донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
12.11.2013 р. справа №905/4490/13
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого: суддівРадіонової О.О. Марченко О.А., Татенко В.М.
секретаря Бахрамової А.А.
від позивача:Орлова Н.І., представник за дов. №юр/1934 від 08.04.13р.
від відповідача:Дем»яненко О.І., представник за дов. від 22.01.13р. № 321-13 «Д» Калитвянська С.О., представник за дов. від 22.01.13р. № 355-13 «Д»
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду Донецької області області
від29.08.2013 року
у справі№905/4490/13 (суддя Гринько С.Ю.)
за позовомОбласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Донецьк в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» м.Жданівка Донецької області
до відповідачаПублічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка Донецької області
простягнення заборгованості, інфляційних, 3% річних
ВСТАНОВИВ:
20.06.2013р. Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі Відокремленого підрозділу виробничої одиниці ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» м.Жданівка, Донецької області звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка, Донецької області про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 36609,84 грн., інфляційних -178,21 грн., 3% річних 2837,51 грн., пені 2731,83 грн., а всього на суму 42 357,39 грн. (а.с.2-4).
В процесі розгляду справи позивач подав заяву про зміну позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 22 324,31 грн. за період з 01.01.2011р. по 30.04.2013р., боргу у сумі 36609,84 грн. за період з 01.01.2011р. по 30.04.2013р., пені у сумі 3 389,73 грн. за період з 01.01.11р. по 30.06.2011р., інфляційних у сумі 162,13 грн. за період з 01.01.11р. по 30.04.13р., а сього 62 486,01 грн. (а.с.181).
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. позовні вимоги задоволено частково (а.с.206-209).
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Донецьк в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» м.Жданівка заборгованість у сумі 36 609,84 грн., інфляційні витрати в сумі 162,31 грн., 3% річних у сумі 2471,16 грн., судовий збір в розмірі 1080,53 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог в частині основного боргу, дії відповідача стосовно зарахування в рахунок боргу сум інфляційних, річних, пені і судових витрат за наказами господарського суду визнані незаконними, оскільки ці вимоги виникли з інших підстав, не з зобов»язання виконати договір, а із зобов»язання виконати наказ господарського суду, що є зобов»язаннями різними за своєю суттю.
У задоволені пені відмовлено, оскільки з розрахунку пені не вбачається, за якими конкретно рахунками нарахована пеня і по яким конкретно договорам. Також частково відмовлено у задоволенні 3% річних з посиланням на невірний розрахунок.
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка, Донецької області звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права. просив скасувати рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у даній справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. (а.с.221-225).
Скаржник вказує на те, що суд порушив норми процесуального права, а саме ст.58,63 ГПК України, оскільки позивач в одній позовній заяві про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію об»єднав два різних договори, правовідносини за якими виникли з різних підстав і не пов»язані між собою одними доказами.
Суд при вирішенні спору, на думку апелянта, порушив ст.ст.33,34,43 ГПК України та визнав встановленими недоведені позивачем обставини , що мають значення для справи, що призвело до невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи. Апелянт вважає, що суд не дослідив, яким саме способом відбувається розрахунок об»єму спожитої енергії та чи відповідає об»єм теплової енергії вказаний позивачем об»єму фактично спожитої теплової енергії відповідачем; докази, надані позивачем, а саме акти на включення та відключення від систем централізованого опалення не є належними у розумінні ст.ст.33,34 ГПК України; судом не з»ясовано, чи були отримані рахунки відповідачем на оплату теплової енергії.
Умовами договорів чітко не встановлено термін виконання зобов»язання з оплати теплової енергії, а тому визначити момент порушення зобов»язань за договорами відповідачем не можливо.
Судом також не враховано, що п.6.7 договору № 13-11787/1 від 10.10.2011р., в якому зазначено, що на момент укладання цього договору (10.10.2011р.) заборгованість у споживача перед теплопостачальною організацією відсутня.
Апелянт вважає, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме ст.601 ЦК України, ст.ст.202, 203 ГК України з огляду на таке.
