№ справа:104/1426/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Борісенко Євген Валентинович

№ провадження:104/1426/13-кДоповідач суду апеляційної інстанції:Борісенко Євген Валентинович Л. П.

_________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.

Суддів -Єлгазіної Л.П., Радіонова І.І.

при секретарях - Оруджов Ф., Кравець А.В., Шемлей І.І.

за участю прокурорів - Сулейманвої Д.Н., Пакули О.Р.

захисників: обвинувачених потерпілогоОСОБА_11. ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 11-кп /190/741/13 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисників ОСОБА_16, ОСОБА_17, захисника ОСОБА_18 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 на вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2013 р., за яким

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Чирчик Ташкентської області Узбекистану, громадянин України, з вищою освітою, одружений, непрацюючий, , раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 АР Крим засуджений:

- за ч.2 ст. 365 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки та зі штрафом в розмірі 11 900 грн;

- за ч.4 ст. 368 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_13 призначено покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки з конфіскацією усього належного йому майна, та зі штрафом в розмірі 11 900 грн.

На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_13 позбавлено спеціального звання - старший лейтенант міліції.

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Ташкент Узбекистан, громадянин України, з вищою освітою, одружений, не працюючий, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 АР Крим,

засуджений:

- за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки та зі штрафом в розмірі 8 500 грн;

- за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки, без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_14 призначено покарання у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язаних з виконанням функцій представника влади строком на 2 роки без конфіскації майна, та зі штрафом в розмірі 8 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз - 1 487 грн. 75 коп. з кожного.

Вирішено питання щодо застави та речових доказів.

ВСТАНОВИЛА:

Вироком встановлено, що ОСОБА_13, будучи слідчим СВ Білогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим, маючи спеціальне звання « старший лейтенант міліції», будучі відповідно до Закону України « Про міліцію « наділений владними та службовими повноваженнями, з 03.03.2013 р., проводивши досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом дорожньо - транспортної пригоди за участю ОСОБА_15 за ч.1 ст. 286 КК України, бажаючи незаконно збагатитися, вирішив здійснити противоправні дії щодо отримання від ОСОБА_15 неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у сумі 5 000 грн.

Для реалізації злочинного наміру та зведення до мінімуму можливості бути викритим у вчиненні злочинних дій, ОСОБА_13 з 03.03.2013 р. до 05.03.2013 р., втягнув у свою злочинну діяльність ОСОБА_14, який не є службовою особою. Втягнувши ОСОБА_14 у свою злочинну діяльність, ОСОБА_13 довів йому свої злочинні наміри про отримання від ОСОБА_15 неправомірної вигоди у сумі 5 000 грн.

Отримавши від ОСОБА_14 згоду на пособництво у скоєнні вказаного злочину та обговоривши з ним розмір неправомірної вигоди та спосіб її отримання від ОСОБА_15, ОСОБА_13, доручив ОСОБА_14 спілкуватися з ОСОБА_15 від його імені, у тому числі висунути останньому вимогу про надання неправомірної вигоди, обговоривши з ним розмір неправомірної вигоди, та отримувати від нього неправомірну вигоду.

05.03.2013 р., приблизно о 12 годині, ОСОБА_13 при особистій зустрічі з ОСОБА_15, яка відбулася у Білогірській центральній районній лікарні, вказав останньому на ОСОБА_14, як на його довірену особу, яка діє від його імені та сумісно з ним.

У подальшому ОСОБА_14, сприяючи ОСОБА_13 у вчиненні злочинних дій щодо отримання неправомірної вигоди, реалізуючі єдиний з ним умисел, знаходячись у лікарні, при особистій розмові з ОСОБА_15, повідомив його про можливість уникнути відповідальність за вчинення кримінального правопорушення та його наслідків, з подальшим закриттям кримінального провадження, розпочатого за фактом дорожньо - транспортної пригоди за участю ОСОБА_15, за умови передачі йому неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у розмірі 5 000 грн.

