РІШЕННЯ
іменем України
03 жовтня 2008 року Сватівський районний суд Луганської області в складі
головуючого судді Гашинського М.А.,
при секретарі Покотиловій І.М.,
за участю представників сторін ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
розглянув одноособово в відкритому судовому засіданні в м. Сватове об'єднану цивільну справу № 2-53-08 за позовами ОСОБА_1до ОСОБА_2, Приватного підприємства “Ніка”, ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, ОСОБА_1до Приватного підприємства “Ніка”, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4про визнання договорів купівлі-продажу крамниці та кафе від 14.11.2000 року та не житлового приміщення від 22.03.2006 року недійсними, визнання за ним право власності в розмірі 1/2 частини не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”, ангара металевого, визнання права власності на земельну ділянку розташовану за АДРЕСА_1, торгового обладнання; ОСОБА_5 до Приватного підприємства “Ніка”, ОСОБА_2, ОСОБА_4про поновлення строку позовної давності звернення в суд, визнання договорів купівлі-продажу крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” від 14.11.2000 року та від 22.03.2006 року недійсними з поверненням їй цього майна; ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 третьої особи Приватного підприємства “Ніка” про визнання права власності за добросовісним покупцем на нежиле приміщення і земельну ділянку.
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Приватного підприємства “Ніка”, ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, до Приватного підприємства “Ніка”(далі ПП «Ніка»), ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4про визнання договорів купівлі-продажу крамниці та кафе від 14.11.2000 року та не житлового приміщення від 22.03.2006 року недійсними, про визнання за ним права власності в розмірі 1/2 частини не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», ангара металевого, визнання права власності на земельну ділянку розташовану за АДРЕСА_1, торгового обладнання, неодноразово змінюючи та доповнюючи позовні вимоги просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” укладений між ОСОБА_5та ПП “Ніка” від 14.11.2000 року, засвідчений приватним нотаріусом Сватівського нотаріального округу ОСОБА_9. за № 1852 та визнати недійсним договір купівлі-продажу не житлового приміщення (магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2”) від 22.03.2006 року, укладеного між ПП “Ніка” та ОСОБА_2, засвідчений приватним нотаріусом Сватівського нотаріального округу ОСОБА_9. за № 223. Визнати за ним право власності в розмірі 1/2 частини не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2». Також просить визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної частки від 22.03.2006 року, укладеного між ПП “Ніка” та ОСОБА_5., який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9. за №224, визнати право власності на земельну частку, розташовану на АДРЕСА_1 за ним, зобов'язати його виплатити половину вартості в розмірі 5087,15 грн.
ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ПП “Ніка”, ОСОБА_2, ОСОБА_4про поновлення строку позовної давності звернення в суд, визнання договорів купівлі-продажу крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” від 14.11.2000 року та від 22.03.2006 року недійсними з поверненням їй цього майна, та просить суд поновити їй строк позовної давності звернення до суду, визнавши причину пропуску поважною та визнати недійсними договори купівлі-продажу магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” укладеного між ОСОБА_5 та ПП “Ніка” від 14.11.2000 року, а також договору купівлі-продажу не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” від 22.03.2006 року укладеного між ПП “Ніка” та ОСОБА_5., зобов'язати ОСОБА_5. передати їй ці приміщення.
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_5 третьої особи Приватного підприємства “Ніка” про визнання за нею права власності як за добросовісним покупцем на нежилі приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2”, розташовані за АДРЕСА_1 а також визнати право власності як за добросовісним покупцем на земельну ділянку за вищевказаною адресою.