Позивач по даній справі є кредитором за зобов»язаннями по договорах та боржником за рішеннями господарського суду Донецької області № 26/173 від 18.10.2007р. і № 20/153 від 21.08.2008р., а відповідач по даній справі є боржником за договором та кредитором за рішеннями суду, тобто у позивача настав строк виконання рішень, а у відповідача сплати грошових коштів за договорами, отже вимоги є зустрічними, грошовими, а тому однорідними.
Однорідність вимог випливає із їх юридичної природи і матеріального змісту та не залежить від підстав виникнення зобов»язань, про що зазначено у постанові Верховного Суду України від 09.12.2008р., висновки якого є обов»яковими для всіх судів України в силу положень ст.111-28 ГПК України.
Суд, на думку апелянта, застосував ч.1 ст. 604 ЦК України, за приписами якої зобов»язання припиняються за домовленістю сторін, в той час коли ст. 601 ЦК України передбачено припинення зобов»язання за заявою однієї сторони та згоди іншої сторони не потрібна.
Наявні в матеріалах справи заяви про зарахування однорідних вимог в судовому порядку недійсними не визнавалися, тому як вважає скаржник, зарахування зустрічних однорідних вимог між позивачем та відповідачем слід вважати правомірним, що є підставою для припинення спірних зобов»язань між сторонами, при цьому суд у своєму рішенні визнав дії відповідача стосовно зарахування в рахунок боргу сум інфляційних, річних, пені і судових витрат за наказами господарського суду незаконними, але не визнав правочини недійсними, тобто не врахував приписи ст.204 ЦК України, якими встановлена презумпція правомірності правочину та п.1.ч.1 ст. 83 ГПК України.
22.10.2013р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 21.10.2013р. № 1189, в якому позивач просив залишити без змін рішення господарського суду від 29.08.2013р. по даній справі.
У судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.
Представники апелянта у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення господарського суду від 29.08.2013р., а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до частини другої статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв»язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.
Позивач, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» юридична особа ( ідентифікаційний код 03337119), що підтверджено Статутом (а.с.65-74).
Відокремлений підрозділ «Виробнича одиниця Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» виробнича одиниця головного підприємства не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про неї (а.с.75-81).
Відповідач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» юридична особа ( ідентифікаційний код 00131268), що підтверджено Статутом (а.с.200-202).
01.08.2007р. між ПАТ «Донецькобленерго» (за договором - споживач) та Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненрего» (за договором-енергопостачальна організація) в особі директора ВО «Жданівкатепломережа» був укладений договір про постачання теплової енергії № 113/686, за умовами якого теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору на опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря (а.с.11-18).
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку (розрахунковим способом) (п.5.1 договору), яким саме способом не підкреслено.
З п.6.2 договору вбачається, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно умов п. 6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду повинен був сплачувати енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Пунктом 7.2.3 договору передбачена відповідальність споживача за: несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2008р. (п.10.1 договору).
Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 договору).
Обсяг постачання теплової енергії споживачу визначений у Додатку до договору (а.с.13).
Додатковими угодами від 2008р. та 19.03.2009р. до договору № 113/186 від 01.08.2007р.передбачені тарифи на послуги теплопостачання (а.с.17,18).
Додатковою угодою від 16.04.2010р. до договору на поставку теплової енергії № 113/868 від 01.08.2007р. п.п.10.4 пролонгований по 15.04.2011р. Дана угода є невід»ємною частиною договору на поставку теплової енергії. Інші умови договору є незмінними та сторони підтверджують по ним свої зобов»язання (а.с.16).
Даний договір та Додаткова угода від 16.04.2011р. підписані сторонами та скріплені печатками підприємств у встановленому порядку.
10.10.2011р. між зазначеними сторонами укладений інший договір на поставку теплової енергії №13-11787/1, за яким теплопостачальна організація бере на себе зобов»язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов»язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором на цей же об'єкт опалення відповідача - РЕС м. Жданівка, розташований за адресою: м. Жданівка, кв-л 26/34, загальною площею опалення 65,07 кв. м.( а.с.19-23).
Пунктом 6.2 договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.
Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п.6.3).
В платіжному документі споживача вказується період, за який сплачується послуга за спожиту теплову енергію. При наявності заборгованості у споживача за послуги теплопостачання теплопостачальна організація зараховує оплату, що надійшла, у рахунок погашення заборгованості, незалежно від призначення платежу, зазначеного у платіжному документі ( п.6.5 договору).
