ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2006 р.                                                                                Справа №  10/228

За позовом державної податкової інспекції у м. Чернівці

до приватного підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці

про стягнення штрафу в сумі 1700 грн.

Суддя Т.І.Ковальчук

Секретар судового засідання  Нікуліца І.С.

Представники:

Від позивача -Паланійчук В.П., старший державний податковий інспектор, дов. № 28305/10-013 від 11.12.2006 р. 

Від відповідача -ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:         

Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення штрафу в сумі 1700 грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без ліцензії, застосованого рішенням  № НОМЕР_1 від 28.09.2004 р.

Ухвалою від 15.11.2006 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 07.12.2006 р. за участю представників сторін, від відповідача витребувано пояснення на позов, ухвалою від 07.12.2006 р. розгляд справи відкладено на 20.12.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в ході  проведеної позивачем  перевірки стану дотримання відповідачем вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, встановлено факт реалізації алкогольних напоїв без ліцензії, за що у відповідності до чинного законодавства до відповідача застосовано штраф у сумі 1700 грн., який підприємець у добровільному порядку не сплатив.

Письмових пояснень відповідач не надав.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Відповідач позов не визнав, пояснив суду, що акт перевірки складено більш як два роки тому і весь цей час податкова інспекція не зверталася за стягненням штрафу, насправді він спиртними напоями не торгував, а лише пригостив відвідувачів, які  виявилися перевіряючими, пояснення писав під диктовку інспекторів.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Так, судом встановлено наступне.

Під час проведення перевірки кафе “ІНФОРМАЦІЯ_1”, яке належить відповідачу і розташоване за адресою АДРЕСА_1,  позивачем встановлено  факт реалізації двох пляшок слабоалкогольного напою “Лонгер” без застосування РРО, без придбання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та торгового патенту, виявлено наявність 20 пляшок напою “Лонгер”, з приводу чого складено акт № НОМЕР_2від 23.09.2004 р. (а.с. 4,5). У поясненнях від 23.09.2004 р. на ім'я начальника ДПІ відповідач проти виявлених порушень не заперечував (а.с. 6).

28.09.2004 р. позивачем прийнято рішення № НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій, яким на відповідача накладено штраф у розмірі 1700 грн. за реалізацію алкогольних напоїв без придбання ліцензії на роздрібну торгівлю у відповідності до абз. 5 ч. 2 ст. 17  Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового алкогольних напоїв та тютюнових виробів” (а.с. 3).

Зазначений штраф відповідач не сплатив.

У відповідності до ч. 6 ст. 15 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” (далі -Закон № 481/95) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм власності, в тому числі її виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно з абз. 5 ст. 17 зазначеного Закону до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій або за відсутності у місці торгівлі засвідчених виробником або імпортером копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на тютюнові вироби, які продаються у такому місці торгівлі, у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.

Судом встановлено, що відповідач порушив вимоги Закону № 481/95, здійснюючи роздрібну торгівлю алкогольними напоями без відповідної ліцензії, за що до нього у відповідності до ч. 1 ст. 16 цього Закону та ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” було застосовано відповідні штрафні санкції. У цій частині позовні вимоги відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами у розумінні ст. 70 КАС України.

Однак 01.01.2004 р. набув чинності Господарський кодекс України, статтею 238 якого запроваджено поняття адміністративно-господарських санкцій, тобто  заходів організаційно-правового або майнового характеру, спрямованих на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, які можуть застосовуватися уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб'єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Умови та порядок застосування   адміністративно-господарських санкцій визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 239 ГК України одним з видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

Ст. 241 ГК України визначає адміністративно-господарський штраф як грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

У відповідності до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Розглядом справи в судовому засіданні встановлено, що правопорушення -торгівля алкогольними напоями без відповідної ліцензії, вчинено відповідачем 23.09.2004 р., штраф на нього накладено 28.09.2004 р.,  тобто на момент звернення податкового органу з позовом до суду про стягнення штрафу пройшло більше двох років як з дня порушення відповідачем вимог Закону №  481/95 так і з дня виявлення податковим органом цього порушення.

Оскільки процедура застосування адміністративно-господарських санкцій, на думку суду, включає в себе також процедуру стягнення цих санкцій в установленому порядку, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк, встановлений ст. 250 ГК України, і за цих обставин позов задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем також пропущено  встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України строк звернення до адміністративного суду. Будь-яких причин пропуску вказаного строку, які б заслуговували на увагу, позивач суду не повідомив, посилання представника позивача на великий обсяг роботи суд не вважає за поважні причини пропущення строку звернення до адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 17, 99, 100, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          У задоволенні позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративого судочинства України , якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  КАС України,  постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАС України -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі, проголошена і підписана 20 грудня 2006 року.