Справа №:103/5006/12Головуючий суду першої інстанції:Атаманюк Г.С.

№ провадження:22-ц/190/6583/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Кузнєцова О. О.

______________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Кузнєцової О.О.

суддів:Берещанської І.І. Новікова Р.В.

при секретарі:Таранець О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним кредитного договору та визнання поруки припиненою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10.06.2013 року,

в с т а н о в и л а :

ПАТ "Державний ощадний банк України" звернулось до суду з позовом про стягнення зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованості за кредитним договором, мотивуючи вимоги тим, що 26.11.2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 493, за яким Банк надав, а ОСОБА_6 отримала в кредит гроші в сумі 15 000 грн. під зобов'язання їх повернення щомісячно певними частинами у строк до 25.11.2010 року та сплату 20 %.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між ПАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 545, за яким ОСОБА_7 поручилася за виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі у солідарному порядку.

Посилаючись на порушення ОСОБА_6 зобов'язань по своєчасності повернення кредиту, Банк просив стягнути зі відповідачів у солідарному порядку заборгованість, яка виникла станом на 19.03.2013 р., у розмірі 47 114,00 грн., до складу якої входять заборгованість за основним зобов'язанням - 8 204,44 грн. та пеня за несвоєчасне виконання основного зобов'язання - 38 909,56 грн. (а.с. 103).

У зустрічному позові ОСОБА_6 і ОСОБА_7 просять визнати недійсним п. 6.2 кредитного договору щодо розміру пені за прострочення виконання зобов'язань, посилаючись на обмеження, встановлені ст. 3 Закону України "Про відповідність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та крім того, відповідно до п. 4.1 Договору поруки просять визнати поруку припиненою через пропуск Банком шестимісячного строку пред'явлення вимоги.

Справа судом розглядалась неодноразово. Заочне рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 05.08.2011 р. було скасовано за заявою ОСОБА_7 відповідно до ст. 232 ЦПК України (а.с. 56-57, 49, 76).

Останнім заочним рішенням Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10.06.2013 р. позов задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором у розмірі 47 114,00 грн. та у рівних частках судовий збір - по 235,57 грн.

Додатковим рішенням суду від 26.09.2013 року відмовлено у зустрічному позові ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 207).

Ухвалою суду від 12.08.2013 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення суду (а.с. 195).

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати з підстав його незаконності і необґрунтованості та порушення норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, переглядаючи законність і обґрунтованість судового рішення відповідно до ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - зміні в частині визначення розміру стягнення заборгованості за кредитним договором, а у частині відмови у зустрічному позові - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, але з інших, ніж суд першої інстанції підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ "Державний ощадний банк України", суд першої інстанції, з висновками якого в цілому погоджується колегія суддів, правильно виходив з того, що ОСОБА_6 порушені зобов'язання за кредитним договором по своєчасності повернення кредиту, що надало Банку право вимоги повернення залишку кредиту та сплати процентів, а, враховуючи, що ОСОБА_7 за договором поруки поручилася у солідарному порядку у повному обсязі відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_6, заборгованість, заявлена Банком у межах наявної заборгованості, стягнута з позичальника та поручителя у солідарному порядку.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 26.11.2007 року між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 493, за яким Банк надав, а ОСОБА_6 отримала в кредит гроші в сумі 15 000 грн. під зобов'язання їх повернення щомісячно певними частинами у строк до 25.11.2010 року та сплату 20 % (а.с. 5-7, 13).

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором того ж дня між ПАТ "Державний ощадний банк України", ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір поруки № 545, за яким ОСОБА_7 поручилася за виконання ОСОБА_6 своїх зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі у солідарному порядку (а.с. 8-9).

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмови від зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).

Згідно з ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів.

У разі порушення боржником, у даному випадку позичальником, зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У межах спірних правовідносин за умовами договору поруки ОСОБА_7 відповідає, як поручитель, за зобов'язаннями ОСОБА_6 в солідарному порядку та в повному обсязі.

Доводи відповідачів щодо припинення поруки є безпідставним, оскільки відповідно до положень п. 4.1 Договору Банк (а.с. 9) надіслав на адресу ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вимогу про повернення кредиту 18.04.2011 року, тобто у межах шестимісячного строку від дня настання строку виконання зобов'язань по кредитному договору (25.11.2010 року) - (а.с. 9) та вказана вимога отримана ОСОБА_7 23.04.2011 року, що підтверджується зворотнім повідомлення (а.с. 17).