Договір підписаний з протоколом розбіжностей, підписаним сторонами 17.10.2011року, в якому сторони доповнили п.6.9 договору такого змісту: "…у разі виникнення між споживачем і теплопостачальником щонайменше двох грошових (однорідних) зобов"язань, строк виконання яких є таким, що настав, у яких одна особа по відношенню до іншої буде виступати як боржником так і кредитором, дані суперечності можуть бути врегульованими шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до норм чинного законодавства."(а.с.30).
За умовами п.6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРРКПУ № 20 від 30.09.2011р. та складають за 1 Гкал теплової енергії 905,70грн. без ПДВ. У залежності від цін на енергоносії, встановлених КМУ, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв, тариф може змінюватися без узгодження із споживачем, але у відповідності з діючим законодавством.
Відповідно до п. п. 6.2, 6.3 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов'язався за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.
Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію - пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення ( п.7.2.3 договору).
Пунктом 10.1 договору встановлений строк його дії - з 10.10.2011р. до 31.12.2014р. Договір вважається пролонгованим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4 договору).
Позивач наполягає на тому, що спірним є період з 01 жовтня 2010 року по 30 квітня 2013 року, що вбачається з розрахунку заборгованості за послуги опалення та за відповідачем рахується заборгованість у сумі 36609,84 грн. за обома укладеними договорами (а.с.8).
У підтвердження факту постачання відповідачу теплової енергії позивач посилається на акти на включення опалення б/н від 08.10.2010р., від 15.10.2011р., від 15.10.2012р. та відключення опалення б/н від 06.04.2011р., від 15.04.2011р., від 15.04.2012р. (а.с.36-40); рахунки для оплати відповідачем послуг за тепло енергію із доказами їх направлення відповідачу: №1014 від 22.10.2010р. в сумі 1181,84грн., №1168 від 22.11.2010р. в сумі 1526,54грн., №1276 від 20.12.2010р. в сумі 1526,54грн., №46 від 25.01.2011р. у сумі 1526,34грн., №177 від 21.02.2011р. в сумі 1526,54грн., №550 від 18.04.2011р. в сумі 305,30грн., №278 від 22.03.2011р. в сумі 1526,54грн., №97 від 31.10.2011р. в сумі 726,77грн., №316 від 27.12.2011р. в сумі 2460,83грн., №211 від 28.11.2011р. в сумі 823,61грн., №430 від 19.04.2012р. в сумі 538,75грн., №165 від 21.02.2012р. в сумі 3042,16грн., №60 від 25.01.2012р. в сумі 5429,71грн., №275 від 22.03.2012р. в сумі 2825,35грн., №242 від 20.12.2012р. в сумі 4340,28грн., №162 від 23.11.2012р. в сумі 3408,46грн., №63 від 31.10,2012р. в сумі 1136,83грн., №441 від 22.04.2013р. в сумі 480,20грн., №83 від 25.01.2013р. в сумі 2418,65грн., №151 від 25.02.2013р. в сумі 2225,58грн., №280 від 31.03.2013р.в сумі 1867,74грн., а всього на суму 40844,76грн. (а.с.41-51) та акти виконаних робіт за спірний період, підписані з обох сторін (а.с.58-64).
В матеріалах справи містять докази оплати відповідачем отриманих послуг з опалення у сумі 1526,54 грн. за грудень 2010 року за договором № 113/686, у сумі 1526,54 грн. за листопад 2010р. за цим же договором та у сумі 1181,84 грн. за жовтень 2010 року за цим же договором, а всього на суму 4234,92 грн. за договором № 113/686 від 01.08.2007р. (а.с.152-156).
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.10.2007р. по справі № 26/173 з позивача на користь відповідача було стягнуто 250 227,74грн., з яких активна електроенергія - 202 660,22 грн., реактивна електроенергія - 8 387,70 грн., індекс інфляції - 24 494,27грн., 3% річних - 6630,21 грн., пеня - 5479,47 грн., державне мито - 2476,52грн. та ІТЗ - 99,53грн. та рішенням господарського суду Донецької області від 21.08.2008р. по справі № 20/153 з позивача на користь відповідача було стягнуто 1 128 930,09грн., з яких: активна електроенергія - 804 294,58грн., інфляційні - 278 507,53грн., 3% річних - 32276,22грн., пеня - 2 558,64грн., державне мито - 11176,36грн., ІТЗ -116,76грн.