Позивач ОСОБА_1. в підтвердження позовних вимог суду пояснив, що з травня 2000 року знаходився в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3., вони проживали однією сім'єю в квартирі ОСОБА_3., вели спільне господарство. ОСОБА_3. в період спільного проживання заснувала приватне підприємство “Ніка”. Раніше 13.04.2000 року його мати ОСОБА_5. придбала за особисті кошти з аукціону не житлове приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” загальною вартістю 10051,8 грн. Приміщення потребувало капітального ремонту. Під час спільного проживання за його кошти та кошти матері був зроблений ремонт приміщень. 14 листопада 2000 року з метою взяття кредиту в банку для розвитку підприємницької діяльності, між ОСОБА_5. та ПП “Ніка” була укладена формально угода купівлі-продажу не житлового приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2”. Відповідно до усної домовленості з ОСОБА_3., в подальшому після звільнення з державної служби вона зобов'язувалася переоформити ці приміщення на нього та брата, оскільки брат теж знаходився на державній службі, що перешкоджало їм займатися підприємницькою діяльністю. Вважає, що ця угода є фіктивною, оскільки вчинена без наміру створення правових наслідків і не дійсною і з тих підстав, що укладена з порушенням вимог закону: суттєвих умов договору купівлі - продажу, а саме в договорі невірно вказана площа будівель, ціна будівель встановлювалась не на підставі експертизи, як вказано в договорі, а на підставі довідки БТІ. 22 березня 2006 року ПП “Ніка” як формальний власник уклало угоду та продає вказані приміщення ОСОБА_5. без його та матері згоди. В цій угоді відсутні істотні умови, а саме відсутня технічна характеристика не житлового приміщення. Вважає, що ця угода була укладена з метою незаконного заволодіння майном і є також фіктивною. Крім цього ангар металевий та пристінні прилавки поставлені на баланс підприємства безпідставно, так як це майно було придбано його матір'ю в Сватівському Горпо. Просить визнати за ним право власності в розмірі 1/2 частини не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», право власності на ангар металевий розміром 9-12 на суму 234,5 грн., визнати за ним право власності за земельну частку, розташовану на АДРЕСА_1, зобов'язав його виплатити половину вартості в розмірі 5087,15 грн. визнати за ним право власності на 15 пристінних прилавки загальною вартістю 750 грн., 10 секцій прилавків на суму 300 грн.
Позивач ОСОБА_5. в підтвердження позовних вимог суду пояснила, що 13.04.2000 року вона придбала за особисті кошти з аукціону не житлове приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” загальною вартістю 10051,8 грн. В цей час її син ОСОБА_1. знаходився в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3. Ці приміщення вона придбала з тим, щоб в подальшому їх передати у власність синам. В той час, коли її чоловік знаходився в лікарні хворів, її син та Пекарська запропонували оформити довіреність на ці приміщенні для отримання ними кредиту. В нотаріуса вона помилково підписала угоду купівлі продажу приміщень на ПП “Ніка”. Але її син умовив, що все буде добре і що пізніше вони переоформлять приміщення. Написати заяву про згоду на відчуження крамниці та кафе вона попросила написати її чоловіка, який знаходився в лікарні. В той час не зверталася до суду про визнання угоди недійсною, оскільки діти вговорили цього не робити а вона довіряла дітям. Письмової угоди щодо переоформлення назад приміщень з ОСОБА_3. не укладала. Обладнання придбала в Райпотребсоюзі (“красному магазині”), документів, які підтверджували придбання, надати суду не може. За усною домовленістю ОСОБА_3. зобов'язана була в 2005 році переоформити приміщення на сина - ОСОБА_1.. Кошти за продажу приміщень не отримувала. Ті кошти, які надійшли через ощадбанк вважає поверненням боргу ОСОБА_3. не пов'язаного з укладеним договором купівлі - продажу. Крім цього вважає, що її покійний чоловік при житті під час хвороби даючи згоду на продажу приміщень, не знав про продаж спірних приміщень, не перевірена його дієздатність. Перед оформленням угоди з ОСОБА_5. ПП “Ніка” не мало платіжних документів, які б підтверджували виконання зобов'язань перед нею за продане майно і нотаріус не мав права засвідчувати угоду. 22 березня 2006 року ПП “Ніка” продало ОСОБА_5. приміщення без її згоди та відома. ПП “Ніка” не було власником цих приміщень. Просить суд поновити їй строк позовної давності звернення до суду, та визнати недійсними договори купівлі-продажу магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” укладеного між ОСОБА_5 та ПП “Ніка” від 14.11.2000 року, а також договору купівлі-продажу не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” від 22.03.2006 року укладеного між ПП “Ніка” та ОСОБА_5., зобов'язати ОСОБА_5. передати їй ці приміщення.