При цьому, ОСОБА_14, акцентуючи увагу ОСОБА_15 на службове становище ОСОБА_13, та вказуючи на його можливість щодо проведення подальшого досудового розслідування у кримінальному провадженні, створив у ОСОБА_15 переконання, що іншими можливими способами уникнути кримінальної відповідальності буде неможливим, та бажаючи уникнути порушення його законних прав та інтересів, будучи поставленим у безвихідне становище, був змушений надати ОСОБА_14 свою згоду на передачу неправомірної вигоди у розмірі 5 000 грн. для ОСОБА_13

07.03.2013 р., приблизно о 11 годині, ОСОБА_14 за вказівкою ОСОБА_13, знаходячись біля будинку № 4, розташованого по вул. Луначарського, в м. Білогірську, отримав від ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 1 000 грн., що є першою частиною від визначеної суми неправомірної вигоди у сумі 5 000 грн. за закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_15 та уникнення негативних наслідків розслідування.

Отриманою частиною неправомірної вигоди у розмірі 1 000 грн. ОСОБА_13 і ОСОБА_14 розпорядилися за власним розсудом.

18.03.2013 р., приблизно о 11 годині, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, продовжуючи сумісні злочинні дії та реалізуючі єдиний умисел при особистій зустрічі з ОСОБА_15, перебуваючи у приміщенні туалету в адміністративній будівлі ВДАІ Білогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим, розташованої по вул. Нижньогірській, 51 в м. Білогірську, отримали від ОСОБА_15 грошові кошти у сумі 500 грн., що є другою частиною від визначеної суми неправомірної вигоди у сумі 5 000 грн. за закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_15 та уникнення негативних наслідків розслідування.

Отриманою частиною неправомірної вигоди у розмірі 500 грн. ОСОБА_13 і ОСОБА_14 розпорядилися за власним розсудом.

22.03.2013 р., приблизно о 12 годині 25 хвилин, ОСОБА_13 , після особистої зустрічі з ОСОБА_15, яка відбулася у службовому кабінеті ОСОБА_13, що знаходиться в адміністративній будівлі ВДАІ Білогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим, розташованої за вищевказаною адресою, та переконавшись про готовність ОСОБА_15 передати йому останню частину неправомірної вигоди у розмірі 3 500 грн. за закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_15 та уникнення негативних наслідків розслідування, за телефоном надав ОСОБА_14 вказівку отримати від ОСОБА_15 вказані грошові кошти.

Після чого, ОСОБА_14, з метою приховування слідів злочину та уникнення можливості бути викритим в отриманні неправомірної вигоди, намагався здійснити обмін грошових коштів у сумі 3 500 грн., наданих ОСОБА_15, як останню частину неправомірної вигоди у загальній сумі 5 000 грн. за закриття кримінального провадження, на інші грошові купюри. Однак, здійснити обмін грошових купюр ОСОБА_14 не зміг, оскільки його та ОСОБА_13 злочинні дії були викриті працівниками правоохоронних органів.

Крім того, 18.03.2013 р., приблизно о 11 годині, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, при особистої зустрічі з ОСОБА_15, у приміщенні туалету в адміністративній будівлі ВДАІ Білогірського РВ ГУ МВС України в АР Крим, умисно вчиняючи противоправні дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, незаконно, за відсутності понятих та без складання процесуальних документів, ображаючи особисту гідність ОСОБА_15, примушуючи зняти верхній одяг та оголюючи окремі частини тіла, тобто незаконно провів особистий обшук ОСОБА_15

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 вину не визнав, а ОСОБА_14 вину визнав повністю.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_16 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 просила вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження закрити за відсутністю в діянні її підзахисного складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, ч.4 ст. 368 КК України.

Свої доводи мотивує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Так, захисник посилається на те, що обвинувальний вирок щодо її підзахисного ОСОБА_13 ґрунтується на суперечливих свідченнях потерпілого ОСОБА_15, та свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_20, які не були очевидцями по факту отримання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_13, та свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, які не мають ніякого відношення до справа, а свідчення свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 не доводять провину її підзахисного ОСОБА_13

Також, захисник звертає увагу на ту обставину, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв в якості доказу провини її підзахисного легалізовані матеріали по факту отримання хабара з боку ОСОБА_13, оскільки з них убачається, що противоправні дії були вчинені обвинуваченим ОСОБА_14

Крім цього, захисник вважає, що в матеріалах кримінального проводження відсутні інші докази, які вказували на умисні дії ОСОБА_13 на отримання їм неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів, у тому числі висновки судової експертизи спеціальних хімічних речовин, з якої не вбачається що саме у її підзахисного були вилучені свічення, тобто умисел на отримання хабара від потерпілого ОСОБА_15 для закриття щодо нього кримінального провадження.