Порядок надіслання Банком на адресу поручителя вимоги по поверненню боргу відповідає положенням Договору поруки, а зворотне повідомлення, враховуючи положення п. 106 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року № 270, свідчить про особисте отримання ОСОБА_7 вимоги Банку, що будь-якими доказами відповідачем та її представником на виконання приписи ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України не спростовано.

За таких обставин, правильними є висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника ОСОБА_6 та її поручителя ОСОБА_7 у солідарному порядку та у повному обсязі.

За розрахунком Банку станом на 19.03.2013 року заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором становить 60 014,56 грн., до складу якої входять заборгованість за основним зобов'язанням 8 204,44 грн. та пеня за прострочення виконання зобов'язань - 51 810,12 грн. (а.с. 104-110), з яких до стягнення Банком заявлено 47 114,00 грн. (а.с. 103), що є правом Банку, який відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Доводи відповідачів щодо наявності правових підстав для визнання недійсним п. 6.2 Кредитного договору через невідповідність розміру пені обмеженням, встановленим ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", враховуючи рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013, є необґрунтованими, оскільки положення вказаного закону не поширюються на спірні правовідносини, одним із суб'єктів яких є фізична особа.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, розмір заявленої до стягнення пені (38 909,56 грн.) суттєво перевищує розмір кредиту (15 000 грн.), що надавався, та розмір збитків від невиконання зобов'язання по поверненню кредиту (8 204,44 грн.), та це не узгоджується із загальними засадами вимог до зобов'язань та договору, які згідно з ч. 3 ст. 509, ч. 1 ст. 627 ЦК України мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо суттєвості розміру пені порівняно із розміром збитків заявлено відповідачами у суді першої інстанції із посиланням на неможливість погашення заборгованості у повному обсязі, та крім того, щодо наявності інших обставин, що вплинули на виконання відповідачами своїх зобов'язань (ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_6 - ОСОБА_9, 1978 року народження (а.с. 111).

Значне перевищення розміру неустойки порівняно із розміром збитків, наявність тяжких сімейних обставин, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України та роз'яснень, що надані у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникли із кредитних правовідносин" є підставою для зменшення розміру неустойки до 5 000 грн.

Таким чином, до стягнення зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у солідарному порядку на користь Банку підлягає заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 19.03.2013 року в сумі 13 204,44 грн., отже рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Враховуючи вищенаведені доводи, вимоги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за зустрічним позовом є необґрунтованими та недоведеними, а це, враховуючи роз'яснення, що надані у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" є самостійною підставою для відмови у позові.

Сплив позовної давності за ч. 4 ст. 267 ЦК України може бути підставою для відмови у позові лише за заявою сторони до ухвалення рішення, а, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника Банку у суді апеляційної інстанції, із такою заявою Банк до суду не звертався.

Суд першої інстанції наведеного не враховував, безпідставно відмовивши у зустрічному позові через сплив позовної давності, а тому рішення суду в цій частині повинно бути скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові, але з інших, ніж суд першої інстанції підстав.

Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи та, враховуючи положення ч. 3 ст. 308, ч. 3 ст. 309 ЦПК України, не є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до матеріалів справи, про судове засідання 10.06.2013 року було повідомлено представника відповідачів (а.с. 168, 99, 58), що згідно з ч. 5 ст. 76 ЦПК України є належним повідомленням й відповідачів; Банк про порушення своїх прав через невручення їм копії зустрічного позову не заявляв та це не призвело до неправильного вирішення справи.

Решта доводів апеляційної скарги не має правового значення для вирішення справи.

Понесені Банком судові витрати відповідно до ст.. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь Банку пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10.06.2013 р. змінити в частині задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та стягнути у солідарному порядку зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" заборгованість за кредитним договором № 943 від 26.11.2007 року в розмірі 13 204,44 грн. (тринадцять тисяч двісті чотири грн. 44 коп.), що утворилася станом на 19.03.2013 року, до складу якої входять заборгованість за основним зобов'язанням - 8 204,44 грн. (вісім тисяч двісті чотири грн. 44 коп.) та пеня за несвоєчасне виконання основного зобов'язання - 5 000 грн. (п'ят тисяч грн.).

Скасувати рішення Бахчисарайського районного суду АР Крим від 10.06.2013 року в частині відмови у позові ОСОБА_7, ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про визнання недійсними кредитного договору та визнання поруки припиненою.

Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у позові.

Стягнути зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір у розмірі по 66,00 грн. (шістдесят шість грн.) з кожної.

Судове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді

Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Новіков Р.В