Представник ОСОБА_5. суду пояснила, що договір купівлі-продажу магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” укладений між ОСОБА_5 та ПП “Ніка” від 14.11.2000 року не відповідає вимогам закону, а саме ст.. 45 Закону України «Про нотаріат» та інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій. А саме угода здійснюється в приміщенні нотаріальної контори а якщо за її межами то нотаріусом вказується місце. Згода другого члена подружжя на відчуження спільної власності подружжя в нотаріальній конторі не надавалась, ОСОБА_1 знаходився в лікарні і був виписаний лише 01.12. 2000 року. Дана угода була укладена під умовою, тобто оформлена не для набуття прав та обов'язків. Документального підтвердження того, що ПП «Ніка» сплатило 615 грн. при укладені угоди немає. Кошти отримані ОСОБА_5. від ОСОБА_3. - це погашення боргу, а не оплата згідно договору, тому строк позовної давності не сплив так як угода не виконана. Щодо наступного договору купівлі - продажу то він не дійсний, тому що перша угода не дійсна.
Представник ОСОБА_5. ОСОБА_7. суду пояснила, що ОСОБА_5. є добросовісним покупцем, так як на момент укладення договорів купівлі - продажу спірного майна його власником було ПП «Ніка». Спірні будівлі та земля належали саме ПП «Ніка» і уповноважена особа даного підприємства - ОСОБА_3. мала право розпоряджатись цим майном і продавати його. Твердження ОСОБА_5про те, що ПП»Ніка» не мало права продавати спірне майно безпідставні, оскільки дане майно було зареєстроване за ПП «Ніка», та знаходилось на його балансі. Безпідставні і твердження про те, що у 2000 році ОСОБА_5. продала крамницю та кафе ПП «Ніка» уклавши формальний строковий договір, аби можна було відмінити його при першій необхідності і тільки тому, що її сини знаходились на державній службі і не мали право займатись підприємницькою діяльністю, реєструвати підприємства та нерухоме майно на себе. Дані обставини надумані позивачами так як закон на той момент так і нині не забороняє державним службовцям бути засновником підприємств.
Твердження позивачів, що чоловік ОСОБА_5. фактично не давав згоди на відчуження майна, так як ОСОБА_5. сама приховала від нього фактичні обставини угоди не на їх користь, оскільки вони самі обманули покійного і завели його в оману навмисно порушивши його права.
Третя особа - ОСОБА_9. суду пояснила, що посвідчені нею угоди відповідають вимогам закону і є дійсними. Всі необхідні для укладення угод пункти були відтворені. Для укладення угоди необхідна довідка - характеристика БТІ, для встановлення вартості нерухомого майна. Угода 2000 року дійсна і тому, що 25.01.05 року ОСОБА_5. й ОСОБА_3. звернулись до неї з заявою, що вони провели повний розрахунок по угоді. До 2004 року згода одного із подружжя на відчуження майна йшла як службова відмітка, а з 2004 року така заява реєструється в журналі.
ОСОБА_3. позови не визнала та суду пояснила, що дійсно в період з травня 2000 року по квітень 2006 року проживала спільно з ОСОБА_1. Як приватний підприємець, вона повністю забезпечувала діяльність заснованого підприємства “Ніка”. Відповідно до Статуту підприємства вона є засновником та власником підприємства “Ніка”. ОСОБА_1. не є учасником цього підприємства. Позовні вимоги щодо ангара металевого також безпідставні, оскільки від був придбаний ПП “Ніка” відповідно до накладної №4 від 22.01.2001 року та знаходиться на балансі ПП “Ніка”. Пристінні прилавки та секції прилавків залишилися в крамниці після укладення угоди купівлі продажу між ПП “Ніка” та ОСОБА_5. Це обладнання було непридатне для використання, кому належить їй невідомо. На протязі всього часу претензій від ОСОБА_5. до неї з приводу цього майна не надходило. В подальшому за рахунок підприємства це обладнання було відремонтовано. Стосовно угод позов не визнає, оскільки вони були укладені відповідно до законодавства, нотаріально посвідчені, ОСОБА_5. при укладені договору купівлі - продажу належного їй майна розуміла значення своїх дій. Просить в позові ОСОБА_5. відмовити за пропуском строку позовної давності.
В судовому засіданні досліджені докази:
Статут Приватного підприємства «Ніка», т.1 а.с. № 40-46;
Договір купівлі - продажу крамниці і кафе, про те, що ОСОБА_5. 14 листопада 2000 року продала, а ПП»Ніка» в особі засновника ОСОБА_3. купило крамницю «ІНФОРМАЦІЯ_1» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» розташовані в АДРЕСА_1, без номера на земельній ділянці, розмір якої буде вказаний після видачі державного акта на землю. Продаж вчинено за 7615 грн., з яких 615 грн. продавець одержав до підписання даного договору, а 7000 грн. покупець зобов'язується повертати протягом десяти років по 700 грн. щорічно до першого січня, т.1 а.с. № 89;
Договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, про те що ПП»Ніка» в особі директора ОСОБА_3.22 березня 2006 року продала, а ОСОБА_5. купила нежитлову будівлю крамницю «ІНФОРМАЦІЯ_1» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташовану за АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 0.612 га, згідно державного акту на право власності серії ЛГ № 174907, виданого Сватівською міською радою 12.09.2005 року, т. № 1 а.с. № 90;
Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи Приватне підприємство «Ніка» від 27.09.2000р., т.1 а.с. 107;
Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно, що власником крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», які розташовані за АДРЕСА_1, станом на 22 березня 2006 року було ПП «Ніка», т. 1 а.с. № 110;
Державний акт на право власності на земельну ділянку, що власником земельної ділянки площею 0.612 га, розташованої: АДРЕСА_1, є приватне ПП «Ніка» т.1 а.с.109;
Договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно якого 22 березня 2006 року ПП «Ніка» в особі директора ОСОБА_3. продала, а ОСОБА_5. купила земельну ділянку розміром 0.0612 га, яка розташована: АДРЕСА_1, т.1 а.с. № 128;
Епікриз ОСОБА_1., що він знаходився на стаціонарному лікуванні у Сватівському РТМО з 09.10.2000 року по 01.12.2000 року, т.1 а.с. № 211;
Заява приватному нотаріусу ОСОБА_9. від 25 січня 2006 року ОСОБА_5. та ОСОБА_3., про підтвердження повних розрахунків за договором купівлі - продажу крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташовану за адресою: АДРЕСА_1, від 14.11.200 року, реєстр № 1852, т.1 а.с. № 228;
Заяви на переказ готівки, що 02 квітня 2005 року ОСОБА_3. перерахувала на рахунок ОСОБА_5. 3115 грн., а 29 грудня 2005 року 4500 грн, т.1 а.с. № 288;
Технічна справа на двоповерхову будівлю магазин - кафе АДРЕСА_1, володілець ПП»Ніка», т.2 а.с. № 35-39;
Ухвала Апеляційного суду Луганської області від 17 вересня 2007 року, т.2 а.с. № 263-265;
Свідоцтво про смерть ОСОБА_1., що він помер 10 серпня 2001 року, т.3 а.с. № 121.
Заява ОСОБА_1. про згоду на продаж крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1» і кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» придбаних в період шлюбу з ОСОБА_5.
Суд не приймає до уваги та відхиляє інші досліджені в судовому засіданні докази як такі, що не стосуються підстав та предмету спору і фактичних обставин справи, а підтверджують й встановлюють інші факти, які знаходяться за межами позовних вимог.
Свідчення допитаних в судовому засіданні свідків суд відхиляє та не бере до уваги, оскільки вони не стосуються підстав та предмету спору і фактичних обставин справи.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх у сукупності, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1в задоволенні позову до ОСОБА_2, Приватного підприємства „Ніка”, ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним; до Приватного підприємства “Ніка”, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4про визнання договорів купівлі-продажу крамниці та кафе від 14.11.2000 року та не житлового приміщення від 22.03.2006 року недійсними, визнання за ним право власності в розмірі 1/2 частини не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», ангара металевого, у визнанні права власності на земельну ділянку розташовану за АДРЕСА_1, торгове обладнання за необґрунтованістю.
Відмовити ОСОБА_5в задоволенні позову до Приватного підприємства “Ніка”, ОСОБА_2, ОСОБА_4про поновлення строку позовної давності звернення в суд, визнання договорів купівлі-продажу крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” від 14.11.2000 року та від 22.03.2006 року недійсними з поверненням їй цього майна за безпідставністю.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Приватного підприємства “Ніка” задовольнити.
Визнати право власності за ОСОБА_2на не житлове приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2”, та на земельну ділянку розташовану за АДРЕСА_1, як добросовісним покупцем.
Скасувати арешт та заборону відчуження, які визначені ухвалою Сватівського районного суду від 18 травня 2006 року на не житлове приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2”, розташовані за АДРЕСА_1.
Суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_5. не підлягають задоволенню із слідуючих підстав.
Щодо визнання договорів купівлі-продажу крамниці та кафе від 14.11.2000 року та не житлового приміщення від 22.03.2006 року недійсними, визнання за ОСОБА_1. права власності в розмірі 1/2 частини не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2».
Сторонами договору купівлі - продажу крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» є ОСОБА_5. та ПП «Ніка» в особі засновника ОСОБА_3. (т.1 а.с. № 89). Відповідно до вимог ст.. 224 ЦК України в редакції 1963 року за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.14 листопада 2000 року ОСОБА_5. в приміщені приватного нотаріуса ОСОБА_9. продала а ПП «Ніка» в особі ОСОБА_3. купило крамницю «ІНФОРМАЦІЯ_1» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2» розташовані в АДРЕСА_1, без номера ( як вказано в договорі) на земельній ділянці, розмір якої буде вказаний після видачі державного акта на землю. Дана угода укладена відповідно до вимог ст.. 47 ЦК України в редакції 1963 року з нотаріальним оформленням. Продаж вчинено за ціною погодженою сторонами з врахуванням довідки Сватівського БТІ про вартість предмету угоди ( ст.. 228 ЦК України в редакції 1963 року) за 7615 грн., з яких 615 грн. продавець одержав до підписання даного договору, а 7000 грн. покупець зобов'язався повертати протягом десяти років по 700 грн. щорічно до першого січня. Підтвердженням відповідності закону та волевиявленню сторін щодо даної угоди є те, що вони 25 січня 2005 року звернулись з заявою до приватного нотаріусу ОСОБА_9. про підтвердження повних розрахунків за договором купівлі - продажу крамниці «ІНФОРМАЦІЯ_1» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташовану за адресою: АДРЕСА_1, від 14.11.200 року, реєстр № 1852, т.1 а.с. № 228 та переказами готівки, що 02 квітня 2005 року ОСОБА_3. перерахувала на рахунок ОСОБА_5. 3115 грн., а 29 грудня 2005 року 4500 грн, т.1 а.с. № 288. Волевиявлення ОСОБА_5. на укладення договору купівлі - продажу 14.11.2000 року підтверджується і письмовою згодою її чоловіка - ОСОБА_1., яку як стверджує ОСОБА_5., сама брала у чоловіка та надала нотаріусу. Дії сторін по угоді були спрямовані на встановлення, зміну і припинення цивільних прав та обов'язків відповідно до ст.. 41 ЦК України в редакції 1963 року. Так після укладення угоди, власником крамниці та кафе стало ПП «Ніка», будівля стала активно ремонтуватись готуватись для здійснення підприємницької діяльності. Ствердження позивачів ОСОБА_1. та ОСОБА_5., що ремонтування проводилось спільними зусиллями сім'ї ОСОБА_5з залученням працівників, будівельних матеріалів, коштів, суд оцінює як нормальні відносини щодо взаємодопомоги членам сім'ї, тобто засновнику ПП «Ніка» - ОСОБА_3., яка відповідно до рішення Сватівського районного суду від 12 квітня 2007 року проживала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_1. однією сім'єю.
Договір купівлі - продажу нежитлової будівлі від 22 березня 2006 року між ПП «Ніка» в особі директора ОСОБА_3. та ОСОБА_5. відповідно якого перша особа продала а друга купила нежитлову будівлю крамницю «ІНФОРМАЦІЯ_1» та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташовану за АДРЕСА_1, на земельній ділянці розміром 0.612 га, згідно державного акту на право власності серії ЛГ № 174907, виданого Сватівською міською радою 12.09.2005 року, т. № 1 а.с. № 90, укладений відповідно до вимог закону.
Так ч.1 ст.11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Ч.1 ст. 202 ЦК України трактує, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч.1-5 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Ст..204 ЦК України закріплює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ч.1 п.п.1 та 2 ст.208 ЦК України передбачає, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами; фізичною та юридичною особою, крім правочинів передбачених ч.1 ст. 206 ЦК України.
Ч.2 ст. 328 ЦК України констатує, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст..655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ст..657 ЦК України встановлює, що договір купівлі - продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Отже, сторони даного договору 22 березня 2006 року уклали письмовий договір передбачений актами цивільного законодавства - ст.. 657 ЦК України, спрямований на набуття, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена зміна власника, за змістом та формою який не суперечить цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, при наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності. Волевиявлення сторін правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі. Даний правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та нотаріально посвідчений. Право власності як ПП «Ніка» так і після укладення спірного договору ОСОБА_5. набула правомірно, оскільки інше не випливає із закону а незаконність набуття права власності не доведена позивачами у суді.
Дані обставини встановлені дослідженими в судовому засіданні доказами та поясненнями третьої особи приватного нотаріуса ОСОБА_9.
З тих самих обставин, суд вважає, що і договір купівлі - продажу земельної ділянки, відповідно якого 22 березня 2006 року ПП «Ніка» в особі директора ОСОБА_3. продала, а ОСОБА_5. купила земельну ділянку розміром 0.0612 га, яка розташована: АДРЕСА_1, т.1 а.с. № 128, є таким, що відповідає вимогам закону і в доповнення викладеного не суперечить вимогам земельного законодавства, а саме п. 15 Перехідних положень ЗК України який не допускає до 1 січня 2008 року:
а) купівлю - продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності крім вилучення ( викупу) їх для суспільних потреб.
б) купівлю - продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення ( використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, та встановлює відповідно до ч.1 ст.120 ЗК України, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Посилання ОСОБА_1. на норми сімейного кодексу щодо визнання за ним права власності в розмірі 1/2 частини не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе «ІНФОРМАЦІЯ_2», право власності на ангар металевий розміром 9-12 на суму 234,5 грн., визнати за ним право власності на земельну частку, розташовану на АДРЕСА_1, зобов'язав його виплатити половину вартості в розмірі 5087,15 грн. визнати за ним право власності на 15 пристінних прилавки загальною вартістю 750 грн., 10 секцій прилавків на суму 300 грн. необґрунтовані та безпідставні так як відповідно до ч.1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними, та відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, отримані одним із подружжя.
Як встановлено в судовому засіданні речі які є предметом даного спору були придбані не особами які спільно проживали - ОСОБА_1. та ОСОБА_3. ( фізичні особи) а юридичною особою - ПП «Ніка», до відчуження були власністю юридичної особи, і відповідно до ст. 66 Господарського Кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших об'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку. Держава гарантує захист майнових прав підприємства.
Відповідно до ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини, устаткування ... Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали... Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визначаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги. Ст.. 134 ГК України встановлює, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно володіє, користується і розпоряджається належним йому майном. Як передбачає ст. 96 Цивільного Кодексу України , статут ПП «Ніка» учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника) крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Тому лише доходи засновника юридичної особи можуть розцінюватись як об'єкт спільної сумісної власності подружжя. ОСОБА_1 не надав суду доказів в підтвердження своїх вимог в цій частині позову.
Що стосується заяви ОСОБА_5 про поновлення їй строку позовної давності звернення до суду то відповідно до ст.. 76 ЦК України в редакції 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Ст. 261 Цивільного Кодексу України вказує, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Враховуючи ті обставини, що в умовах цієї угоди визначені строки виконання, а саме сплати вартості приміщення протягом десяти років з моменту укладання угоди, тобто з 14.11.2000 року, суд вважає, що ОСОБА_5. в даному випадку не порушені строки позовної давності, в межах яких вона має право звернутися до суду про захист свого цивільного права.
Суд вважає, що відповідно до вимог ст.ст. 204, 328 ЦК України позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Приватного підприємства “Ніка” належить задовольнити та визнати за нею право власності на не житлове приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2”, й на земельну ділянку розташовану за АДРЕСА_1, так як укладений 22 березня 2006 року правочин є правомірним, його недійсність прямо не встановлена законом і в суді не надано доказів для визнання його недійсним.
Також суд вважає, що відповідно до ст. 154 ЦПК України необхідно скасувати заходи забезпечення позову.
На підставі викладеного керуючись ст. 41,47, 224, 228 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 11, 76, 96, 202, 203, 204, 208, 261, 328, 655, 657 ЦК України, ст..ст. 66, 134, 139 ГК України, ст..120 ЗК України, п. 15 Перехідних положень ЗК України, ст.. ст.. 61, 74 СК України, ст.ст. 154, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,
вирішив:
Відмовити ОСОБА_1в задоволенні позову до ОСОБА_2, Приватного підприємства „Ніка”, ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним; до Приватного підприємства “Ніка”, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4про визнання договорів купівлі-продажу крамниці та кафе від 14.11.2000 року та не житлового приміщення від 22.03.2006 року недійсними, визнання за ним право власності в розмірі 1/2 частини не житлового приміщення магазину “ІНФОРМАЦІЯ_1”, ангара металевого, у визнанні права власності на земельну ділянку розташовану за АДРЕСА_1, торгове обладнання за необґрунтованістю.
Відмовити ОСОБА_5в задоволенні позову до Приватного підприємства “Ніка”, ОСОБА_2, ОСОБА_4про поновлення строку позовної давності звернення в суд, визнання договорів купівлі-продажу крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2” від 14.11.2000 року та від 22.03.2006 року недійсними з поверненням їй цього майна за безпідставністю.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, Приватного підприємства “Ніка” задовольнити.
Визнати право власності за ОСОБА_2на не житлове приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2”, та на земельну ділянку розташовану за АДРЕСА_1, як добросовісним покупцем.
Скасувати арешт та заборону відчуження, які визначені ухвалою Сватівського районного суду від 18 травня 2006 року на не житлове приміщення крамниці “ІНФОРМАЦІЯ_1” та кафе “ІНФОРМАЦІЯ_2”, розташовані за АДРЕСА_1.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано в апеляційний суд Луганської області через Сватівський районний суд на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в апеляційний суд Луганської області через Сватівський районний суд на протязі двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.