Захисник звертає увагу на ту обставину, що судом першої інстанції не вирішено питання, чому грошові кошти при затриманні ОСОБА_14 були вилучені у останнього не на території автостанції, а в кабінеті ОСОБА_13, що суперечить нормам закону.

Також, захисник вважає, що протокол огляду від 22.03.2013 р. не може служити в якості доказу провини ОСОБА_13, оскільки складений в порушення норм КПК України, так як при його складенні були відсутні поняті.

Крім того, захисник оспорює факт незаконного обшуку ОСОБА_15, так як з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що при особистому огляді ОСОБА_15 мало місце суб'єктивна сторона злочину, тобто дії ОСОБА_13 супроводжувалися тим, що ображали особисту гідність потерпілого.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 просить вирок суду першої інстанції скасувати, кримінальне провадження направити на новий судовий розгляд.

В обгрантування своїх доводів вказує на те, що суд першої інстанції при описі об'єктивної сторони кримінального правопорушення конкретно не сформулював обвинувачення, визнаним судом доведеним.

Також, захисник вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази, які свідчать, що дії його підзахисного охоплюються кваліфікуючим ознакам «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб», які виникли між ОСОБА_14 та ОСОБА_13, на отримання хабара від ОСОБА_15

Крім того, захисник звертає увагу на те, що суд першої інстанції у вироку не вказав, якими ж доказами підтверджується факт отримання неправомірної вигоди як з боку ОСОБА_13, так і ОСОБА_14

Крім цього, захисник посилається на те, що в матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що з боку ОСОБА_13 був проведений незаконний обшук потерпілого ОСОБА_15

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_13 приводить аналогічні доводи вказані в апеляційних скаргах його захисників.

При цьому, просить у разі відсутності підстав для закриття кримінального провадження, вирок суду першої інстанції в частині призначеної йому міри покарання змінити, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

В обгрантування своїх доводів вказує на те, що його дії не спричинила за собою тяжких наслідків та відсутність у нього корисних мотивів.

Крім цього, обвинувачений просить врахувати при призначенні йому міри покарання його позитивну характеристику з місця його праці.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_18 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 просить вирок суду першої інстанції в частині призначеної його підзахисному міри покарання змінити, звільнивши ОСОБА_14 від відбування покрайня з випробуванням.

Свої доводи мотивує тим, що призначена судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, тобто внаслідок її суворості.

Так, захисник посилається на те, що суд першої інстанції при призначенні його підзахисному міри покарання з реальним його відбуванням в повній мірі не врахував те, що ОСОБА_14 вину визнав повністю, розкаявся у вчинених кримінальних правопорушень.

Також, захисник просить врахувати при призначенні його підзахисному міри покарання ту обставину, що ОСОБА_14 під час судових засідань активно сприяв встановленню фактичних обставин справи, що привело до викривання противоправних дій ОСОБА_13

Крім того, захисник вважає, що суд першої інстанції при призначенні його підзахисному міри покарання не врахував в повному обсязі дані про особу ОСОБА_14, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності.

На апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисників ОСОБА_16, ОСОБА_17, захисника ОСОБА_18 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14, прокурором подані заперечення, в яких він просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Заслухавши доповідача, захисників ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, обвинуваченого ОСОБА_13, які підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах, обвинуваченого ОСОБА_14, який підтримав доводи свого захисника, прокурора, який заперечував проти доводів, викладених в апеляційних скаргах, обвинувачених, які в останньому слові просили призначити їм міру покарання не пов'язану з позбавленням волі, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 підлягає частковому задоволенню, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_16 та ОСОБА_17 діючих в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_13 не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно з вимогами ст..404 ч.1 КПК України , - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Вина обвинувачених ОСОБА_13 і ОСОБА_14 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 368 КК України при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації їх дій за даною статтею, підтверджується сукупністю досліджених і перевірених у судовому засіданні доказів, яким у вироку дана належна оцінка.

Доводи захисників про те, що в діях їх підзахисного ОСОБА_13 відсутній склад інкримінованих йому кримінальних правопорушень на думку колегії суддів є необґрунтованими.

Так, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 заперечуючи свою вину, пояснив, що у нього з ОСОБА_14 ніякої домовленості на отримання грошових коштів від ОСОБА_15 щодо закриття кримінального провадження по факту дорожньо - транспортної пригоди за участю останнього не було, а також не ставилося питання про заміну аналізу крові на наявність в ній алкоголю.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_13 у суді пояснив, що зі слів ОСОБА_14 йому стало відомо, що між останнім та ОСОБА_15 була розмова, під час якої, ОСОБА_15 питав у ОСОБА_14, як йому можливо допомогти, та ОСОБА_14 його проконсультував. Він визнає свою провину у тому, що дозволив ОСОБА_14 спілкуватися з ОСОБА_15, і не припинив усі їх дії, коли про них дізнався.

Вказані обвинуваченим ОСОБА_13 обставини про те, що він не знав про противоправні дії обвинуваченого ОСОБА_14, щодо отримання від потерпілого ОСОБА_15 грошових коштів для закриття кримінального провадження по факту дорожньо - транспортної пригоди за участю ОСОБА_15 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Судом першої інстанції обґрунтовано покладені в основу вироку свідчення обвинуваченого ОСОБА_14, оскільки ці свідчення підтверджуються сукупністю інших, досліджених судом доказів.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_14 провину визнав в повному обсязі та пояснив, що він раніше працював у ДАІ, де займався розслідуванням справ щодо дорожньо - транспортних пригод.

05.03.2013 р., він зустрівся у лікарні з ОСОБА_13, де останній йому розповів, що йде опитувати ОСОБА_15 щодо скоєного ним ДТП.

Після того, як він відвідав у лікарні сестру, він зустрівся з ОСОБА_13, який закінчував опитувати ОСОБА_15 Під час розмови, ОСОБА_15 звернувся із запитанням, щодо можливості уникнути відповідальність за вчинену ним дорожньо - транспортну пригоду. Тоді ОСОБА_13 йому сказав, щоб ОСОБА_15 з приводу цього питання поспілкувався з ним. Він повідомив ОСОБА_15 про те, що краще за все, щоб у нього був відсутній факт алкогольного сп'яніння, та не було претензій від потерпілих.

На питання ОСОБА_15, щодо можливості отримання позитивного результату аналізу, він дав позитивну відповідь, та за допомогою телефону написав суму у розмірі 5 000 грн., як за вказану послугу. Про розмову з ОСОБА_15, він розповів ОСОБА_13 Наступного дня, він спільно з ОСОБА_13 зустрівся у лікарні з ОСОБА_15, де у останнього поцікавився, щодо надання йому послуг.

Грошові кошти у розмірі 1 000 грн. і 500 грн., він отримав від ОСОБА_15, частину яких віддав ОСОБА_13 23.03.2013 р. перебував у кафе разом із ОСОБА_28, йому подзвонив ОСОБА_13 та попросив його під'їхати, так як до нього прийшов ОСОБА_15

На автомобілі ОСОБА_28 він під'їхав до ДАІ, де ОСОБА_15 сів у машину і вони поїхали на ринок, щоб обміняти принесені ним грошові кошти , але останню суму він не отримав, так як був затриманий працівниками міліції.

Свідчення обвинуваченого ОСОБА_14 в повному обсязі підтверджуються свідченнями потерпілого ОСОБА_15, який в суді першої інстанції та апеляційному суді пояснював , що саме ОСОБА_13 пропонував вирішувати всі питання , пов,язані з закриттям його справи за фактом ДТП з ОСОБА_14, що він вказував , що грошові кошти він повинен був передавати саме через ОСОБА_14

Після чого, ОСОБА_14 на телефоні показав йому суму яку необхідно заплатити, яка складалася з 5 000 грн. Усі розмови з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 він записував на телефон і диктофон. Грошові кошти він передавав ОСОБА_14 в кілька етапів. Останній раз, грошові кошти він приніс у кабінет ОСОБА_13, і на аркуші написав суму в розмірі 3 500 грн., яку підкреслив. Після чого, ОСОБА_13 подзвонив ОСОБА_14, а коли останній під'їхав, вони поїхали до автостанції, щоб обміняти гроші.

Вина обвинуваченого ОСОБА_13 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 365, КК України при обставинах, викладених у вироку, т а досліджених судом апеляційної інстанції підтверджується сукупністю досліджених і перевірених у судовому засіданні доказів, яким у вироку дана належна оцінка.

Потерпілий ОСОБА_15 апеляційному суду пояснив, що при зустрічі 18 березня 2013 року, у ОСОБА_13 виникла підозра, чи не пише він їх розмову у приміщенні туалетної кімнати відділення ДАЇ, у зв'язку з чим, ОСОБА_13 руками перевірив його одяг, а потім підняв одежу до шиї, при цьому обвинувачений ОСОБА_14 сидів на відстані і звернувся до ОСОБА_13 зі словами, « Що ти робиш «. Обвинувачений ОСОБА_14 обшук ОСОБА_15 не проводив. Від дій ОСОБА_13 з приводу його обшуку, потерпілий ОСОБА_15, відчув дискомфорт та приниження гідності.

У зв, язку з наведеним, апеляційний суд вважає, що орган досудового розслідування та суд першої інстанції помилково дійшли висновку про наявність складу злочину , передбаченого ч.5 ст.27. ч.2 ст. 365, КК України в діях обвинуваченого ОСОБА_14. а саме - пособництво в перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним та громадським інтересам, якщо воно супроводжувалося діями, що ображають особисту гідність потерпілого, оскільки такі дії між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 не узгоджувалися, вони були виконані на власний розсуд саме обвинуваченим ОСОБА_13

В цій частині вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_14. про визнання його винуватим за ч.5 ст.27. ч.2 ст. 365, КК України ( при відсутності інших доказів ) підлягає скасуванню з закриттям кримінального провадження.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апелянтів про те, що свідчення обвинуваченого ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_15 необ'єктивні, оскільки їх свідчення послідовні, не суперечливі, тому підстав їм не довіряти судом не встановлено.

Крім того, свідчення обвинуваченого ОСОБА_14 та потерпілого підтверджуються свідченнями свідків та письмовими матеріалами кримінального провадження, а саме протоколами аудіо запису оптичного диска №108 від 18.03.2013 року та протоколом результатів аудіо контролю за особою від 25.03.2013 року записів розмов між потерпілим ОСОБА_15, ОСОБА_13, та ОСОБА_14.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпілий ОСОБА_15 звернувся з заявою в органи міліції, в якому просив прийняти міри щодо слідчого ОСОБА_13., який вимагав з нього гроші за закриття кримінального провадження (т.1 а.с. 24).

Факт того, що мала місце зустріч потерпілого ОСОБА_15 з обвинуваченим ОСОБА_13 22.03.2013 р. у кабінеті останнього, при якій потерпілий приніс останню суму грошових коштів у розмірі 3 500 грн. за закриття кримінального провадження, та написав власноруч на аркуші паперу зазначену грошову суму, підтверджується письмовими матеріалами кримінального провадження, серед яких:

- протокол огляду місця події від 22.03.2013 р., згідно якого був оглянутий робочий кабінет слідчого ОСОБА_13., в якому в корзині для сміття знайдено два обривка паперу, на одному з яких міститься рукописна надпис «0», а на іншому «3 50», які підкреслені (т.1 а.с. 48 - 53);

- висновок судово - почеркознавчої експертизи № 165 від 23.04.2013 р., згідно якої рукописний текст: « 3 500», розташований на фрагменту паперу, вилученому 22.03.2013 р. під час огляду службового кабінету слідчого ОСОБА_13., ймовірно виконаний ОСОБА_15 (т.2 а.с. 45 - 50).

Висновок суду щодо того, що з боку працівника міліції - ОСОБА_13 і його знайомого - ОСОБА_14 були противоправні дії, щодо отримання хабара від потерпілого ОСОБА_15 за закриття щодо останнього кримінального провадження за вчинення ним дорожньо - транспортної пригоди, підтверджується свідченнями свідків ОСОБА_29, ОСОБА_19, ОСОБА_30,

Так, свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснила, що зі слів її сина - ОСОБА_15 їй стало відомо, що працівники міліції пропонували її сину за 5 000 грн. закрити щодо нього кримінальне провадження, але вона була проти щоб її син давав за це грошові кошти, та радила сину звернутися до правоохоронних органів за фактом вимагання.

Свідок ОСОБА_19 в суді пояснила, що зі слів її знайомого ОСОБА_15, з яким в той день потрапила в дорожньо - транспортну пригоду, їй стало відомо, що ОСОБА_13 і ОСОБА_14 просили у ОСОБА_15 гроші для вирішення питання за фактом ДТП.

