ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2013 року Справа № 924/187/13-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бакуліної С.В.,
суддів:Глос О.І., Поляк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Модуль-Україна"
на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р.
у справі№ 924/187/13-г господарського суду Хмельницької області
за позовомТОВ "Євро-Модуль"
до відповідачаТОВ "Модуль-Україна"
прозобов'язання повернути цинк у кількості 182,957 тонн, загальною вартістю 3 770 194,90грн.
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Бурлака А.В.(директор); Зимогляд К.В.(дов.№3 від 09.04.2013р.);
від відповідача: Джурбій В.М. (дов. №777 від 01.11.2013р.)
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.04.2013р. у справі №924/187/13-г (суддя Гладій С.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. (судді Коломис В.В., Тимошенко О.М., Огороднік К.М.), позов задоволено: зобов'язано ТОВ "Модуль-Україна" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Євро-Модуль" цинк у кількості 182,957тонн загальною вартістю 3770194,90грн., що був переданий на відповідальне зберігання відповідно до договору зберігання № 12/198 від 24.04.2012р. та акту прийняття-передачі продукції №1-00000018 від 28.05.2012р.
У касаційній скарзі ТОВ "Модуль-Україна" просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 11.04.2013р. у справі №924/187/13-г, а позов ТОВ "Євро-Модуль" залишити без задоволення, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 202, 252, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 22, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
24.04.2012р. ТОВ "Євро-Модуль" (Поклажодавець) та ТОВ "Модуль-Україна" (Зберігач) уклали договір зберігання № 12/198, відповідно до п. 1.1 якого зберігач зобов'язується на умовах, встановлених даним договором, за винагороду приймати та зберігати переданий йому поклажедавцем товар, іменований надалі майно, повертати майно в цілості на першу вимогу поклажедавця або відвантажувати майно за реквізитами, зазначеними поклажодавцем, а поклажодавець зобов'язується сплатити вартість послуг зі зберігання майна та інші послуги, які передбачені даним договором. Найменування майна, кількість та ціна майна узгоджуються сторонами в матеріальних накладних та актах приймання - передачі майна на відповідальне зберігання.
Згідно з п. 1.3 договору зберігач зобов'язується прийняти майно на зберігання в наступний строк: з моменту підписання акту прийому - передачі на відповідальне зберігання до 31.12.2014р., або до першої вимоги поклажодавця про зняття з зберігання майна; при цьому зберігач не вправі вимагати передання майна на зберігання.
Відповідно до п. 2.1 договору поклажодавець сплачує зберігачу плату за послуги зі зберігання з розрахунку 30,00грн. з врахуванням ПДВ за тонну переданого на зберігання майна.
Поклажодавець компенсує зберігачу провізну плату, розвантажувальні і навантажувальні роботи, пов'язані з відвантаженням зберігачем майна за розпорядженням поклажодавця, на підставі підтверджувальних документів (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.3 договору плата за надані послуги за зберігання і витрати зберігача сплачується поклажодавцем впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати отримання поклажодавцем рахунку.
Відповідно до п. 3.1.3 договору зберігач зобов'язується на першу вимогу поклажодавця здійснювати повернення майна в тому стані, в якому воно було прийнято на зберігання.
Зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві майно, вказане в п. 1.1 цього договору, на першу вимогу поклажодавця. При поверненні майна поклажодавцеві сторони підписують акт зняття майна з відповідального зберігання (п. 3.1.10 договору).
Згідно з п. 3.1.11 договору зберігач зобов'язаний повернути майно в тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, з урахуванням зміни його природних властивостей.
Відповідно до п. 3.1.14 договору зберігач зобов'язаний у разі відвантаження автомобільним транспортом видавати майно третій особі за наявності письмового розпорядження поклажодавця і при пред'явленні довіреності від третьої особи.
Поклажодавець має право в будь-який робочий час забрати частину або все Майно зі складу зберігача (п. 3.2.3 договору).
Згідно з п.7.2 договору строк дії договору встановлюється з моменту його підписання та до 31.12.2014р.
28.05.2012р. ТОВ "Євро-Модуль" передало, а ТОВ "Модуль-Україна" прийняло на зберігання на склад ТОВ "Модуль-Україна" цинк у кількості 182.957т. на суму 3 770194,90грн. за актом №1-00000018 прийняття-передачі продукції на відповідальне зберігання.