Вказані рішення набрали чинності, проте позивачем ні в добровільному ні в примусовому порядку обов»язок щодо сплати грошової суми за вказаними судовими рішеннями не виконано.
З урахуванням того, що у позивача настав строк виконання рішень, а у відповідача сплати грошових коштів за договорами і зобов»язання є зустрічними та однорідними (грошовими), відповідач здійснив за вказаними вище договорами залік зустрічних однорідних вимог.
Так, відповідачем решта боргу в односторонньому порядку зараховано як взаємозалік по наступним виставленим рахункам: №46 від 25.01.2011р. на суму 1526,54 грн. та № 177 від 21.02.2011р. на суму 1526,54 грн., що підтверджується заявою № 54/ис-1953 від 23.03.2011р.; № 550 від 18.04.2011р. на суму 305,30 грн. за заявою № 54/ис-3557 від 13.05.2011р., № 278 від 22.03.2011р. на суму 1526,54 грн. за заявою № 54/ис-2783 від 15.04.2011р., а всього на суму 4884,92 грн.по договору № 113/686 від 01.08.2007р.
По договору №13-11787/1 від 10.10.2011р.:
- № 97 від 31.10.2011р. на суму 726,77 грн., № 316 від 27.12.2011р. на суму 2460,83 грн.,№211 від 28.11.2011р. на суму 823,61грн. за заявою № 03/ис-535 від 30.01.2012р.;
- №60 від 25.01.2012р. на суму 5429,71 грн. за заявою №03/ис-1285 від 29.02.2012р.;
- №165 від 21.02.2012р. на суму 3042,16 грн. за заявою №54/ис-1875 від 28.03.2012р.;
- №275 від 22.03.2012р. на суму 2825,35 за заявою № 54/ис-2666 від 28.04.2012р.;
- №430 від 19.042012р. на суму 538,75 грн. за завою ;№54/ис-3307 від 31.05.2012р.;
- № 63 від 31.010.2012р. на суму 1136,83 грн.; № 162 від 23.011.2012р. на суму 2840,38 грн. за заявою 52юр-10767/12 від 29.12.2012р.;
- №162 від 23.11.2012р. на суму 2840,38 грн. частково у сумі 568,08 грн.; № 242 від 20.12.2012р. на суму 4340,28 грн.; № 83 від 25.01.2013р. на суму 2418,65 грн. за заявою №52юр-1277/13 від 25.02.2013р.;
- № 151 від 25.02.2013р. на суму 2 225,58 грн. за заявою № 52юр-2364/13 від 05.04.2013р.;
- № 280 від 31.03.2013р. на суму 1867,74 грн., № 441 від 22.04.2013р. на суму 480,20 грн. за заявою №52юр-6355/13 від 16.07.2013р., а всього на суму 31724,92 грн. (а.с.109-147).
При цьому, відповідач вказує на те, що за даними бухгалтерського обліку ПАО «ДТЕК «Донецькобленерго» заборгованості за договорами немає.
Проте, позивач вважає, що для зарахування зустрічних однорідних вимог відсутня така умова як однорідність вимог, тому звернувся із позовом про стягнення боргу, інфляційних та 3% річних за означеними договорами.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності стягнення суми боргу за договорами на поставку теплової енергії.
Спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України
Відповідно до частини 1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ст.179 Господарського кодексу України, зазначено, що укладення господарського договору є обов»язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов»язковим для суб»єкта господарювання у випадках, передбаченим законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов»язковості укладення договору для певних категорій суб»єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.2 ст.275 Господарського кодексу України, ст.1, п.4 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.
До обов»язків споживача теплової енергії, зокрема, належить вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил ( абз.6 п. 40 Правил)
Таким чином, наявність договірних відносин між сторонами у даному випадку є обов»язковою та такою, що передбачена Законом.
Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення зобов»язань є не лише право чини, але й акти цивільного законодавства і рішення суду.
Так, по даній справі у відповідача виникло грошове зобов»язання перед позивачем
щодо оплати за отриману теплову енергію. В той же час грошове зобов»язання є у позивача перед відповідачем за рішеннями суду.
