Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 травня 2008 року Сватівський районний суд Луганської області в складі головуючого судді Гашинського М.А. при секретарі Лебідь О.В., розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Сватове цивільну справу № 2-177-08 за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення плати за користування власністю та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась у суд з позовом до ОСОБА_2про стягнення 10498 грн. плати за користування земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності та 10000 грн. моральної шкоди.
Позивач в підтвердження позовних вимог суду пояснила, що у 2000 році вона тимчасово строком на один рік передала відповідачеві в заставу земельний сертифікат за 300 грн. У 2001 році відповідач відмовився повернути їй земельний сертифікат й частково їй виплатив грошові кошти за користування земельною ділянкою. З того часу відповідач фактично заволодів належним їй земельним сертифікатом - правом на користування земельною ділянкою потім отримав на її їм'я державний акт на право власності на земельну ділянку і лише у грудні 2007 року передав їй державний акт на право власності на земельну ділянку, Весь цей час відповідач користувався земельною ділянкою незаконно й не сплачував їй плату за користування землею. Просить суд стягнути з відповідача на її користь 10498 грн. плати за користування земельною ділянкою, яка належить їй на праві власності та 10000 грн. моральної шкоди.
Відповідач позов не визнав та суду пояснив, що у 2000 році позивач звернулась до нього з проханням, щоб він їй позичив 300 грн. й передала йому у заставу земельний сертифікат. Він утримував земельний сертифікат так як позивачка не повертала борг. При отримані державного акту на право власності на землю він повністю оплатив технічні послуги тому акт було йому передано. Позивач не вимагала повернення їй акту він не передавав. На земельній ділянці позивача продуктивне господарство не вів з 2004 року, обробляв земельну ділянку лише від бур'янів.
Допитані в судовому засіданні свідки пояснили:
ОСОБА_3., що у 2000 році ОСОБА_1. й ОСОБА_4. прийшли до них додому. Пропонували купити сертифікати на землю, а потім вони їх перепишуть на чоловіка. Відповідач взяв у них сертифікати й передав їм гроші. Стверджує, що відповідач земельну ділянку позивача не обробляв.
ОСОБА_5., що вона працювала по 05.05.2008 року землевпорядником у Коломийчанській сільській раді. Стверджує, що відповідач земельну ділянку позивача обробляв, у минулому році там був посіяний соняшник.
В судовому засіданні досліджені докази:
Довідка Коломийчанської сільської ради про склад сім'ї ОСОБА_1., а.с. № 5.
Довідка сільського голови про передачу ОСОБА_1. державного акту на її ім'я, а.с. № 17, та акт прийому передачі, а.с. № 19.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЛГ №061443 на ім'я ОСОБА_1., а.с. № 20.
Викопіровка земельних ділянок по Коломийчанській сільській раді, а.с. № 44.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає за необхідне відмовити в задоволені позову ОСОБА_1за пропуском строку позовної давності, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачу стало відомо про порушення її права, як вона стверджує, у квітні 2004 року, до суду за захистом свого права вона звернулась 17 січня 2008 року. Ст.. 253 ЦК України встановлює, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Ч.1 ст. 254 ЦК України передбачає, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Відповідно до ст.. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Вимоги позивача не підпадають в перелік спеціальної позовної давності встановленої ст.. 258 ЦК України.
Право позивача передбачене ст. 17 Загальної Декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, що передбачає, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна. Ст.41 Конституції України яка проголошує, що кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Однак позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду за захистом свого права без поважних причин не просить суд його поновити.
На підставі викладеного керуючись ст.ст. 253, 254, 257, 258 ЦК України, ст.ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
ОСОБА_1в позові до ОСОБА_2про стягнення плати за користування власністю та моральної шкоди відмовити, за пропуском строку звернення до суду за захистом порушеного права.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано в Луганський апеляційний суд через Сватівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Луганський апеляційний суд через Сватівський районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
С У Д Д Я М.А. ГАШИНСЬКИЙ