Справа № 344/12909/13-к

Провадження № 11кп/779/102/13

Категорія ч.2 ст.121 КК України

Головуючий у 1 інстанції Деркач Н.І.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Ткачук Н.В., Вилки С.С.,

секретаря с/з Кравчук І.Я.,

з участю прокурора Свірідова Д.І.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора Свірідова Д.І. на вирок Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, працюючого викладачем кафедри "Релігієзнавства,теології та культури" Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, неодруженого, інваліда другої групи - захворювання ДЦП, українця, громадянина України, раніше не судимого, засуджено:

за ч.1 ст.122 КК України на один рік позбавлення волі;

за ч.2 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України на п,ять років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді п,яти років позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

На підставі ст.76 КК України на нього покладено відповідні обов'язки.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередньо обраний - домашній арешт.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 умисно наніс тілесні ушкодження середньої тяжкості, які не є небезпечними для життя в момент спричинення і не потягли за собою наслідків, передбачених у ст.121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров,я; умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілої. Кримінальні правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_3 проживав разом зі своєю престарілою бабусею ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в однокімнатній квартирі, що по АДРЕСА_1. Постійний догляд за хворою бабусею обтяжував його, через що між ними часто виникали сварки.

03 травня 2012 року після закінчення робочого дня, перебуваючи у стані алкогольного сп,яніння за місцем свого проживання, спричинив своїй бабусі ОСОБА_5 тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що викликали тривалий розлад здоров,я, але не були небезпечними для життя в момент спричинення.

04 травня 2012 року ОСОБА_5 була госпіталізована в Івано-Франківську ОКЛ, де їй було надано медичну допомогу, а 18 травня 2012 року - виписана по місцю свого проживання.

19 травня 2012 року ОСОБА_5, будучи кволою від отриманих травм та лікування, лежала на ліжку та стогнала. Така поведінка розлютила ОСОБА_3, який усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, бажаючи спричинити тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_5, з мотивів особистих неприязних стосунків, які раптово виникли, умисно став наносити їй з усієї сили численні цілеспрямовані удари рукою по голові та тілу.

У результаті своїх злочинних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 130 від 23.11.2012 року тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент спричинення та перебувають у прямому причинному зв,язку із настанням смерті потерпілої, а також легкі тілесні ушкодження.

Наступного дня ОСОБА_5 від отриманих травм померла за місцем свого проживання.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, просить вирок скасувати у зв,язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України на один рік позбавлення волі, за ч.2 ст.121 КК України сім років позбавлення волі, а остаточне покарання на підставі ст.70 КК України призначити у виді 7 років позбавлення волі.

У своїх запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_3 просять вирок залишити без змін, покликаючись на те, що судом обґрунтовано призначено покарання із застосуванням ст.ст. 69 та 75 КК України, із зазначенням обставин застосуванням вказаних статей.

Заслухавши доповідь судді Томенчука Б.М., доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які просили залишити вирок без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, в тому числі і в частині призначення покарання. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за обставин, зазначених у вироку та про кваліфікацію його неправомірних дій ніким не оскаржені, тому в апеляційному порядку не переглядається.

Доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_3 покарання колегія суддів вважає непереконливими.

Як вбачається з вироку, призначаючи обвинуваченому покарання, суд в повній мірі врахував відповідно до вимог ст. 65 КК України ступінь тяжкості вчиненого злочину та інші дані, що впливають на покарання винної особи. Зокрема, судом враховано пом'якшуючі покарання обставини: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, особу винного, який позитивно характеризується, вперше притягається до кримінальної відповідальності, його стан здоров,я, що є інвалідом другої групи із захворюванням " Дитячий церебральний параліч " (т.4, а.с.24-25).

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп,яніння.

З урахуванням вище наведених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання за ч.2 ст.121 КК України рішення суду про застосування ст.69 КК України, тобто про призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті, мотивоване належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З огляду на особу винного, який є інвалідом другої групи із захворюванням " Дитячий церебральний параліч " та сукупність обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд першої інстанції при призначенні покарання обґрунтовано застосував ст.75 КК України, звільнивши ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, а призначене покарання є достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, тому вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.

Крім того, колегія суддів також приймає до уваги те, що ОСОБА_3 тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні з приводу тяжкості перебігу хвороби, а саме психоемоційного перенапруження та гіпертонічної хвороби 2 стадії, що підтверджується виписками із медичної карти та історії хвороби, а також заяву потерпілого не позбавляти ОСОБА_3 волі і дає підстави вважати, що суд першої інстанції обґрунтовано застосував до призначеного покарання ст.75 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Свірідова Д.І. залишити без задоволення, а вирок Івано-Франківського міського суду від 06 червня 2013 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді Н.В. Ткачук

С.С. Вилка

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук