ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2013 р.

Справа №917/1865/13

За позовом Комунального виробничого підприємства "Комсомольсктеплоенерго", вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська область

до Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство" №15347, вул. Портова, 11, м. Комсомольськ, Полтавська область

про стягнення 200 456,46 грн.

Суддя Сірош Д.М.

Представники:

від позивача: Рубан Н.Б., довіреність № 1490 від 27.05.2013 р.

від відповідача: Герасименко С.М., голова правління, паспорт серія КО № 169750, виданий 26.01.2001 р.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до вимог ст. 85 ГПК України.

Суть спору: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 751 від 04.09.2012 р. у розмірі 200456,46 грн., з яких: 104 863,01 грн. - основний борг; 9 3711,61 грн. - пеня; 104,80 грн. - інфляційні; 1777,04 грн. - 3% річних.

07.11.2013 р. позивач, в порядку ст. 22 ГПК України подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з відповідача 104 863,01 грн. основного боргу, 84 237,43 грн. пені за період з 21.01.2013 р. по 20.07.2013 р., 1 579,27 грн. - 3% річних за період з 21.01.2013 р. по 13.08.2013 р., 104,80 грн. інфляційних за період з лютого 2013 р. по серпень 2013 р.

Суд приймає вказану заяву до розгляду та вирішує спір, виходячи з нової ціни позову.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав суму основного боргу в розмірі 104 863,01 грн., проти стягнення штрафних санкцій заперечує, посилаючись на відсутність вини автопідприємства у несвоєчасній оплаті послуг теплопостачання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

04.09.2012 р. між Комунальним виробничим підприємством "Комсомольськтеплоенерго" укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді за № 791.

Згідно з п. 1 вказаного вище договору "Теплопостачальна організація" (надалі - Позивач) бере на себе зобов'язання постачати "Споживачеві" (надалі - Відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов'язується сплачувати за одержану теплову енергію щомісячно в термін, передбачений цим договором, за встановленими нормами і тарифами, затвердженими виконавчим комітетом Комсомольської міської ради від 07 жовтня 2011 року за № 681 з розрахунку на 1 кв. метр опалювальної площі і 1 куб. метр гарячої води або за показаннями засобів обліку теплової енергії та гарячої води.

Відповідно до п. 6.3. Відповідач за три 3 дні до початку розрахункового періоду повинен був сплачувати Позивачу вартість зазначеної кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Зазначену кількість теплової енергії Відповідач повинен був розраховувати самостійно - за нормами, у разі комерційного обліку - на підставі показань комерційних приладів обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 3.2.1 договору Споживач теплової енергії (Відповідач у справі) зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором.

Оплата рахунків проводиться не пізніше 25 числа поточного місяця (пункт 6.4 договору).

Відповідач, взяті на себе зобов'язання щодо розрахунків на спожиту теплову енергію не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 104 863,01 грн. за період січень - червень 2013 року.

Саме вказану суму основного боргу Позивач просить суд стягнути з Відповідача.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. п. 5 п. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV від 24.06.2004 р. "Про житлово-комунальні послуги" (зі змінами та доповненнями) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 104 863,01 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що у випадку несвоєчасного виконання розрахунків за теплову енергію Відповідач сплачує пеню у розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше ставки, встановленої законодавством.

Здійснивши перевірку, наданого Позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 84 237,43 грн. пені за період з 21.01.2013 р. по 20.07.2013 р., суд дійшов висновку, що вимоги Позивача в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 1 579,27 грн. за період з 21.01.2013 р. по 13.08.2013 р. та 104,80 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2013 р. по серпень 2013 р.

Заперечення Відповідача щодо стягнення пені, річних та інфляційних судом відхиляються, оскільки відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Крім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

На підставі вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Як роз'яснив Пленум ВГС України у Постанові від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011 р. № 3674-VІ "Про судовий збір" повернення судового збору здійснюється за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У п. 2.8 Постанови Пленуму ВГС України від 21.02.2013р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що у разі зменшення розміру позовних вимог зайво сплачена сума судового збору підлягає поверненню (пункт 1 частина першої статті 7 Закону).

Після зменшення сума позовних вимог становить 190 784,51 грн. Судовий збір з даних вимог необхідно сплачувати у розмірі 3 815,69 грн.

Отже, поверненню Позивачу підлягає 193,44 грн. судового збору (4009,13 - 3 815,69 грн.).

Керуючись ст. ст. 32 - 33, 43 - 44, 49, 82-85 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комсомольське автотранспортне підприємство" № 15347, вул. Портова, 11, м. Комсомольськ, Полтавська область, р/р 26001148766980 у АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131, код 03399439 на користь Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго", вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська область, р/р 26008003919601 у АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131, код 13940851 -104863,01 грн. основного боргу, 84237,43 грн. пені, 1579,27 грн. - 3% річних, 104,80 грн. інфляційних, 3 815,69 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3.Повернути Комунальному виробничому підприємству "Комсомольськтеплоенерго", вул. Молодіжна, 8, м. Комсомольськ, Полтавська область, р/р 26008003919601 у АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 300131, код 13940851 з Державного бюджету України 193,44 грн. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 1763 від 09.09.2013 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 917/1865/13.

Суддя Сірош Д.М.

Повне рішення складено 12.11.2013 р.