Свідчення свідка ОСОБА_19 підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_30, який в суді пояснив, що зі слів його доньки - ОСОБА_19, йому стало відомо, що до ОСОБА_15 приходили працівники міліції та просили гроші для закриття кримінального провадження по факту ДТП.

Крім того, вина обвинувачених ОСОБА_13 і ОСОБА_14 підтверджуються свідченнями свідка ОСОБА_28, який хоча і не був очевидцем вчинених кримінальних правопорушень, але підтверджує факт того, що мало місце зустрічі ОСОБА_14 з ОСОБА_13, яке сталося 22.03.2013 р.

Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції необґрунтовано поклав як доказ у вироку свідчення свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, які не мають ніякого відношення до справи, на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки зі свідчень вказаних свідків убачається, що обвинувачений ОСОБА_13 мав у своєму провадженні справу щодо дорожньо - транспортної пригоди за участю ОСОБА_15, та був зобов,язаний виконувати усі процесуальні дії щодо установлення фактичних обставин справи.

Тобто на думку колегії суддів ОСОБА_13. мав усі можливості для закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування.

Необґрунтованими є доводи апелянтів про те, що свідчення свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 не доводять провину саме обвинуваченого ОСОБА_13, оскільки данні свідчення узагальнюють дії обвинуваченого ОСОБА_14, який діяв спільно з обвинуваченим ОСОБА_13

З доводами апелянтів про те, що свідчення потерпілого та свідків необ'єктивні, колегія суддів не може погодитися. Данні свідчення свідки давали в судовому засіданні, будучи попередженими про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправді свідчення та приведені до присяги.

Крім того, свідчення потерпілого та свідків послідовні, не суперечливі, тому відсутні підстав їм не довіряти.

Факт того, що мали місце не тільки передача потерпілим ОСОБА_15 обвинуваченим ОСОБА_13 і ОСОБА_14 грошових коштів за закриття кримінального провадження, а і факт незаконного огляду потерпілого з боку ОСОБА_13, свідчать аудіо запис оптичного диску № 108 т від 18.03.2013 р. та протоколи про результати аудіо контролю за особою від 25.03.2013 р., згідно яких на оптичному диску від 18.03.2013 р. містяться записи з розмовами між ОСОБА_15, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, під час якої ОСОБА_15 повідомляє, що приніс ще 500 грн.

Після чого, ОСОБА_13 проводить особистий обшук ОСОБА_15, говорить, щоб він передав ОСОБА_14 те, що у нього є, а також запис розмови між ОСОБА_15, ОСОБА_13 і ОСОБА_14, від 22.03.2013 р., під час якої ОСОБА_13 телефонує ОСОБА_14 та повідомляє, що прийшов ОСОБА_15 Після чого, ОСОБА_15 на аркуші паперу пише ОСОБА_13 грошову суму яку приніс, а саме 3 500 грн.. Потім під'їжджає ОСОБА_14, забирає ОСОБА_15 та разом з ним вони від'їжджають провести обмін грошових коштів, де між ними йде мова про купюри, які приніс ОСОБА_15 (т.1 а.с. 212 - 227, т.2 а.с. 281).

Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв в як доказ провини обвинуваченого ОСОБА_13 легалізовані матеріали по факту отримання хабара з боку ОСОБА_13, так як з них убачається, що противоправні дії були вчинені обвинуваченим ОСОБА_14 на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки з них убачається, що ОСОБА_13 знав про усі дії ОСОБА_14 по факту одержання хабара, та приймав керівну, безпосередню активну участь його діях.

Доводи апелянтів про те, що в порушення норми закону вилучення грошових коштів здійснювалося не на території автовокзалу, де був затриманий обвинувачений ОСОБА_14, а в кабінеті обвинуваченого ОСОБА_13 не є на думку колегії суддів суттєвим порушенням, оскільки грошові кошти були вилучені у присутності понятих, грошові кошти не були передані ОСОБА_14 та ОСОБА_13 з причин , які не залежали від їхньої волі, а умисел обвинувачених свідчить саме на отримання грошової суми у розмірі 5000 гривень ( п,яти тисяч гривень ), яку вони очікували отримати саме 22.03.2013 року.

