№ справи:101/414/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф.

№ провадження:22-ц/190/2942/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Чистякової Т.І.

суддів:Синельщікової О.В. Любобратцевої Н.І.

при секретарі:Щегловій Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

В січні 2013року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення моральної шкоди, спричиненої протиправними діями відповідача, у розмірі 30 000 грн. Вимоги мотивовані тим, що 12.02.2010 року вона з іншими громадянами знаходилася біля Алуштинської міської ради АР Крим з метою прийняти участь у засіданні виконавчого комітету з питання повістки дня щодо підготовки до курортного сезону в 2010 році усіх служб міста. Відповідач, працюючи начальником відділу господарського забезпечення Алуштинської міської ради, виконуючи обов'язки охоронника та контролюючи пропускний режим у приміщенні ради, порушив громадський порядок, виразив явну неповагу, ігноруючи норми моралі суспільства, умисно застосував до неї насильство, а саме: правою рукою наніс удар в ліву область грудної клітини, а лівою рукою наніс удар в область реберної дуги зліва. Від нанесених ударів позивачка, яка є інвалідом 2 групи, і знаходилася на 6 місяці вагітності, впала та вдарилася затилком о лівий відкос вікна та стіну, внаслідок чого отримала легкі тілесні пошкодження. Позивачка вважає, що вказаними діями були порушені належні їй немайнові права, а саме - право на повагу до гідності, право особистої недоторканості, право на здоров'я. Окрім того, вона переживала з приводу вчиненого відносно неї насилля та спричинення фізичного болю, була налякана за своє здоров'я та здоров'я своєї дитини.

Відповідач позов не визнав, пояснивши, що його вина у спричинені тілесних ушкоджень позивачці не доведена, стверджує, що ніяких протиправних дій відносно неї він не вчиняв.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апелянта зводяться до того, що суд безпідставно не прийняв до уваги обставини, встановлені досудовим слідством у кримінальній справі, необгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків.

В судове засідання Апеляційного суду АР Крим відповідач та його представник не з'явились, про час та місце розгляду справи представник відповідача сповіщений телефонограмою у відповідності до ч.6 ст.74 ЦПК України. Колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України. Будучи присутніми в судовому засіданні Апеляційного суду АР Крим 01.07.2013року відповідач та його представник просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги за її необґрунтованістю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із його необґрунтованості та недоведеності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та законодавству.

Так, із матеріалів справи вбачається, що за подіями 12.02.2010 року, на які посилається позивачка, відносно відповідача ОСОБА_7 була порушена кримінальна справа за ознаками ч.2 ст.365 КК України. ОСОБА_6 була визнана потерпілою у цій кримінальній справі.

Вказана кримінальна справа з обвинувальним висновком була направлена до суду.

Зі змісту обвинувального висновку, складеного відносно ОСОБА_7, вбачається, що він, являючись посадовою особою органу місцевого самоврядування, наніс правою рукою удар в область передньої поверхні верхньої третини грудної клітини зліва та лівою рукою - удар в область на рівні реберної дуги зліва ОСОБА_6, в результаті чого вона вдарилася о лівий відкос вікна та стіну лівою ягодиною частиною, задньою поверхнею плечового суглобу, лівою частиною затилку і їй були спричинені хворобливі відчуття (а.с.36-79). ОСОБА_6 була визнана потерпілою по вказаній кримінальній справі.

Але в ході розгляду кримінальної справи в Ялтинському міському суді АР Крим не було отримано достатніх даних щодо спричинення ОСОБА_7 хворобливих відчуттів ОСОБА_6. Прокурором в порядку ст.277 КПК України було змінено обвинувачення в суді, про що свідчить постанова від 10.09.2012 року, згідно якої ОСОБА_7 було пред'явлено обвинувачення лише у скоєнні злочину, передбаченого ст. 125 КК України, а саме: у спричиненні легких тілесних ушкоджень громадянці ОСОБА_8 (а.с.9 - 12).

Зазначені обставини були відомі позивачці, яка звернулася на адресу прокурора АР Крим із скаргою на дії прокурора, який виніс постанову про зміну обвинувачення (а.с. 26).

Однак, як встановлено в судовому засіданні, позивачка не використала своє право щодо підтримання обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі, що передбачено ч. 4 ст. 277 КПК України.

Постановою Ялтинського міського суду від 10 вересня 2012 року ОСОБА_7 був звільнений від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 125 КК України, на підставі ст.49 КК України і провадження у справі було закрито (а.с. 21). Зазначену постанову Ялтинського міського суду у встановленому законом порядку позивачка не оскаржила, постанова набрала законної сили.

Відповідно до загальних підстав відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду, передбачених ст.1166, 1167 ЦК України, заподіяна шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з вимогами ст.ст.10, 11, 60 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених та доведених ним обставин. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з загальними підставами цивільно - правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність шкоди, протиправність поведінки її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, та вини особи, що заподіяла шкоду.

Всупереч вищевказаних норм закону, позивачка не надала ніяких доказів, підтверджуючих наявність всіх складових, необхідних при покладенні на особу цивільно - правової відповідальності за спричинену шкоду.

Посилання позивачки на обвинувальний висновок не можна прийняти до уваги, оскільки він не є тим доказом, який підтверджує винні дії особи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом не були досліджені документи про надання позивачці медичної допомоги, оскільки зазначені довідки не підтверджують доводів позивачки стосовно отриманих ушкоджень, а лише підтверджують її вагітність та наявність давньої хвороби опорно - рухомого апарата. ( а.с. 7, 25)

Крім того, колегією суддів були досліджені матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ст.125 ч.1 КК України( кримінальна справа № 1\0124\2632\12). Перебуваючи на огляді у експерта позивачка пояснила, що 12.02.10року ОСОБА_7 штовхав її, в результаті чого вона вдарилася ногою об стіну, не падала, до лікарів звернулась лише 16.02.10року. Зазначені пояснення позивачки суттєво відрізняються від її інших пояснень щодо обставин справи.

Із висновку судово - медичної експертизи №43 від 20.07.2010року вбачається, що позивачка з 19.02.2010 року перебувала на обліку в жіночій консультації з приводу вагітності 20-21 тижнів; до 12.02.2010року мала захворювання зі сторони опорно - рухомого апарата. ( том 2, а.с.12-13)

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Доводи скарги висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.. 303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді:

Чистякова Т.І. Синельщікова О.В. Любобратцева Н.І.