Відповідно до ст.. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов»язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги.
Згідно ч. 2 ст. 601 ЦК України зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Згідно приписів ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов»язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов»язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов»язанням є кредитором за другим);
2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв»язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов»язань по передачу родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);
3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред»явлення вимоги.
При цьому, характер зобов»язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом. Така правова позиція викладені в постанові Вищого господарського суду України від 21.09.2011р. по справі № 4/465.
Обмеження, за якими не допускається зарахування зустрічних вимог, вказані в ч.1-3 ст. 602 ЦК України не стосуються правовідносин між позивачем та відповідачем.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконання судових рішень здійснюється на підставах та у спосіб, визначених цим Законом та іншими законами та нормативно-правовими актами.
Зазначений Закон не містить заборони щодо можливості виконання судового рішення шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. Також не містять обмежень щодо зарахування однорідних вимог на стадії виконання судового рішення ст.203 ГК України та ст. 602 ЦК України.
Відповідно до статті 601 ЦК України зобов»язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Заява про зарахування зустрічних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, яка вчиняється однією особою, але створює, припиняє, змінює права та обов»язки для обох сторін. У разі незгоди другої сторони з проведеним зарахуванням, вона вправі на підставі ст.16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.
Статтею 204 ЦК України передбачено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
Таким чином, враховуючи, що позивачем не оскаржені в установленому порядку заяви про залік зустрічних вимог, вказані заяви є чинними, а відтак не можуть бути не прийняті судом.
З огляду на вищенаведене та фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що за договором № 113/686 від 01.08.2007р. залік зустрічних вимог за рахунками № №46, 177, 278, 550 складає 4884,92 грн., оплата відповідачем здійснена у сумі 4234,92 грн., що складає суму у розмірі 9119,84 грн., а відтак заборгованості у сумі 4884,92 грн. не існує.
За договором №13-11787/1 від 10.10.2011р. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог заборгованості у відповідача перед позивачем, яка заявлена у сумі 31724,92 грн. не має.
Доводи позивача про відсутність для зарахування зустрічних однорідних вимог спростовуються наведеним, а також тим, що п.6.9 договору №13-11787/1 від 10.10.2011р. сторони погодили, що у разі виникнення між споживачем і теплопостачальником щонайменше двох грошових (однорідних) зобов"язань, строк виконання яких є таким, що настав, у яких одна особа по відношенню до іншої буде виступати як боржником так і кредитором, дані суперечності можуть бути врегульованими шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до норм чинного законодавства, тому колегією суддів відхиляються.
Вимоги позивача щодо стягнення інфляційних у сумі 162,13 грн., 3% річних у сумі 22 324,31 грн., з яких суд задовольнив 2471,16 грн., є похідними від основної вимоги щодо стягнення заборгованості, а відтак не підлягають задоволенню.
З висновком суду про недоведеність суми нарахованої пені за обома договорами колегія суддів погоджується та вважає його правильним.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують висновок місцевого господарського суду, оскаржуване рішення прийнято з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для його скасування в частині задоволення позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову у задоволені позову в цій частині
Витрати по сплаті судового збору розподіляються відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка, Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у справі №905/4490/13 - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у справі №905/4490/13 скасувати в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36609,84грн., інфляційних витрат в сумі 162,13грн., 3% річних в сумі 2471,16грн.
В цій частині прийняти нове рішення.
У задоволені позовних вимог Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненрего» м.Донецьк в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» м.Жданівка до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК «Донецькобленерго» м.Горлівка про стягнення заборгованості в сумі 36609,84грн., інфляційних витрат в сумі 162,13грн., 3% річних в сумі 2471,16грн. - відмовити.
В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 29.08.2013р. у справі №905/4490/13 залишити без змін.
Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» м.Донецьк в особі виробничої одиниці «Жданівкатепломережа» м.Жданівка на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» м.Горлівка судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 860 грн. 25 коп.
Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий О.О.Радіонова
Судді
О.А.Марченко
В.М.Татенко
Надр.5 прим:1 -у справу; 1-позивачу; 1 -відповідачу; 1 -ДАГС; 1-ГС Донецької обл.