпілому ОСОБА_9, заподіявши останньому матеріальної шкоди. Після чого з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
18 травня 2013 року приблизно о 14 годині ОСОБА_7 перебував за адресою: АДРЕСА_4, де проживає його знайома ОСОБА_6, та вживав з нею спиртні напої. В подальшому ОСОБА_6 заснула. В цей час ОСОБА_7 побачив у кімнаті вказаної квартири телевізор марки «Самсунг» і в нього виник злочинний умисел на вчинення повторного таємного викрадення чужого майна, реалізуючи який ОСОБА_7 повторно, таємно викрав зазначений телевізор. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 12 000 гривень.
Крім того, ОСОБА_7 цього ж дня, тобто 18 травня 2013 року приблизно о 22 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Р.Окіпної, 1, неподалік станції метро «Лівобережна», вступивши у злочину змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, з метою повторного, відкритого викрадення чужого майна, підійшов до ОСОБА_10, який перебував біля зупинки громадського транспорту, та застосував насильство, що не є небезпечним для здоров'я потерпілого, а саме наніс удар рукою в область голови останнього, при цьому ОСОБА_10 відразу почав чинити опір. Після цього, ОСОБА_7 разом із невстановленою особою почали наносити удари по всім частинам тіла потерпілого, в результаті чого останній впав на землю. Подолавши таким чином волю до опору потерпілого, ОСОБА_7 разом з невстановленою особою відкрито викрали у потерпілого поліетиленовий пакунок, заволодівши грошовими коштами в сумі 110 гривень та мобільним телефоном марки «Самсунг» вартістю 140 гривень. Після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд та завдавши ОСОБА_10 матеріальної шкоди на загальну суму 250 гривень.
Не погоджуючись з вироком суду в частині призначеного покарання, його оскаржили в апеляційному порядку прокурор та обвинувачений ОСОБА_7
При цьому, прокурор в апеляційній скарзі з доповненнями до неї просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі за ч. 3 ст. 185 КК України - строком на 4 роки, за ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 3 роки, за ч. 2 ст. 186 КК України - строком на 5 років 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, а в решті вирок суду залишити без змін. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що судом на належним чином враховано те, що вчиненні обвинуваченим кримінальні правопорушення відносяться, відповідно до ст. 12 КК України, до категорії тяжких правопорушень та середньої тяжкості, мотивом вчинення яких є користь, об'єктом посягання - чуже майно та право власності на таке майно. Не враховано і особу обвинуваченого, який хоча і в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, однак вчинив умисні системні правопорушення проти власності. Крім того, об'єктом вчинення посягання є власність громадян, а додатковим об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України є здоров'я потерпілої особи, що свідчить про небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення та перевиховання. В апеляційній скарзі також звертається увага на те, що обвинувачений заходів щодо відшкодування цивільного позову потерпілій ОСОБА_6 ні під час досудового розслідування, ні під час судового слідства не вживав, що свідчить про неповагу до норм моралі та правил поведінки.
Обвинувачений ОСОБА_7 просить пом'якшити йому покарання застосувавши положення ст. 69 КК України. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що призначене судом покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, оскільки до нього не було застосовано ст. 69 КК України. Так, обвинувачений наголошує на тому, що при призначенні покарання суд першої інстанції не врахував те, що він вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, потерпілі не мають до нього моральних та матеріальних претензій, та те, що він є сиротою та має на утриманні малолітню дитину, якій два роки.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи прокурора Глиняного С.В., який не підтримав апеляційну скаргу прокурора Пономарьової М.С. та заперечив проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, міркування потерпілої ОСОБА_6 про можливість пом'якшення ОСОБА_7 покарання, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів своєї апеляційної скарги та щодо заперечень проти апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово ОСОБА_7, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень й правова кваліфікація його дій за ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження, які згідно положень ч. 3 ст. 349, ч. 2 ст. 394 КПК України в апеляційному порядку не оскаржуються.
Доводи апеляційних скарг прокурора та обвинуваченого про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого як внаслідок суворості так і м'якості, на переконання колегії суддів є необґрунтованими.
Так, відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Особливої частини цього ж Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається з вироку суду, судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України і призначенні останньому покарання вказані вимоги законодавства дотриманні.
Так, керуючись законом, суд першої інстанції, всупереч доводам апеляційної скарги прокурора врахував, ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, а також його характеристику за час перебування в ІТТ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві в період часу з 18 по 20 травня 2013 року, те, що обвинувачений офіційно не працює, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Також, судом обґрунтовано визнано обставиною, що пом'якшує покарання - щире каяття обвинуваченого, та обставиною, що обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.
Доводи обвинуваченого щодо необхідності визнання обставинами, які пом'якшують йому покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність моральних та матеріальних претензій з боку потерпілих, наявність на утриманні малолітньої дитини та те, що він сирота, колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
Загальновизнано, що сприяння розкриттю злочину здійснюється добровільно у будь-якій формі: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів, надання доказів та іншої інформації про свою злочинну діяльність. Таке сприяння має бути активним, тобто певною мірою ініціативним та енергійним. Разом з тим, з матеріалів провадження не вбачається, що ОСОБА_11 активно сприяв розкриттю злочину в розумінні ст. 66 КК України, як на те посилається в апеляційній скарзі обвинувачений.
Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б підтверджували факт наявності на утримані в обвинуваченого малолітньої дитини та те, що він є сиротою, і обвинуваченим не подані будь-які документи на підтвердження цього.
Доводи обвинуваченого про відсутність з боку потерпілих претензій до нього, спростовуються заявленим потерпілою ОСОБА_6 цивільним позовом на суму 12 000 гривень, і в матеріалах справи відсутні дані, які б вказували що обвинувачений вживає заходів щодо його відшкодування.
Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за конкретний злочин може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, у зв'язку із чим колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_7 більш м'якого покарання із застосуванням ст. 69 КК України, як на те посилається в апеляції обвинувачений.
Таким чином, на переконання колегії суддів, як за своїм видом, так і за розміром, призначене ОСОБА_7 покарання є законним і справедливим, а тому доводи як прокурора, так і обвинуваченого щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та його особі як внаслідок м'якості, так і суворості, є безпідставними.
Не вбачаючи з матеріалів провадження будь-яких підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що відносно ОСОБА_7 ухвалено законний, обґрунтований і справедливий вирок, а призначене йому у відповідності до вимог ст. 65 КК України покарання є необхіднім та достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових кримінальних правопорушень, і його не можна визнати явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2013 року, за яким ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, залишити без змін, а апеляційні скарги прокурора та обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.
Судді:
Паленик І.Г. Жук О.В. Лашевич В.М.
Справа №11-кп/796/549/2013 Категорія КК: ч.ч. 3, 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - Макарчук В.В. Доповідач: Паленик І.Г.