19.11.2012р. ТОВ "Євро-Модуль" надіслало ТОВ "Модуль-Україна" претензію, в якій просило на протязі 10 календарних днів підготовити до зняття з відповідального зберігання цинк у розмірі 182,957тн.
Крім того, 19.11.2012р. ТОВ "Євро-Модуль" надіслало ТОВ "Модуль-Україна" вимогу №00031 про підготовку та зняття з відповідального зберігання цинку в кількості 182,957тн. до 29.11.2012р.
22.11.2012р. між ТОВ "Євро-Модуль" (замовник) та ПП "Астра" (експедитор) було укладено договір №9/11 транспортного експедування вантажів в міжміському автомобільному сполученні, відповідно до п. 1.1 якого експедитор від імені замовника та за його рахунок забезпечує виконання перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом в міжміському сполученні.
28.11.2012р. ПП "Астра" було прийнято заявку позивача на перевезення вантажу маршрутом: по місту Кам'янець-Подільському з зазначенням дати завантаження (29.11.2012р.), кількості автомобілів (1), вантажовідправника (ТОВ "Євро-Модуль"), вантажу (цинк), адреси завантаження (м. Кам'янець-Подільський, проспект Грушевського, 1/14), місця розвантаження (м. Кам'янець-Подільський, вул. Северна, 81-л), дати розвантаження (29.11.2012р.), марки автомобіля - Рено ВХ8870ВС, прицеп ВХ4580ХТ.
У зв'язку з відмовою відповідача повернути позивачу зі зберігання належне йому майно (цинк), ТОВ "Євро-Модуль" 12.02.2013р. звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Модуль-Україна" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості неповернутого майна в розмірі 3770194,90грн.
07.03.2013р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №07 про повернення переданого на зберігання за договором зберігання №12/198 від 24.04.2012р. майна (цинку у кількості 182,957тон загальною вартістю 3770194,90грн.) 15.03.2013р. на умовах відвантаження в автотранспорт позивача.
11.03.2013р. до початку розгляду справи по суті позивач звернувся до господарського суду Хмельницької області з заявою про зміну предмета позову, відповідно до якої просив зобов'язати відповідача повернути позивачу цинк у кількості 182,957тон. загальною вартістю 3770194,90грн., що був переданий на відповідальне зберігання відповідачу відповідно до договору зберігання №12/198 від 24.04.2012р. та акту прийняття-передачі продукції на відповідальне зберігання №1-00000018 від 28.05.2012р.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 18.03.2013р. у справі №924/187/13-г заяву про зміну предмету позову задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач в порушення умов договору зберігання №12/198 від 24.04.2012р. не повернув позивачу на його вимогу належне позивачу майно зі зберігання.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.
Предметом позову є зобов'язання відповідача повернути позивачу зі зберігання цинк у кількості 182,957тон. загальною вартістю 3770194,90грн., що був переданий на відповідальне зберігання відповідачу відповідно до договору зберігання №12/198 від 24.04.2012р. та акту прийняття-передачі продукції на відповідальне зберігання №1-00000018 від 28.05.2012р.
Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з ч. 1 ст. 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Статтею 949 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок зберігача повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання.
Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт передачі позивачем відповідачу згідно з умовами договору зберігання №12/198 від 24.04.2012р. на зберігання цинку у кількості 182,957тонн загальною вартістю 3770194,90грн. відповідно до акту прийняття-передачі продукції на відповідальне зберігання №1-00000018 від 28.05.2012р.
Господарськими судами також встановлено і матеріалами справи підтверджено факт неповернення відповідачем цинку зі зберігання на законні вимоги позивача від 19.11.2012р. та від 07.03.2013р. (а.с. 12-14, 41-44) в порушення умов п. 3.1.10, 3.2.3 договору зберігання №12/198 від 24.04.2012р.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено господарськими судами, будь-яких доказів виконання вимог позивача про повернення цинку зі зберігання відповідачем не надано.
Доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності переоцінки касаційною інстанцією наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, не спростовують висновків господарських судів про наявність підстав для задоволення позову.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТОВ "Модуль-Україна" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №924/187/13-г залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.07.2013р. у справі №924/187/13-г - без змін.
Головуючий С. Бакуліна
Судді О. Глос
О. Поляк