Свідчення потерпілого та свідків, у сукупності з висновками судових експертиз та іншими, дослідженими судом першої інстанції доказами, узгоджуються між собою в деталях, логічно доповнюють один одного, створюючи картину кримінального правопорушення в цілому, і не викликають сумніву у їх об,єктивності та правдивості.

Таким чином, фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції, повністю підтверджуються сукупністю викладених вище доказів і сумніву у їх достовірності у колегії суддів не викликають.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції правильно кваліфікував дії ОСОБА_13 за ч.2 ст. 365, ч.4 ст. 368 КК України, з чим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів вважає, що вірно в дії обвинувачених поставлений у провину кваліфікуючий ознак «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб», оскільки дана обставина підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Так, як убачається із матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 спільними діями намагалися отримати від потерпілого ОСОБА_15 грошові кошти для закриття щодо останнього кримінального провадження по факту ДТП.

Необґрунтованими є доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції не доказана провина обвинуваченого ОСОБА_13 стосовно образи потерпілого щодо його гідності, оскільки потерпілому ОСОБА_15 були завдані моральні страждання при його незаконному огляді з боку обвинуваченого ОСОБА_13, від чого потерпілий відчув душевний дискомфорт.

Будь - яких істотних порушень кримінального процесуального законодавства України, що ставлять під сумнів законність і обґрунтованість вироку щодо ОСОБА_13 не встановлено, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг щодо нього.

Зміна вироку можлива лише з підстав визначених ст..408 КПК України і допускається в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Апеляційний суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_14 відсутній склад злочину , передбачений ч.5 ст.27, ч.2 ст. 365, КК України , оскільки ні орган досудового розслідування, ні суд першої інстанції не встановили достатні докази доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.

У зв,язку з наведеним, кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_14 за ч.5 ст.27, ч.2 ст. 365, КК України на підставі ч.1 п.3 ст..284 КПК України закривається.

Міра покарання , яка призначена обвинуваченим ОСОБА_14 та ОСОБА_13 відповідає вимогам ст.ст. 65 - 67 КК України, та призначена з урахуванням усіх обставин по справі та даних про їх особу.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що його противоправні дії не спричинили за собою тяжких наслідків та відсутність у нього корисних мотивів на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки вчиненні ним кримінальні правопорушення відносяться до категорій тяжких та вчинені в сфері службової діяльності. На думку колегії суддів, обвинувачений усвідомлював протиправність своїх дій, зловживаючи владою, з корисливих мотивів всупереч інтересам служби, через обвинуваченого ОСОБА_14, використав надані йому владні повноваження та спричинив тяжкі наслідки державним інтересам у виді підриву авторитету та престижу органів внутрішніх справ.

Необґрунтованими є доводи обвинуваченого ОСОБА_13 про те, що судом при призначенні йому міри покарання в повному обсязі не враховано його позитивну характеристику за місцем його служби, оскільки дана обставина була врахована судом першої інстанції при призначенні міри покарання, що убачається з вироку суду.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_18 про те, що судом першої інстанції в повному обсязі не враховані данні про його підзахисного ОСОБА_14 то вони на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки данні про особу обвинуваченого ОСОБА_14 були враховані в повному обсязі, у тому числі його правдиві свідчення, у зв'язку з чим останньому була призначена міра покарання на підставі ст. 69 КК України.

У зв'язку з викладеним, апеляційні скарги захисників ОСОБА_16, ОСОБА_31 та обвинуваченого ОСОБА_13 не підлягають задоволенню. Апеляційна скарга ОСОБА_18 підлягає частковому задоволенню.

У зв.язку з наведеним , апеляційний суд приходить до висновку про зміну вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_14.

Керуючись ст.ст.284, 404, 405,407 ,417 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_13 та його захисників ОСОБА_16 та ОСОБА_31,- залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_18 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_14 задовольнити частково.

Вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2013 року в частині визнання ОСОБА_14 винним за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 365 КК України та призначеного покарання скасувати.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_14 - за ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 365 КК України закрити у зв,яязку з не встановленням достатніх доказів доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.

Виключити з вироку суду при призначенні покарання ОСОБА_14 посилання на ч.1 ст.70 КК України.

В решті вирок Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 серпня 2013 року щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_14 залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення його судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Судді

Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Радіонов І.І.